Копія

Справа № 822/476/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.

при секретаріМазій І.В.

за участі:позивача, представника відповідача Цимбал Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №1247-17 від 16.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що у нього відсутній податковий борг та, можливо, ДПІ у м.Хмельницькому частково не виконує рішення суду у справах №822/4412/14 та №822/4476/14.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Вказав, що податкові зобов'язання сплачувались ним своєчасно та у повному обсязі. Звернувшись до податкового інспектора за роз'ясненням стосовно надісланої податкової вимоги, йому було повідомлено, що сплачені ним кошти були зараховані в рахунок погашення податкового боргу, який виник у 2014 році. Проте така сума була ним сплачена, однак внаслідок ліквідації банку кошти до податкового органу не надійшли. При цьому, згідно рішення суду податкова вимога на підставі такого боргу була скасована, оскільки платником обов'язок сплати був виконаний.

Також просив відшкодувати судові витрати - судовий збір, витрати на правову допомогу, кошти на квитки.

Представник відповідача в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що виникнення боргу позивача підтверджується деклараціями та карткою особового рахунку.

Стосовно ненадходження сплаченої позивачем суми, котра не надійшла від банку до податкового органу - то в даному випадку платник звільняється лише від нарахування штрафних санкцій та пені. Фактично кошти до бюджету не надійшли, а позивач мав би звернутись із заявою про повернення йому такої суми згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

16.01.2017 року відповідачем прийнята податкова вимога за №1247-17, в якій зазначено, що станом на 15.01.2017 року сума податкового боргу ОСОБА_4 становить 10224,20 грн. (з яких 9240,70 грн. - основний платіж, 983,50 грн. - пеня).

Згідно картки особового рахунку позивача, такий борг виник внаслідок несплати у повному обсязі сум, визначених у податкових деклараціях від 19.08.2016 (на суму 1970 грн.) та від 19.11.2016 (на суму 7969,8 грн.), та нарахованої пені внаслідок несплати у визначені строки сум за рядом податкових декларацій.

При цьому, як встановлено судом та підтверджується сторонами, поточні податкові зобов'язання виконувались позивачем належним чином.

Однак, відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, як встановлено судом та підтверджено сторонами, контролюючим органом було зараховано сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу, який був нарахований у 2014 році, про сплату котрого у позивача є квитанція, однак внаслідок віднесення банку до неплатоспроможних такі кошти до бюджету не надійшли.

Також судом встановлено, що спір щодо такого боргу уже був предметом судового розгляду.

Так, постановою від 11.11.2014 по справі №822/4412/14 (котра була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014) було задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та визнано протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області від 03.04.2014 року № 241-25 (на суму 6 078 грн. 03 коп.).

В даному рішенні встановлено, що 19 лютого 2014 року з метою сплати єдиного податку позивач здійснив перерахування коштів в сумі 6081 грн. на рахунок ДПІ у м. Хмельницькому у Хмельницькому відділенні "Брокбізнесбанку", підтвердженням чого є квитанція від 19.02.2014 року. Після цього йому стало відомо, що сплачені ним кошти не були перераховані банком на рахунок отримувача.

В подальшому у постанові від 11.11.2014 по справі №822/4412/14 зроблено висновок, що з моменту видачі банком розрахункового документу платнику щодо перерахування коштів, податкове зобов'язання слід вважати таким, що виконане платником. Покладення на платника податків обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету обов'язкових платежів є таким, що не відповідає вимогам законодавства. Крім того, суд врахував, що позивач інформував податковий орган про ситуацію, що виникла, а тому суб'єкт владних повноважень мав можливість вчинити відповідні дії з метою запобігання порушенню прав платника податків.

Крім вказаного рішення, суд звертає увагу на те, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 по справі №822/4476/14 було задоволено апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу. (в сумі 6 502 грн. 88 коп., у тому числі пеня - 421 грн. 88 коп. ). Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог. В даному рішенні зазначено, зокрема, що податкову вимогу, на підставі якої ДПІ у м.Хмельницькому звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу, скасовано, тому необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, судовим рішенням у справі №822/4412/14 встановлено відсутність обов'язку позивача із повторної сплати 6081 грн., оскільки з моменту видачі банком розрахункового документу платнику щодо перерахування коштів таке податкове зобов'язання слід вважати таким, що виконане платником.

Тому позивач не міг вважатись таким, що мав невиконані (не сплачені) податкові зобов'язання та, відповідно, не міг вважатись таким, що мав податковий борг, і на таку суму коштів не мала нараховуватись пеня..

Таким чином, зарахування контролюючим органом коштів, що сплачував позивач, в рахунок погашення такого податкового боргу є протиправним, а тому існуюча заборгованість та нарахування ОСОБА_4 пені за несплату та/або несвоєчасну сплату такої заборгованості є такими, що нараховані безпідставно.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст.87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а до останніх належать, зокрема витрати на правову допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно із ч. 1 та 3 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

При цьому суд зазначає, що в КАС України не передбачено, що види правової допомоги, що підлягають компенсації, можуть встановлюватись або обмежуватись іншими законами. Тому перелік видів платної правової допомоги, наведений в Законі №4191-VI, не вичерпний, а є лише переліком видів платної правової допомоги, відносно яких встановлено граничний розмір компенсації на сьогоднішній день.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI:

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Отже, до складу витрат на правову допомогу входять дії адвоката, які, зокрема, вчинені ним поза судовим засіданням. Такими діями, наприклад, є надання консультацій та складання позовної заяви. Також до правової допомоги відносяться й інші вказані вище дії.

З цього приводу суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Так, у матеріалах справи наявні копія договору доручення про надання правової допомоги, укладеного між ОСОБА_4 (позивачем) та адвокатом Андрєєвим О.Й. від 23 січня 2017 року, копія ордера серії КВ №282155 про надання правової допомоги, а також звіт (акт прийому-передачі) наданої правової допомоги за період з 23.01.2017 по 13.02.2017 та квитанція №0.0.704638588.1 від 13.02.2017 (про оплату в розмірі 1786,80 грн.).

Згідно вказаного звіту позивачу надано правову допомогу, яка складається з таких послуг: консультація з питання скасування податкової вимоги №1247-17 від 16.01.2017, складання позовної заяви, прибуття та участь в судовому засіданні в якості представника позивача з наданням юридичної консультації щодо справи №822/476/16 (2 год. втраченого робочого часу). Вартість наданих послуг (з розрахунку 617,60 за годину роботи адвоката) становить 1235,20 грн.

Також позивачем були понесені витрати, що пов'язані із прибуттям до суду його представника - у розмірі 551,60 грн. (два квитки по 275,8 грн.). Вказані витрати підтверджуються посадочними документами ПАТ "Укрзалізниці" на ОСОБА_5 (Київ-Хмельницький, та Хмельницький-Київ), та платіжними дорученнями про їх придбання. Дати відправлення у вказаних документах - 13.02.2017, що відповідає даті участі представника позивача у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем обґрунтовано розмір понесених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрат на правову допомогу та витрат, що пов'язані із прибуттям до суду представника позивача), тому, зважаючи на те, що постановою суду задоволено вимоги позивача, такі витрати належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь.

Також, зважаючи на те, що згідно квитанції №68 від 30.01.2017 за поданий позивачем позов було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., то такий також підлягає стягненню на його користь.

Керуючись ст.11,71,72,94,158-163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області № 1247-17 від 16.01.2017 року.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 витрати пов'язані із розглядом справи в розмірі 1786 (одна тисяча сімсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2017 року

Суддя/підпис/У.Т. Данилюк

"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк