ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.10.09 Справа № 9/125-09.
за позовом: Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства “ВМ”, м. Суми
до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи
ОСОБА_1, м. Суми
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача – Споживче товариство «Козацька слобідка».
про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення 11 250 грн. 00 коп.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
Представники сторін:
Від позивача – Конорєв В.О., Остра Н.Є.
Від відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5
Третя особа – Агафонова С.О.
За участю секретаря судового засідання Литвиненко О.А.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд зобов’язати відповідача повернути позивачу торгівельне місце № 50 в стані, в якому було одержано в оренду та стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 7 500 грн. 00 коп., яка включає в себе: 2500 грн. 00 коп. – відшкодування збитків; 5000 грн. 00 коп. – неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця; 85 грн. 00 коп. суми державного мита 102 грн. 00 коп. суми державного мита, 118 грн. 00 коп. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1000 грн. 00 коп. – витрати на оплату послуг адвоката.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з позовною заявою була надана заява від 27.02.2009 року про забезпечення позову. Ухвалою господарського суду від 06.04.2009 року по справі № 9/125-09 (суддя Лущик М.С.) було відмовлено позивачу – малому приватному виробничо-торгівельному підприємству «ВМ» в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі суми позовних вимог.
В судове засідання, яке відбулося 22.04.2009 року позивачем подано заяву, в якій він просить суд проводити аудіо запис судового засідання. Дану заяву судом було задоволено.
Крім того, представник позивача в судове засідання подав заяву, відповідно до якої надає для залучення до матеріалів справи копію довідки про включення до ЄДРПОУ. Суд приєнав її до матеріалів справи.
22.04.2009 року відповідач в судове засідання подав заяву б/н від 21.04.2009 року, в якій просить суд перенести розгляд справи у зв‘язку з участю представника відповідача у розгляді справи в Харківському апеляційному господарському суді.
22.04.2009 року в судове засідання від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Суд задовольнив клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, тому відповідно до ст. 81-1 ГПК України господарський суд здійснює ведення протоколу судового засідання в письмовій формі.
12.05.2009 року ухвалою заступника голови господарського суду Сумської області Резніченко О.Ю. в зв‘язку з відпусткою судді Лущик М.С. справу для подальшого розгляду передано на розгляд судді Гудиму В.Д.
В судове засідання, яке відбулося 12.05.20009 року, позивачем була надана заява б/н від 08.05.2009 року про залучення до матеріалів справи в якості доказів додаткові документи, які судом було оглянуто та залучено до матеріалів справи.
12.05.2009 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву б/н від 12.05.2009 року, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не надав будь-яких доказів того, що він має право розпоряджатися торгівельним місцем, тому не має права звернення до господарського суду за захистом порушеного права відповідно до ст. 1 ГПК України.
В судове засіданя, яке відбулося 28.05.2009 року від представника позивача була надана заява про відкладення розгляду справи. Дана заява судом була задоволена. Окрім того, 28.05.2009 року позивач не наполягав на заявленому у судовому засідані 22.04.2009 р. клопотанні про ведення аудіозапису судового засідання, відповідачем клопотання про ведення аудіозапису судового засідання також не заявлено, тому відповідно до ст. 81-1 ГПК України господарський суд здійснює ведення протоколу судового засідання в письмовій формі.
19.06.2009 року ухвалою голови господарського суду Сумської області Понікара М.І. в зв‘язку з виходом з відпустки судді Лущик М.С. справу повернуто на розгляд судді Лущик М.С.
22.06.2009 року в судове засідання від представника відповідача надійла заява про перенесення розгляду справи на іншу дату.
Суд, розглянувши заяву визнав її правомірною та такою, що підлягає задоволенню
22.06.2009 року в судове засідання від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Суд задовольнив клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, тому відповідно до ст. 81-1 ГПК України господарський суд здійснює ведення протоколу судового засідання в письмовій формі.
16.07.2009 року від представників позивача в судове засідання надійшли додаткові документи в обґрунтування та підтвердження позовних вимог а саме: копія квитанції про направлення претензії відповідачу та квитанція про направлення відповдачу листів, копія акту габаритів та осей, копія викопіровки з топографо-геодезичного плану, копія схеми ринку, копія прибуткового касового ордеру, копія акту, копія додаткової угоди.
Зазначені документи суд прийняв до розгляду та залучив їх до матеріалів справи.
