У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
27 травня 2009 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Вотьканича Ф. А.,
суддів - Симаченко Л. І., Марчука О. П.,
з участю прокурора - Сирохман Л. І.,
захисника - ОСОБА_1,
засуджених - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
потерпілої - ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 25 грудня 2008 року.
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Кузьмина Мукачівського району Закарпатської області, судимий Ужгородським міськрайонним судом 1 серпня 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком - два роки;
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 1 серпня 2007 року остаточно призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Кузьмина Мукачівського району Закарпатської області, судимий:
Ужгородським міськрайонним судом 1 серпня 2007 року за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком два роки;
засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 1 серпня 2007 року остаточно призначено вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено обчислювати з 4 вересня 2008 року, засудженому ОСОБА_2 - з 2 вересня 2008 року.
Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 30000 гривень та судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в розмірі 1338 гривень.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Sony Eriksson W 810 I» повернути потерпілій ОСОБА_4.
Згідно вироку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за те, що вони 29 серпня 2008 року о 22 - й годині 30 хвилинах на вул. Слов'янській в м. Ужгороді, неподалік ресторану «Будапешт» за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням фізичного насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4, заподіявши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження. Під час нападу ОСОБА_2 повалив потерпілу на землю, наніс їй декілька ударів по різним частинам тіла та забрав мобільний телефон марки «Sony Eriksson W 810 I» вартістю 720 гривень, в цей час ОСОБА_3 стояв на сторожі з метою попередження співучасника про появу сторонніх осіб, забезпечуючи тим самим безперешкодне виконання зазначених дій.
В апеляціях:
Захисники ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просять вирок суду скасувати, справу провадженням закрити у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Крім того, вважають, що справу слід повернути на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що судом не враховано показання ОСОБА_3 про застосування до нього незаконних методів ведення слідства, в результаті яких він обмовив себе у причетності до вчинення розбійного нападу. Суд не звернув увагу на первісні показання потерпілої щодо вчинення на неї нападу однією особою.
Засуджений ОСОБА_3, посилаючись на аналогічні обставини, просить вирок суду скасувати, справу закрити за недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Просить також прийняти до уваги, що потерпіла не знаходилась на стаціонарному лікуванні.
Засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема, таким, що злочин ним вчинено без участі ОСОБА_3, якого він під час досудового слідства обмовив під тиском слідчого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подані апеляції в повному обсязі; пояснення засудженого ОСОБА_2 про скасування вироку з підстав, зазначених в апеляції; пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка категорично підтвердила, що засуджені під час нападу діяли разом; промову прокурора про законність та обґрунтованість вироку, який не підлягає скасуванню або зміні; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи судом встановлені правильно. Висновки суду про доведеність винності засуджених у вчиненні розбійного нападу за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних у справі й досліджених в суді відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.
Так, з показань потерпілої вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 діяли спільно, вони розподілили між собою функції виконання злочину, а саме: ОСОБА_2 наносив потерпілій удари та відбирав телефон, а ОСОБА_3 стояв на сторожі, забезпечуючи безперешкодне виконання зазначених дій. На досудовому слідстві, в суді та при апеляційному розгляді справи ОСОБА_4 категорично підтвердила, що впізнала ОСОБА_3 як особу, що разом з ОСОБА_2 вчинила на неї напад. По справі встановлено, що підстав для обмови засуджених у потерпілої не було, що підтвердили під час апеляційного розгляду справи засуджені ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Показання ОСОБА_4 повністю узгоджуються з іншими наведеними у вироку доказами і не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.
Зокрема, винність засуджених підтверджується: показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які пояснили, що 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 був затриманий при спробі збути викрадений мобільний телефон; показаннями свідка ОСОБА_8, якій ОСОБА_3 29 серпня 2009 року вночі розповів, що напав на незнайомця та відібрав у нього мобільний телефон марки «Sony Eriksson W 810 I», наступного дня вона дізналась, що телефон було відібрано у дівчини; даними протоколу огляду місця події, під час якого на місці нападу були виявлені сережки, що належали потерпілій та протоколу їх огляду; протоколів вилучення у ОСОБА_3 викраденого телефону та його огляду; даними висновку судово - медичної експертизи про тяжкість заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень; даними товарознавчої експертизи про вартість викраденого телефону. Всі зазначені докази узгоджуються між собою та доповнюють один одного.
( т. 1 а. с. 19 - 20, 25 - 27; т. 2 а. с. 1 - 3, 8 - 9, 24 - 26, 33 - 39 ).
Доводи засуджених про вчинення злочину ОСОБА_2 без участі ОСОБА_3, крім зазначених доказів, спростовуються також первісними показаннями засуджених та показаннями, які вони давали під час проведення очних ставок з потерпілою та свідками, визнавши правдивість показань останніх. Посилання на те, що визнавальні показання вони давали під тиском працівників міліції та слідчого є надуманими. Так, заяви про застосовування до засуджених незаконних методів ведення слідства перевірялись прокуратурою м. Ужгорода у відповідності до вимог ст. ст. 97, 99 КПК України. В порушенні кримінальної справи за результатами перевірки було відмовлено. Крім того, показання засуджених містять такі деталі, які не могли знати сторонні особи. Зокрема, ОСОБА_3, посилаючись на неможливість швидко бігати з причин надітого в той день взуття, меншого за розміром, взяв на себе функцію спостереження та попередження, запропонувавши ОСОБА_2 виконання таких дій, як - підбігти до потерпілої та відібрати у неї телефон.
( т. 1 а. с. 68 - 71, 125 - 128, 129 - 134, 135 - 139, 146 - 150 ).
Що стосується тверджень захисника ОСОБА_1 про необ'єктивність висновків судово - медичної експертизи щодо визначення тяжкості тілесних ушкоджень з посиланням на те, що потерпіла не перебувала на лікуванні в Ужгородській центральній міський лікарні, то такі не заслуговують на увагу. Згідно з даними довідки ОЦНН № 1375, акту СМО № 951, медичної карти амбулаторно хворої ОСОБА_4 та висновку судово - медичної експертизи потерпіла була доставлена в травмопункт обласного центру нейрохірургії та неврології при обласній клінічній лікарні, де в подальшому проходила обстеження і лікування. Висновки експерта щодо отриманих тілесних ушкоджень та визначення їх тяжкості базуються на даних огляду потерпілої та на дослідженні зазначеної вище медичної документації. Жодних сумнівів в їх об'єктивності немає. При цьому, слід зазначити, що ні на досудовому слідстві, ні в суді ці висновки жодним з учасників судового розгляду не ставились під сумнів і з цього приводу не було заявлено жодного клопотання. ( т. 1 а. с. 11, т. 2 а. с. 24 - 26, 27, 28, 91, 92, 161 - 170 ).
Отже, доводи апелянтів слід визнати необґрунтованими.
Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку по справі не встановлено.
Покарання винним особам призначено у відповідності до вимог ст. ст. 65, 71 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних, що характеризують винних осіб. Призначене покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
у х в а л и в :
Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 25 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни, апеляції засуджених та захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_5 - без задоволення.
Судді :