У Х В А Л А

І м е н е м   У к р а ї н и

23 вересня 2009 року                                      м. Ужгород

    Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

                головуючого - Стана І. В.,

                суддів - Симаченко Л.І.,  Марчука О. П.,

                з участю прокурора -  Сирохман Л. І.,

                засудженого - ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого  ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 19 вересня 2008 року.   

    Цим вироком

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Раково Перечинського району  Закарпатської області, судимий:

1) 13.11.1992 року Ужгородським міським судом за ч. 3 ст. 141 КК України (в редакції 1960 року) на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна;

2) 04.05.1995 року Ужгородським міським судом за ч. 2 ст. 140, ст. 43 КК України (в редакції 1960 року) на три роки шість місяців позбавлення волі;

3) 01.02.2000 року Ужгородським міським судом за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 24.12.2007 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік і шість місяців позбавлення волі,

засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

    На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання  призначених покарань за цим  та попереднім вироками остаточно призначено чотири роки  і один місяць позбавлення волі.

    Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 22 вересня 2007 року.

    Згідно з  вироком  ОСОБА_1 засуджений за те, що 21 вересня 2007 року о 21 - й  годині 25 хвилинах у пішохідному провулку між вулицею Митною та Студентською набережною в м. Ужгороді   умисно,  повторно, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я відкрито викрав у потерпілої ОСОБА_2 жіночу сумку, в якій знаходились парасолька та гаманець з грошима в сумі 230 гривень, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 280 гривень.

В апеляції засуджений, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого, просить на підставі  ст. 69 КК України призначити   покарання більш м'яке, ніж передбачено законом, враховуючи, що він  має на утриманні двох неповнолітніх дітей та престарілу матір, а також те, що він  хворіє після перенесеної  операції на шлунку.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав подану апеляцію та пояснив, що діти проживають з дружиною, матір проживає окремо;  промову прокурора про залишення вироку без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, які ніким із учасників судового розгляду не оспорюються.

Висновки суду  щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні  відкритого викрадення чужого майна за викладених у вироку обставин є обґрунтованими і підтверджуються дослідженими відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказами, які повністю узгоджуються між собою та доповнюють один одного.

  Кваліфікація дій  винного за ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками - застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я та  повторність - є вірною.

    Покарання засудженому призначено у відповідності до  вимог ст.  65 та ч. 4 ст. 70  КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних, що характеризують винну особу.  Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, характеризується негативно, суд правильно прийшов до висновку, що  призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання апелянта на те, що на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей та престаріла матір матеріалами справи та поясненнями засудженого не підтверджується.  В справі відсутні відомості щодо проживання цих осіб разом із засудженим. В паспорті  ОСОБА_1 у графі «діти» зазначено тільки одну дитину -  сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відомостей про те, що дитина проживала разом з батьком  немає. ( а. с. 134, 135 ).

Відповідно до вимог ст. 69 КК України призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом може мати місце при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Таких обставин по справі не встановлено, а тому законних підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі немає.

Отже, доводи апелянта задоволенню не підлягають.

Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягнули за собою скасування  або зміну вироку по справі  не встановлено.   

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

у х в а л и в :

    Вирок Ужгородського міськрайонного суду від 19 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію засудженого - без задоволення.

Судді :