17.07.2009 року представник позивача подав заяву про відвід судді Лущик М.С. по справі № 9/125-09, оскільки має сумнів в її неупередженості.
17.07.2009 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 11 250 грн., з яких: 3 750 грн. 00 коп. відшкодування збитків, 7 500 грн. 00 коп. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця; зобов‘язати відповідача повернути позивачу торгівельне місце № 50 в стані, в якому було одержано в оренду та стягнути з відповідача судові витрати: 112 грн. 50 коп. державного мита за вимогу майнового характеру, 85 грн. 00 коп. державного мита за вимогу немайнового характеру, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Зазначені документи суд прийняв до розгляду та залучив їх до матеріалів справи.
20.07.2009 року ухвалою в.о. голови господарського суду Сумської області Резніченко О.Ю. заяву МПВТП «ВМ» б/н від 16.07.2009 року про відвід судді Лущик М.С. по справі № 9/125-09 залишено без задоволення, а справу передано на розгляд судді Зражевському Ю.О.
21.07.2009 року в судове засідання від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Суд задовольнив клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, тому відповідно до ст. 81-1 ГПК України господарський суд здійснює ведення протоколу судового засідання в письмовій формі.
До початку судового засідання 29.07.2009 року представником позивача заявлено клопотання, яким він просить суд проводити аудіо запис судового засідання
Дане клопотання судом було задоволено.
Представниками відповідача в судове засідання, яке відбулося 29.07.2009 року надано відзив, в якому відповідач не визнає позоні вимоги, посилаючись на те, що після закінчення дії договору № 50 від 06.02.2008 року, який був укладений між позивачем та відповідачем, відповідач добровільно звілнив спірне торгівельне місце № 50, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж. Вказані обставини підтверджується, зокрема, письмовими заявами ПП ОСОБА_2., ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, які зазначають, що спірне торгівельне місце № 50 було звільнено відповідачем в кінці березня 2008 року. Також відповідач зазначає, що згідно рішення Сумської міскої ради № 2433-МР від 04.03.2009 р. відповідач отримав право на здійсненя торгівельної діяльності на торгівельному місці за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж. В теперішній час відповідач проводить торгівельну діяльність відповідно до вищезазначеного рішення та не користується торгівельним місцем, що належить позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині є небгрунтованими. Як зазначив позивач в своїй позовній заяві збитки, що завдані йому відповідчем полягають в тому, що відповідач створює перешкоди позивачу і унеможливлює використання тогівельного місця № 50 на розсуд позивача для отриманя доходів. Проте, відповідач вважає що всупереч вимогам ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України пзивачем не доведено завдання йому відповідачем збитків в розмірі 2 500 рн. У вигляді нетриманого доходу від використання торгівельного місця. Крім того, відповідач зазначає, що у даному випадку потрібно дослідити та належним чином оцінити лист позивача № 46 від 17.03.2008 року, яким відповідач був повідомлений про закриття ринку на реконструкцію та проведення будівельних робіт, як письмовий доказ про відсутність намірів позивача отримувати доход від діяльності ринку. Ставлячи питання в позовній заяві про стягнення 2 500 грн. 00 коп. збитків та одночасно стягуючи неустойку за неповернення торгівельного місця в розмірі 5 000 гривень позивач зловживає своїми правами та порушує норму матеріального права ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов‘язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. В даному випадку позивач вважає, що стягнута судом неустойка в розмірі 5 000 грн. являється заліковою, повністю покриває збитки в розмірі 2 500 грн., що відповідає положенням вищезазначеної статті та унеможливлює стягнення з відповідача на користь позивача вказаних збитків. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано. Але всупереч приписам зазначеної статті, позивач намагається стягнути з відповідача на свою користь неустойку за 10 місяців, а не за 6 місяців.
Представник відповідача в судове засідання, яке відбулось 29.07.2009 р. надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Споживче товариство “Козацька слобідка” (40000, м. Суми, вул. Першотравнева, 5, кв. 17).
Розглянувши дане клопотання, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України суд задовільнив його та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Споживче товариство “Козацька слобідка”.
26.08.2009 р. ухвалою голови господарського суду Сумської області Понікара М.І. в зв‘язку з відпусткою судді Зражевського Ю.О. для подальшого розгляду справи № 9/125-09 передано на розгляд судді Левченко П.І.
