Справа №2а-211/07
ПОСТАНОВА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 р. м.Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Потапчука В.О.,
при секретарі Алексєєвої Н.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника в/ч А1934 ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в розташуванні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А 1934 про визнання дій щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки неправомірними, зобов'язання провести доплату, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А1934 про визнання дій щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки неправомірними, зобов'язання провести доплату.
У своїй позовній заяві позивач вказав що він проходить військову службу у військовій частині А 1934 з 01.10.2001 року. Позивач зазначив, що не зважаючи на внесення в чинне законодавство України змін щодо грошового забезпечення військовослужбовців надбавку за безперервну військову службу у розмірі до 90 (дев'яносто) відсотків передбаченою Указом президента України від 05 травня 2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони Державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу", на отримання якої він має право оскільки прослужив у Збройних силах понад 20 календарних років, з метою економії грошових коштів ця надбавка нараховувалась та виплачувалась йому в заниженому розмірі за винятком листопада, грудня 2003 р. та декількох місяців 2004 р., в наслідок чого були порушені його права.
Його безперервний стаж військової служби на 01.05.2003 року складав понад 20 календарних років, що підтверджується витягом з послужного списку про проходження дійсної військової служби. Таким чином, він має право одержувати щомісячну надбавку за безперервний стаж військової служби передбаченою Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 у розмірі до 70 (семидесяти) відсотків від грошового забезпечення, але відповідач виплачував йому цю надбавку в заниженому розмірі чим порушував вимоги ст. 24 Конституції України, ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
Згідно наказу Міністра оборони України від 30.07.2004 року № 308 військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України, генерального штабу ЗС України і їх функціональних органів військового управління виплачувалась ця надбавка у відповідності з Указом Президента України від 05.05.2003 року № 589 у повному розмірі без обмежень.
Позивач просить суд визнати дії військової частини А1934 щодо нарахування та виплати йому щомісячної надбавки за безперервну військову службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389, в заниженому розмірі незаконними та
2
зобов'язати військову частину А 1934 провести доплату різниці між фактично виплаченою мені надбавкою за безперервну військову службу та надбавкою за безперервну військову службу у розмірах, визначених Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389.
У судовому засіданні позивач підтвердив викладені в позовній заяві обставини, та пояснив суду, що дії військової частини А 1934 по нарахуванню та виплаті йому щомісячної надбавки за безперервну військову службу згідно з Указом Президента України від 05 березня 2003 року № 389 у заниженому розмірі - незаконні та порушують його конституційні права та згідно ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законодавством України і держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Представник відповідача у судовому засіданні надав запереченя, у якому зазначив, що відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України надано Міністру оборони України. Крім цього, Указом встановлено гранічний розмір надбавки залежно від стажу служби, але мінімальні та максимальні розміри надбавки не визначені. Крім того, відповідно до зазначеного Указу визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру асигнувань. Ця норма приписує Міністру оборони України дотримуватися бюджетного законодавства, зокрема Законів України „Про Державний бюджет України" на відповідний рік. З цією метою Міністром оборони України був виданий наказ від 26.05.2003 року №149 „Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України", п.2 якого встановено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України. На підставі заперечення представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні думку сторін суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі у Збройних Силах та станом 01.05.2003 р. мав понад 20 років безперервної служби.
Таким чином безперервний стаж військової служби позивача на 1.05.2003 року складав понад 20 календарних років, та він мав право одержувати щомісячну надбавку за безперервний стаж військової служби передбаченою Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 у розмірі до 70 відсотків від грошового забезпечення.
Як вбачається з довідки про розмір грошового забезпечення, виданій ОСОБА_1 військовою частиною А 1934 в період з 1.05.2003 р. по 31.12.2005 р. надбавка за безперервну військову службу виплачувалась йому в заниженому розмірі, що суперечить вимогам ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей".
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ст.ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" передбачено що ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законодавством України і Держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а право позивача на отримання надбавки за безперервну службу у розмірі 70 відсотків визначене пунктом 1 Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони Державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу" в зв'язку з чим потрібно стягнути на користь позивача заборгованість грошового забезпечення, створену внаслідок
3
неповної виплати йому щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, на отримання якої він має право.
Згідно наказу Міністра оборони України від 30.07.2004 року № 308 військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України, генерального штабу ЗС України і їх функціональних органів військового управління виплачувалась ця надбавка у відповідності з Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 у повному розмірі без обмежень.
Згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" Від сплати державного мита звільняються позивачі- робітники та службовці- за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин. За таких обставин суд вважає необхідним звільнити позивача від сплати державного мита
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, ст.ст.2, 9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", Указу Президента України від 05 травня 2003 року №389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони Державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу", „Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України ", затвердженого наказом МО України № 75 від 05.03.2001р. суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до військової частини А 1934 про визнання дій щодо нарахування та виплати щомісячної надбавки неправомірними, зобов'язання провести доплату - задовольнити.
Визнати дії військової частини А1934 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки за безперервну військову службу, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389, в заниженому розмірі незаконними.
Зобов'язати військову частину А1934 провести доплату різниці між фактично виплаченою ОСОБА_1 надбавкою за безперервну військову службу та надбавкою за безперервну військову службу у розмірах, визначених Указом Президента України від 05.05.2003 року №389.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення , а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст.186 КАС України.