АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1026/17 Справа № 174/485/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Ілюшик І. А. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року м. Дніпро

02 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Пищиди М.М., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», третя особа: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» про визнання незаконним та скасування наказу розпорядження про припинення трудового договору (контракту), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральну шкоду

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс»

на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

19.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» (далі - ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс»), третя особа - первинна організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ «Кримський ТИТАН» (далі - ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан») про визнання незаконним та скасування наказу розпорядження про припинення трудового договору (контракту), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у зв'язку із незаконним звільненням.

В обґрунтування позову зазначав, що звільнення його з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП є незаконним, оскільки профспілка не надала згоди на його звільнення, що є підставою для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування йому моральної шкоди.

У зв'язку з цим, просив визнати незаконним та скасувати наказ розпорядження відповідача № 195к від 19.07.2016 року про його звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників) та поновити його на посаді, яку він займав до звільнення з підприємства відповідача; стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту його звільнення по дату поновлення його на роботі у випадку задоволення його позову судом; стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 5 000 грн. (а.с. 2-4).

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», третя особа: Первинна профспілкова організація незалежної профспілки гірників України філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» Закритого акціонерного товариства «Кримський ТИТАН» про визнання незаконним та скасування наказу розпорядження про припинення трудового договору (контракту), стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральну шкоду - задоволено частково.

Визнано незаконним наказ розпорядження Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» № 195к від 19 липня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників) та поновлено його на Приватному акціонерному товаристві «Юкрейніан Кемікал Продактс» на посаді апаратника-гідрометалурга 5 розряду.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 776 грн. 33 коп. без урахування податків на доходи та обов'язкові збори.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 1 500 грн. без урахування податку на доходи та обов'язкові збори.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 4 044 грн. грн. 90 коп. без урахування податків та обов'язкових зборів з Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» на користь ОСОБА_2 допущено до негайного виконання (а.с. 87-91).

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 131-134).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді апаратника-гідрометалурга відділення № 1 металургійного виробництва на філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (далі - «філія «ВГМК») ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» по день звільнення 19.07.2016 року, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с. 9, 10).

ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» є юридичною особою (а.с. 29-47).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, внесені відомості 07.09.2016 року про закриття відокремленого підрозділу юридичної особи (а.с. 29-35).

Листом від 06.04.2016 року за вих. № 209 Голові НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан» надана відповідь за підписом голови правління про те, що на підставі рішення Загальних зборів акціонерів планується ліквідація філії «ВГМК» (а.с. 61).

Згідно наказу № 27 від 16.04.2014 року Голови правління штатний розпис Армянської філії ПрАТ «Кримський Титан» (правонаступником якого є ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс») не створюється (а.с. 74).

Головою правління ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на виконання рішення акціонерів видано наказ № 16 від 10.05.2016 року про ліквідацію філії «Іршанський гірничо збагачувальний комбінат» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та виконанню заходів щодо ліквідації філії. Згідно п. 3.2 вказаного наказу, скорочується штат всіх працівників філії у зв'язку з її ліквідацією (а.с. 52, 53).

Головою правління ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на виконання рішення акціонерів видано наказ № 17 від 10.05.2016 року про ліквідацію філії «ВГМК» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та виконанню заходів щодо ліквідації філії. Згідно п. 3 вказаного наказу, скорочується штат всіх працівників філії у зв'язку з її ліквідацією (а.с. 66-68).

Згідно п. 2 зазначеного наказу визначено склад ліквідаційної комісії, головою якої є ОСОБА_3, та 10.05.2016 року головою правління ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» видана довіреність № 425 на ім'я голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3, який за її змістом має право приймати на роботу і звільняти з роботи працівників філії, згідно зі штатним розкладом філії відповідно до Положення про філію (а.с. 75).

Згідно листа від 11.05.2016 року за № 261 на ім'я голови ліквідаційної комісії за підписом голови правління, на ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» станом на 11.05.2016 року відсутні будь-які вакансії (а.с. 58).

12.05.2016 року відповідно до наказу № 17 ОСОБА_2, який займав посаду апаратника-гідрометалурга, за два місяці до запланованого вивільнення попереджено про майбутнє вивільнення (вих. № 01-23/522) та не запропоновано будь-яких вакантних посад, які відповідають його спеціальності та кваліфікації у зв'язку із їх відсутністю. З попередженням він ознайомлений 13.05.2016 року (а.с. 65).

Згідно протоколу № 1 від 20.05.2016 року відбулося засідання представників уповноваженого власником органу та профспілок філії з проведенням консультації про заходи з попередження звільнень працівників філії або зведення їх кількості до мінімуму чи пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Від ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан» у засіданні участь приймав ОСОБА_2 (а.с. 54-56).

Листом від 03.06.2016 року за вих. № 307 на ім'я голови ліквідаційної комісії за підписом голови правління, на ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та його філіях відсутні будь-які вакансії (а.с. 72).