27.08.2009 року в судове засідання від представників сторін надійшло клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Суд задовольнив клопотання про розгляд справи без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, тому відповідно до ст. 81-1 ГПК України господарський суд здійснює ведення протоколу судового засідання в письмовій формі.
09.09.2009 року на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2009 р. представником відповідача було надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач, до закінчення строку дії договору № 50, який був укладений між позивачем та відповідачем 06.02.2008 року, добровільно звільнив спірне торгівельне місце № 50, що розташоване за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж. Зазначені обставини, зокрема, підтверджуються договором про надання послуг від 20.03.2008 року, який був укладений між третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – споживчим товариством «Козацька слобідка» (членом якого являється відповідач) та дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Сумбуд» будівельно-монтажним підприємством «Хімбуд-2». Згідно умов договору ДП ВАТ «Сумбуд» БМП «Хімбуд-2» (виконавець) зобов‘язується по завданню СТ «Козацька слобідка» (замовник) надати послуги крана та автотранспорту по переміщенню (навантаженню та перевезенню) торгівельних кіосків членів споживчого товариства Замовника згідно додатку № 1 (в тому числі і торгівельного кіоску № 50, що належить відповідачу) з території торгівельної зони в м. Суми по вул. Леваневського, 2ж. При цьому цей договір був виконаний – торгівельний кіоск № 50, що належав відповідачу був вивезений з території ринку, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.03.2008 року. В зв‘язку із вищевикладеним відповідач вважає, що зазначеними обставинами спростовуються доводи позивача щодо неповернення відповідачем орендованого майна та використання відповідачем цього майна на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди і у теперішній час. Копія договору про надання послуг від 20.03.2008 року, копія доповнення № 1 до договору про надання послуг від 21.03.2008 року та копія акту приймання-передачі від 30.03.2008 року приєднані до матеріалів справи.
До початку судового засідання 10.09.2009 року представником позивача заявлено клопотання, яким він просить суд проводити аудіо запис судового засідання. Дане клопотання судом було задоволено.
Крім цього, представником позивача на вимогу суду були надані додаткові документи по справі, а саме: копія договору оренди земельної ділянки, оригінал квитанції про направлення копії заяви третій особі, копія рішення суду від 17.04.2006 року по справі № 13/131-06 про визнання договору поновленим, копія дозволу № 216 від 22.03.2000 року. Зазначені документи суд приєднав до матеріалів справи.
30.09.2009 року ухвалою заступника голови господарського суду Сумської області Резніченко О.Ю. в зв‘язку з завантаженістю судді Левченко П.І справу повернуто на розгляд судді Зражевському Ю.О.
В судове засідання, яке відбулося 30.09.2009 року, представником позивача була надана заява про фальшивість доказів, які викликають у позивача сумніви з приводу їх достовірності, а саме: договір про надання послуг від 20.03.2008 року, укладеного між СТ «Козацька слобідка» (замовником) та дочірнім підприємством ВАТ «Сумбуд» БМП «Хімбуд – 2» (виконавцем), доповнення № 1 від 21.03.2008 року до договору про надання послуг від 20.03.2008 року та акту прийому-передачі виконаних робіт від 30.03.2008 року. (послуг). Разом з цим, представник позивача просить суд залучити до матеріалів справи копії позовної заяви СТ «Козацька слобідка» від 08.01.2009 р. та заяви про уточнення позовних вимог від 29.01.2009 р. Дана заява і додатки до неї судом були оглянуті та залучені до матеріалів справи.
Окрім цього, представником позивача було заявлене клопотання про виклик в наступне судове засідання для надання пояснень по справі суб‘єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1. Відповідач заперечував проти заявленого клопотання, вважаючи його безпідставним.
Суд відхилив дане клопотання як безпідставне, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, а саме з довіреності СПДФО ОСОБА_1, посвідченої приватним нотаріусом Репетун О.Є., довіритель надає представникам право подавати та підписувати від його імені всі необхідні документи, в тому числі: заяви, клопотання, протоколи тощо. Отримувати необхідні документи, розписуватися за нього, сплачувати за нього належні в нього платежі, а також вчиняти всі інші дії, пов‘язані з виконанням цієї довіреності з правом передоручення іншим особам. Вести від його імені справи у всіх державних і не державних установах, а також вести справи у всіх судових установах.
