Справа № 648/453/17

Провадження № 2/648/388/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року смт. Білозерка

Суддя Білозерського районного суду Херсонської області Рибас А.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом накладення арешту на майно,-

в с т а н о в и в :

В провадженні Білозерського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа №648/453/17-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 37201 грн. 79 коп.

При зверненні до суду з вищевказаним позовом, позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» також подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 24,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, заборонивши будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В заяві про забезпечення позову банк посилається на те, що відповідач на протязі тривалого часу не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість. Відповідач має можливість передати третім особам право власності на майно, переховувати його від банку та виконавчої служби, а також провести інші операції з майном та коштами щодо позбавлення банку можливості задовольнити свої вимоги за його рахунок. Неприйняття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.151-153 ЦПК України суд вправі за заявою заінтересованої сторони спору на будь-якій стадії розгляду справи вжити заходи забезпечення позову і, зокрема, забороною вчиняти певні дії та накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із ч.2 ст.154 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що за змістом п.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Клопотання про забезпечення позову має бути мотивоване і обґрунтоване доказами наявності реальних загроз чи утруднень майбутнього виконання рішення суду, співмірністю заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, їх відповідністю предмету позовної вимоги позивача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами та доцільність вжиття заходів до забезпечення позову повинна підтверджуватися належними доказами. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову

Суд, дослідивши матеріали справи та заяви, дійшов висновку, що заявником не надано доказів на підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду та окрім того, зі змісту клопотання вбачається, що воно не обґрунтоване доказами щодо наявності реальних загроз чи утруднень виконання рішення суду, що є необхідною умовою для застосування обраного заявником виду забезпечення позову.

В поданій заяві позивач просить накласти арешт на квартиру, загальною площею 24,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, заборонивши будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Проте згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, який долучено до заяви позивачем, вказана квартира належить відповідачеві на праві спільної сумісної власності (свідоцтво про право власності СТВ № 219057, видане 30.09.2016 року Томинобалківською сільською радою Білозерського району Херсонської області) та крім відповідача власниками квартири є також ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Накладення арешту на усю квартиру за адресою: АДРЕСА_1 порушить права інших власників зазначеного об’єкту житлової нерухомості.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 37201 грн. 79 коп., що на думку суду не є співмірним із заявленим позивачем видом забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову ПАТ КБ ”ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денній строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Рибас А.В.