Згідно витягу з протоколу засідання профспілкового комітету ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан» від 18.06.2016 року на ньому були присутні п'ять з п'яти членів профспілкового комітету, будь-яких заперечень проти вказаного доказу від учасників процесу до суду не надійшло, згоди на звільнення позивача не надано у зв'язку із невиконанням підприємством норм КЗпП та неврахуванням інших обставин. Витяг підписано Головою профкому ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан» ОСОБА_2 (а.с. 7, 8).

До справи долучено витяг з штатного розпису ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на 2016 рік з 01.04.2106 року, де посада позивача відсутня (а.с. 73).

Листом від 23.06.2016 року за вих. № 145 на звернення роботодавця за вих. № 01-15/655 від 07.06.2016 року надана відповідь незалежною профспілкою гірників України (далі - НПГУ) про ненадання згоди на звільнення ОСОБА_2 у зв'язку із недотриманням роботодавцем норм КЗпП та неврахуванням інших обставин (а.с. 59, 60, 62-64).

Згідно листа від 19.07.2016 року за № 371 на ім'я голови ліквідаційної комісії за підписом голови правління, на ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» станом на 19.07.2016 року відсутні будь-які вакансії (а.с. 57).

Наказом розпорядженням Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» № 195к від 19 липня 2016 року ОСОБА_2 звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 252 КЗпП України, працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а є лише зміною внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи, що може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП лише на підставі скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами, при умові дотримання власником усіх відповідних вимог до порядку скорочення штату підприємства. Відповідач формально дотримався вимог трудового законодавства, зокрема ст. 40 ч.1 п.1, ст. 40 ч.2, ст. 43, ст. 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу посади по всьому підприємству не пропонувалися, також позивачу не пропонувалось навчання та перекваліфікація. Крім того, суд виходив із того, що профспілка, членом та головою якої був позивач, та вищий виборний орган цієї професійної спілки, своєї згоди на звільнення не надали, надавши вмотивовану відмову щодо звільнення.

Суд дійшов висновку, що позивача було звільнено з порушення вимог ст.ст. 40, 43, 49-2 КЗпП України, ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому згідно ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України він підлягає поновленню на роботі на займаній посаді з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 6776,33 грн. та стягненням на його користь моральної шкоди у сумі 1500 грн., відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду 1 інстанції, які відповідають обставинам справи та зроблені без порушень нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Скорочення чисельності або штату працівників може бути зумовлене, зокрема, вдосконаленням виробництва, суміщенням професій, зменшенням обсягу виробництва продукції, перепрофілюванням підприємства, установи, організації тощо.

За приписами ч. 2 ст. 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За приписами п. 10 ст. 247 КЗпП, ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Згідно рішення Конституційного суду України по справі № 1-31/98 питання про надання згоди на розірвання трудового договору з працівником у передбачених законом випадках і порядку вирішує професійна спілка, яка діє на підприємстві, в установі, організації, членом якої є працівник.

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП та ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.05.1999 року № 1045-ХІV, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2, 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного ч. 2 цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП та ч. 3 ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки) допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання профспілок).

Проте, на ОСОБА_2, як члена виборного органу профкому, поширюються гарантії, встановлені ст. 252 КЗпП, ст. 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно з якими звільнення члена виборного профспілкового органу допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок). Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються, крім дотримання загальних норм.

Аналіз положень ст. 43, ст. 252 КЗпП, ст.ст. 38, 39, 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» свідчить про те, що питання про надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом профспілки, належить до виключної компетенції первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї професійної спілки і підлягає самостійному вирішенню, з урахуванням мети створення профспілки - здійснення захисту трудових прав і інтересів членів профспілки.

Згода профспілкового комітету на звільнення працівника - це колегіальне рішення профспілкового комітету підприємства, установи, організації, винесене на прохання власника або уповноваженого ним органу, в якій виражено волю профспілкового комітету щодо звільнення з роботи працівника за однією з передбачених законом підстав.

У відповідності до ст. 38 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкова організація приймає його самостійно, на власний розсуд і не зобов'язана надавати згоди на розірвання трудового договору навіть при обґрунтованому поданні про звільнення.

Єдиною законодавчо встановленою вимогою до рішення профкому є наявність його обґрунтування про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником за ініціативи роботодавця.

Між тим, роботодавцю надається право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (ч. 4, 6 ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ч. 5, 7 ст. 43 КЗпП) лише у двох випадках: якщо профспілковий орган у встановлений законом строк не повідомив про прийняте рішення у письмовій формі або у випадку відсутності обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення.

Тобто, за змістом цих норм суд, розглядаючи трудовий спір, має з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови і не вправі давати оцінку обґрунтованості самого рішення. Наявність обґрунтування, що має недоліки, які стосуються його всесторонності, повноти, правильності, достатності, відповідності чи невідповідності фактичним обставинам не дає підстав для висновку про відсутність обґрунтування. Під обґрунтованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах чинного трудового законодавства та ділових (професійних) якостях працівника. Необґрунтованою відмовою профспілкового органу вважається відмова, якщо в рішенні профспілки не має посилань на порушення роботодавцем норм трудового законодавства щодо підстав і порядку вивільнення працівника.