В судове засідання представником позивача була надана заява, в якій просить суд приєднати до матеріалів справи копію уточнення позовних вимог (по заяві про захист права власності) від 27.09.2009 року. Зазначений документ суд приєднав до матеріалів справи.
Третьою особою в судове засідання надано відзив на позовну заяву про зобов‘язання вчинити певні дії та стягнення 11 250 грн. 00 коп., в якому зазначено, що 20.03.2008 року між споживчим товариством «Козацька слобідка» (замовником) та дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Сумбуд» будівельно-монтажним підприємством «Хімбуд-2» (виконавець) був укладений договір про надання послуг. Цим договором передбачено, що виконавець зобов‘язується по завданню замовника надати послуги крана та автотранспорту по переміщенню (навантаженню та перевезенню) торгівельних кіосків членів споживчого товариства замовника з території торгівельної зони в м. Суми, вул. Леваневського, 2ж (п. 1.1 Договору).
Додатком № 1 до договору від 20.03.2008 р. визначений перелік членів споживчого товариства із зазначенням номерів торгівельних місць на яких розташований кіоск відповідача, який знаходиться на торгівельному місці № 50.
Виконавцем умови договору були виконані належним чином – всі кіоски (в тому числі і торгівельний кіоск № 50, що належить відповідачу) були вивезені з території ринку за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.03.2008 року. З огляду на зазначене, третя особа вважає, що відповідач належним чином виконав умови договору № 50 від 06.02.2008 року, який був укладений між ним та позивачем у частині своєчасного звільнення торгівельного місця № 50 з території ринку в м. Суми по вул. Леваневського, 2ж. Враховуючи вищевикладене, третя особа вважає, що відповідач своєчасно звільнив спірне торгівельне місце, будь-яких перешкод в його використанні позивачу не створював, а тому позовні вимоги позивача по справі є безпідставними і необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Представникам сторін роз’яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України щодо їх процесуальних прав та обов’язків, зокрема право заявляти відводи.
Відводів суду не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
06 лютого 2008 року між малим приватним виробничо-торгівельним підприємством «ВМ» (позивач) та суб‘єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір № 50, відповідно до якого, позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування торгівельне місце № 50 на території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, розмір якого складає 5 квадратних метри, для торгівлі продовольчими товарами.
Відповідно до п. 7.1.1 зазначеного договору договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.2008 року та пролонгації не підлягає.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує обов‘язків з повернення об‘єкту оренди (найму) після припинення договірних відносин. Така бездіяльність відповідача перешкоджає позивачу і унеможливлює використання торгівельного місця на розсуд останнього для отримання доходів.
Позивач зазначає, що відповідач всупереч вимогам закону не повертає торгівельне місце, чим завдає позивачу збитки майнового характеру, які полягають у тому, що протягом 10 місяців відповідач перешкоджає позивачу отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке повинно було бути повернено позивачу після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору.
Як зазначає позивач, розмір збитків становить 2 500 грн. 00 коп. і розрахований, виходячи із суми розміру місячної орендної плати (250 грн. 00 коп.) за користування торгівельним місцем, яка була встановлена сторонами на час дії договірних відносин.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, позивачем розрахована неустойка за прострочення строку повернення торгівельного місця, виходячи з розміру місячної орендної плати, кількості неповернутих торгівельних місць та місяців прострочення, яка становить 5 000 грн. 00 коп.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на отримання адвокатських послуг в сумі 2 000 грн. 00 коп.
Оскільки правова позиція позивача ґрунтується на тому, що вищезазначений договір є договором оренди (найму), в той час як відповідач вказує, що цей договір є договором про надання послуг, суд вважає, що для правильного вирішення господарського спору необхідно чітко встановити правову природу укладеного між сторонами договору, з метою розуміння правовідносин, що виникли між сторонами.
Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Крім того, згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.
Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Згідно частини 1 стаття 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Суд зазначає, що вивченням положень вищевказаного договору встановлено, що його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, ціллю використання. Крім того про те, що між сторонами після підписання вищевказаного договору виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 вищевказаного договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1. вищезазначеного договору встановлено розмір орендної плати за договором. На додаток до вказаного, пунктом 7.1 договору сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.2008 року.
Також, відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що договір № 50 від 06.02.2008 року є за своєю суттю саме договором найму (оренди), а не договором про надання послуг.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до пункту 7.1.1 Договору, позивачем та відповідачем обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.2008 року.
Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами № 46 від 17.03.2008 року та № 62 від 20.05.2008 року повідомив відповідача про те, що договір оренди торгівельного місця пролонгуватися не буде та просив останнього звільнити займане торгівельне місце.
Разом з тим, в листі за № 42 зазначено про необхідність відповідачу звільнити місце, передане йому в оренду, до 01 квітня 2008 року (а.с. 34). Цей лист датовано 17 березня 2008 року, тобто до спливу терміну дії договору, який визначений його умовами, тобто до 31.03.2008 р.
Матеріали справи не містять доказів направлення та вручення відповідачеві листів як від 17.03.2008 року, так і від 20.05.2008 р. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні і допустимі докази на підтвердження того, що відповідач займає торгівельне місце після закінчення строку договору оренди.
Слід також зазначити, що твердження позивача про не звільнення відповідачем торгівельного місця № 50 після закінчення дії договору оренди спростовується наданими відповідачем в судові засідання доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Споживче товариство «Козацька слобідка», яка була залучена до участі у справі на підставі клопотання відповідача від 29.07.2009 р. (а.с. 101) та ухвали суду від 29.07.2009 р. (а.с. 105), в якому зазначено, що 20.03.2008 року між споживчим товариством «Козацька слобідка» (замовником) та дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Сумбуд» будівельно-монтажним підприємством «Хімбуд-2» (виконавець) був укладений договір про надання послуг. Цим договором передбачено, що виконавець зобов‘язується по завданню замовника надати послуги крана та автотранспорту по переміщенню (навантаженню та перевезенню) торгівельних кіосків членів споживчого товариства замовника з території торгівельної зони в м. Суми, вул. Леваневського, 2ж (п. 1.1 Договору).
Додатком № 1 до договору від 20.03.2008 р. визначений перелік членів споживчого товариства (з зазначенням прізвища відповідача), а також із зазначенням номерів торгівельних місць на яких розташований кіоск відповідача, який знаходиться на торгівельному місці № 50.
Виконавцем умови договору були виконані належним чином – всі кіоски (в тому числі і торгівельний кіоск № 50, що належить відповідачу) були вивезені з території ринку за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.03.2008 року. З огляду на зазначене, третя особа вважає, що відповідач належним чином виконав умови договору № 50 від 06.02.2008 року, який був укладений між ним та позивачем у частині своєчасного звільнення торгівельного місця № 50 з території ринку в м. Суми по вул. Леваневського, 2ж. Враховуючи вищевикладене, третя особа вважає, що відповідач своєчасно звільнив спірне торгівельне місце, будь-яких перешкод в його використанні позивачу не створював.
Отже, зазначеними доказами підтверджується, що станом на 31.03.2008 року торгівельне місце було звільнене відповідачем.
Позивач же не довів і матеріали справи не містять доказів, що торгівельне місце № 50 по вул. Леваневського, 2ж в м. Суми не було звільнене відповідачем в строк, передбачений умовами договору, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця у розмірі 7 500 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають.
Необґрунтованими є також позовні вимоги щодо стягнення збитків, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
У відповідності до вимог п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Крім того, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, є наслідком такої протиправної поведінки.
Позивач, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надав також доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача збитків.
Головним аргументом позивача щодо не повернення йому відповідачем торгівельного місця після втрати чинності договором (з 31.03.2008 р.) є відсутність вчинення правочину на таке повернення, а саме, акту приймання-передачі торгівельного місця. Однак, умовами укладеного між сторонами договору порядок повернення не споживаної речі (торгівельного місця) та складення акту приймання-передачі не визначено та не регламентовано.
Як вбачається із листа позивача № 46 від 17.03.2008р. (а. с. 34), позивач вимагав звільнити спірне торгівельне місце в зв'язку з плановою реконструкцією ринку та проведенням на ньому відповідних ремонтних робіт. Тобто за наявності вказаних обставин позивач об'єктивно був позбавлений можливості отримувати прибуток від здачі в оренду спірного торгівельного місця.
Позивач не довів, що у разі звільнення відповідачем торгівельних місць вони були б здані в оренду іншим господарюючим суб'єктам або використані іншим чином з метою отримання прибутку.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки в задоволенні позову йому відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –
ВИРІШИВ:
1. В задоволені позову – відмовити.
СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Повний текст рішення підписано 09.10.2009 р.