Справа №: 398/4266/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" лютого 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Орловського В.В.,

з участю секретаря Сніжко І.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба термінового кредитування" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

встановив:

18 грудня 2016 року ТОВ „Служба термінового кредитування" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором у сумі 13406,45 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 141029-142904, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 900 грн. строком на 14 днів і зобов'язався до 11 листопада 2014 року повернути його та сплатити відсотки у розмірі 252 грн. 15 листопада 2014 року ОСОБА_1, сплативши відсотки, пролонгувала договір до 29 листопада 2014 року, у такому ж порядку повторно пролонгувала договір 29 листопада 2014 року до 13 грудня 2014 року і з 13 грудня до 27 грудня 2014 року. Проте, відповідач порушила свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом. Внаслідок цього станом на 23 листопада 2016 року заборгованість відповідача становить 13406,45 грн, з них: сума основного боргу - 893,77 грн., сума відсотків - 250,32 грн., пеня - 12262,36 грн.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання не з'явилися, про день і час слухання справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за відсутності відповідача, як і заперечень на позов до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Суд визнає неявку відповідача у судове засідання неповажною та, враховуючи думку представника позивача, вважає необхідним проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд вважає дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2014 року між ТОВ „Служба термінового кредитування" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 141119-144945, який складається із Заяви-анкети та Умов надання і обслуговування кредитів (далі - Умов) згідно наказу ТОВ „Служба термінового кредитування" від 11 жовтня 2014 року № 41 “Про затвердження примірного договору у новій редакції”.

За умовами кредитного договору ТОВ „Служба термінового кредитування" надала, а ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 900 грн. 00 коп. та зобов'язався до 11 листопада 2014 року повернути його та сплатити відсотки у розмірі 252 грн, а саме 2% за кожен день користування кредитом.

13 листопада відповідач сплатила відсотки у сумі 250 грн. 15 листопада 2014 року ОСОБА_1, сплативши відсотки у сумі 74 грн. і частково суму по тілу кредиту у розмірі 6 грн., відповідно до згідно п.2.3 Умов продовжила строк договору до 29 листопада 2014 року. У такому ж порядку, сплативши 29 листопада 2014 року відсотки у сумі 250,32 грн. ОСОБА_1 повторно продовжила строк договору до 13 грудня 2014 року і потім, сплативши 13 грудня 2014 року відсотки у сумі 250,32 грн. продовжила строк договору до 27 грудня 2014 року.

Сплативши востаннє 11 січня 2015 року відсотки за користування кредитом у сумі 200 грн. ОСОБА_1 припинила виконувати свої зобов'язання за кредитним договором. Внаслідок цього станом на 23 листопада 2016 року утворилась заборгованість у сумі 13406,45 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 893,77 грн., суми відсотків - 250,32 грн. і пені - 12262,36 грн.

Зазначені обставини щодо сплачених ОСОБА_1 за кредитним договором сум і розміру заборгованості підтверджуються наданим суду позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 141029-142904 за період з 29 жовтня 2014 року по 23 листопада 2016 року.

Відповідач не подала жодних заперечень щодо предмету і підстав позову, зокрема і щодо розрахунку заборгованості. Заяви про застосування строку давності також не надходило.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтями ст. 610, 611, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). При порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у зазначеному вище розмірі по тілу кредиту, відсоткам і пені.

Разом з тим, суд вважає необхідним застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України, якою передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Згідно висновків Верховного суду України, викладених у постанові від 3 вересня 2014 року у справі 6-100цс14 частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Отже, згідно вказаних норм закону і висновку ВСУ суд має право зменшити розмір пені (яка є різновидом неустойки) незалежно від наявності клопотання сторони у справі.

Суд вставновив, що розмір неустойки, нарахованій ОСОБА_1 у десять разів перевищує суму боргу і тому згідно ч.3 ст.551 підлягає зменшенню з 12262,36 грн. до 1144 грн., тобто до суми, яка дорівнює заборгованості за тілом кредиту і відсотками.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією. Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З огляду на викладене, на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба термінового кредитування" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба термінового кредитування", код ЄДРПОУ 38415356, заборгованість у розмірі 2288,09 грн.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Служба термінового кредитування", код ЄДРПОУ 38415356, судовий збір у розмірі 1378 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Орловський