Відповідна правова позиція щодо оцінки судом рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору з урахуванням наявності в рішенні посилань на порушення адміністрацією норм трудового законодавства щодо підстав і порядку звільнення позивача викладена в ухвалі колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.03.2011 р. та відповідає усталеній судовій практиці (ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.04.2007 року, справа № 6-19357кс04, від 04.03.2009 року, справа № 6-17393св08, від 09.12.2009 року, справа № 6-18674св08, від 04.11.2009 р., справа № 6-20349св08, справа № 6-17393св08).

Зі справи вбачається, що позивач працював у відділення № 1 металургійного виробництва на філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (далі - «філія «ВГМК») ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс».

Відповідно до наказу № 17 від 10.05.2016 року про ліквідацію філії «ВГМК» ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» та виконанню заходів щодо ліквідації філії, 13.05.2016 року позивач отримав попередження про скорочення штату всіх працівників філії у зв'язку з її ліквідацією від 12.05.2016 року, в якому, зокрема, зазначено, що йому вакантні посади не запропоновано у зв'язку із їх відсутністю (а.с 6).

Наказом Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» № 195 к від 19 липня 2016 року ОСОБА_2 звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (а.с. 5).

ОСОБА_2 на час свого звільнення був головою профкому ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан» та профспілка легалізована на підприємстві належним чином.

Зі змісту зазначеного наказу вбачається, що підприємством було враховано лист НПГУ та рішенні ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан», в яких на думку відповідача немає обґрунтування відмови профспілкових органі щодо звільнення позивача.

Із витягу із протоколу засідання профспілкового комітету ППО НПГУ філії «ВГМК» ЗАТ «Кримський Титан» від 18.06.2016 року вбачається, що згода на звільнення ОСОБА_2 не надана. «Обґрунтування відмови: звільнення з роботи суперечить ч.1, ч.3 ст. 252 КЗпП України, оскільки позбавляє ОСОБА_2 як голову профкому гарантій, наданих вищезгаданою законодавчою нормою, має на утриманні неповнолітню дитину, як працівник він являється кваліфікованим спеціалістом із стажем роботи на підприємстві більше 15 років, до відповідальності не притягувався, при скороченні має переважне право на залишенні на роботі, жодних посад та професій, як і навчання або перекваліфікація не пропонувались, що є порушенням ст.. ст. 42, 49-4 КЗпП України» (а.с. 7-8).

Аналогічним чином обґрунтована відмова у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 Незалежної профспілки гірників України (НПГУ) від 23.06.2016 року (а.с. 59-60).

Отже, відмова у наданні згоди на звільнення позивача профспілковими організаціями була належним чином вмотивована, і за таких обставин суд 1 інстанції ухвалив обґрунтоване рішення в частині визнання незаконним наказу № 195к від 19 липня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників) та поновлено його на роботі, оскільки згідно із п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року відмова профспілкового органу в дачі згоди на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

При цьому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині з підстави підписання наказу неповноважною особою за недоведеністю, оскільки таке посилання позивача спростовується матеріалами справи.

З урахуванням вимог ч.2 ст.235 КЗпП України, враховуючи положення Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, та розмір середньоденної заробітної плата позивача, суд 1 інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.07.2016 року по 29.09.2016 року в сумі 6 776, 33 грн. (134,83 Х 51) без урахування податку на доходи та обов'язкові збори.

Вирішуючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд 1 інстанції врахував положення ст. 237-1 КЗпП України, абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та виходив з того, що порушення законних прав позивача ОСОБА_2, яке полягало в незаконному винесенні наказу про розірвання трудового договору і, як наслідок, звільнення позивача, призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому, беручи до уваги конкретні обставини справи, характер і тривалість його моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд обґрунтовано вирішив стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 500 грн., задовольнивши частково позов в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не надав належної оцінки наслідкам пропуску профспілковим органом строку, встановленого ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.05.1999 року № 1045-ХІV, не можуть бути підставою для скасування правильно ухваленого по суті рішення.

Посилання апелянта на те, що суд 1 інстанції дійшов хибного висновку про наявність правового обґрунтування профспілкового органу щодо відмови у наданні згоди на звільнення позивача, безпідставні, виходячи зі змісту витягу з протоколу й листа профспілкових органів та з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 вересня та від 22 жовтня 2014 року.

Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень ч. 7 статті 43 КЗпП України і ч. 6 статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Судом першої інстанції у повному обсязі вивчені обставини по справі та надана оцінка висновку профспілкових комітетів стосовно не згоди на звільнення, після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства фактичних обставин, підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, та дійшов висновку щодо обґрунтованості висновку профспілки, з яким погоджується й колегія суддів.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи позивача перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» - відхилити.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: