Справа № 2-2428/ 2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 липня 2009 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого-судді Янголь Є.В., при секретарі Дубініна Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від несчасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Суми Сумської області, третя особа Відкрите акціонерне товариство „Сумське НВО ім. Фрунзе” про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом та свої вимоги мотивує тим, що з 24.01.1970 року по липень 2006 року знаходився в трудових відносинах з ВАТ „Сумське НВО ім. Фрунзе”, працював слюсарем. В зв’язку з важкими умовами праці, а саме підвищеного рівня шуму та пилу він отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 16.03.2005 року було встановлено 80% стійкої втрати працездатності а також визнано інвалідом другої групи в зв’язку з професійним захворюванням. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду та просить стягнути на його користь 70000,0 грн. моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 06.04.2005 року позивачу було встановлено 35% втрати працездатності а не 80% як вказано в позові. Зазначив що Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік” та Законом України „Про державний бюджет на 2007 рік” такі виплати не були передбачені. В подальшому відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від несчасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” були внесені зміни, згідно яких положення про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування були виключені. Крім того позивач отримав і отримує від Фонду різні виплати, пов’язані з втратою працездатності.
Представник ВАТ „Сумське НВО ім. Фрунзе” вважає, що позов задоволенню не підлягає оскільки позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди та діюче законодавство не передбачає виплату моральної шкоди Фондом соціального страхування з підстав, які виникли в 2006 – 2008 роках.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 24.01.1970 року по липень 2006 року знаходився в трудових відносинах з ВАТ „Сумське НВО ім. Фрунзе”, працював слюсарем (а.с. 3-7).
З акту огляду МСЕК від 06 липня 2005 року вбачається, що позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 35 відсотків і він отримав професійні хвороби, а саме вібраційну хворобу та нейросенсорну туговухість (а. с. 46-49).
З акту огляду МСЕК від 05 липня 2006 року вбачається, що позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65 відсотків та йому була встановлена третя група інвалідності (а. с. 42-45).
З акту огляду МСЕК від 11 липня 2007 року вбачається, що позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 80 відсотків (а. с. 38-41).
Зазначені професійні захворювання він отримав в зв’язку з підвищеним рівнем шуму та пилу, неефективності використання засобів індивідуального захисту, недосконалості технологій (а.с. 8-11). Тобто є часткова вина самого позивача в отриманні професійних захворювань.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності 01.04.2001 року ( в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України № 717-У від 23.02.2007 року) за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Статтею 21 зазначеного Закону України та рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року передбачене відшкодування Фондом від нещасних випадків на виробництві моральної (немайнової) шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров’я в зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням незалежно від тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності.
01 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» п. 27 ст. 77 якого зупинено на 2006 рік дію абзацу ч ст. 1, підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
01 січня 2007 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» яким зупинено на 2007 рік дію абзацу 4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21, частини 3 статті 28, частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». 20.03.2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким виключені зазначені норми.
Тому суд вважає, що позивач може мати право на відшкодування моральної шкоди за наявності факту її заподіяння лише з підстав, що виникли в 2005 році.
Згідно постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 2472/1 від 11.04.2005 року (а.с. 24-25) позивачу в зв’язку з втратою працездатності на 35 % у зв’язку з переведенням на легшу нижче оплачувану роботу було призначено доплату до середньомісячної заробітної плати в сумі 786,74 грн., призначено одноразову допомогу в сумі 16400 грн.
Тобто позивачу було сплачено одноразову допомогу, проводяться щомісячні відшкодування суми втраченого ним заробітку, що є певним відшкодуванням позивачу заподіяної моральної шкоди. Після встановлення ступіню втрати професійної працездатності в розмірі 35 відсотків в 2005 році позивач продовжував працювати.
Згідно висновку експертизи (а.с.57-58) медичні ознаки моральної шкоди в результаті професійного захворювання у ОСОБА_1 відсутні.
Будь-яких доказів заподіяння моральної шкоди відповідачем в 2005 році позивачем не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційна скарга на рішення суду – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. Якщо було подано апеляційну скаргу і рішення за цією скаргою не скасовано, воно набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Янголь Є.В.
Повний текст рішення суду виготовлений 04.08.2009 року.