Справа № 22ц-1177/09 Головуючий у 1інстанції Грушицький І.І.
Категорія 34 Доповідач Киця С.І.
А ПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________ У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 жовтня 2009 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Русинчука М.М.
суддів Антонюк К.І., Киці С.І.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 7 серпня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 7 серпня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 14021грн.56коп. матеріального збитку, 550грн.72коп. за проведення автотоварознавчого дослідження, 145грн. судового збору та 30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 14748грн.08коп. В решті вимог до ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди відмовлено.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим з підстав неповного з'ясування обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права. Просить скасувати ухвали суду від 11.11.2008 року про відмову у зупиненні провадження у справі та від 07.08.09р. про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_4 і постановити нову ухвалу про прийняття зустрічного позову ОСОБА_4 про відшкодування шкоди до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 про стягнення шкоди, скасувати рішення суду у частині стягнення з нього на користь ОСОБА_3 14748грн. 08коп., ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_3 40950грн. матеріального збитку на користь ОСОБА_4
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2008 року близько 16год.05хв. на пр.Соборності у м.Луцьку сталась дорожньо-транспортна пригода, у якій зіткнулись автомобілі «Нісан-Патрол», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є позивач ОСОБА_3 та «Субару-Форестер», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 і власником якого є ОСОБА_4. Постановою Луцького міськрайонного суду від 13 березня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу з вини відповідача ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода.
Встановлені судом та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.
Відповідно до ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно п.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вченні вони цією особою.
Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду у справі про адміністративне правопорушення від 13 березня 2009 року, яка набрала законної сили, саме ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та зазначено, що ОСОБА_2, порушив п.12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху України і перевищення швидкості руху водієм ОСОБА_2 перебуває у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Висновком експерта від 7 лютого 2009 року не спростовується факт перевищення ним швидкості.
Відносно позивача ОСОБА_3 не складався протокол про адміністративне правопорушення і він не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху при згаданій дорожньо-транспортній пригоді. Доказів, які б підтверджували вину позивача у виникненні дорожньо-транспортної пригоди і заподіянні шкоди не встановлено.
Судом встановлено, що в результаті ДТП, яка трапилась з вини водія ОСОБА_2 під час керування належним відповідачу ОСОБА_4. автомобілем, позивачу заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у вартості відновлювального ремонту його пошкодженого автомобіля, що відповідно до висновку спеціаліста-автотоварознавця № 119 становить 14021,56грн. та витратах, понесених ним на проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 550,80грн. Відповідач не заявляв клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, хоча судом було роз'яснено права та обов'язки сторін по справі і не подав доказів, які б заперечували даний розмір шкоди.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_2
Суд правильно застосував положення ч.2 ст. 1187 ЦК України до даних правовідносин, оскільки мало місце зіткнення джерел підвищеної небезпеки, і в зазначеній нормі розкривається поняття володільця джерел підвищеної небезпеки.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд неправильно не зупинив провадження у справі, оскільки відповідно до п.4 ч.1 ст.201 ЦПК не є підставою для зупинення провадження розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відмова у прийнятті судом першої інстанції зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди не порушує прав апелянта. ОСОБА_2 не вправі ставити питання про розгляд та задоволення зустрічного позову ОСОБА_4, так як не наділений такими повноваженнями. Крім того, ОСОБА_4. не позбавлений можливості пред'явити позов до суду на загальних підставах, про що було роз'яснено ухвалою суду першої інстанції від 7 серпня 2009 року.
Рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 7 серпня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - // - підпис
Судді - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду С.І.Киця