СПРАВА № 2-48/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2009 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого: Копчинського В.І.

при секретарі: Кулик Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства “Явір-Н” м.Калинівка про витребування майна з незаконного володіння та позовом ОСОБА_2 до відділу ДВС Калинівського районного управління юстиції, ОСОБА_1, ПП “Явір-Н”, ФОП ОСОБА_3, СВК “Зірка” с.Сальник, Калинівського району про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в своїй заяві вказує, що відповідно до накладної б/н від 26.09.2000 року він здав відповідачу ПП “Явір_Н” 23480 кг зерна гречки на зберігання. В січні 2008 року на вимогу повернути зерно гречки відповідач відмовив, тому просить суд витребувати з незаконного володіння ПП “Явір-Н” вказане зерно.

Третя особа ОСОБА_2. звернулася з самостійними вимогами щодо предмета спору до обох сторін і в своїй заяві вказує, що зерно гречки, за яке йде спір, належить особисто її на праві власності, т.я. вирощено, зібрано, відтранспортовано та передано на відповідальне зберігання колишньому СВК “Зірка” с.Сальник, а в даний час знаходиться на зберіганні в ФОП ОСОБА_3

24.01.08 р. державним виконавцем В ДВС Калинівського РУЮ на виконання ухвали Калинівського райсуду від 22.01.08 р. зерно гречки описано і арештовано. Просить виключити з акту опису і арешту зерно гречки в кількості 26480 кг, звільнити його з-під арешту та визнати право власності на нього.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснив: він в 2000 році орендував землі на території Кіровської сільради, Калинівського району, виростив гречку, зібрав і восени того ж року за попередньою домовленістю здав на зберігання ПП “Явір-Н”, кількість зерна гречки була 23450 кг. Здав гречку на склад завскладу ОСОБА_4 по накладній. З директором ПП “Явір-Н” ОСОБА_5 строку зберігання, оплати щодо зберігання не обговорював, здав на невизначений строк, договору схову не складали. Весною 2007 року у нього виникла необхідність у даній гречці, тому він звернувся з вимогою до директора ОСОБА_5 про повернення гречки, той відмовив, сказав, що віддасть восени після збору урожаю. Зерно гречки було завезено в склади СВК “Зірка”, ОСОБА_5 погодився віддати, тому в січні 2008 року він на автомобілі “КАМАЗ” з причепом нагрузив біля 17 т зерна гречки, яка на той час була на зберіганні уже у ФОП ОСОБА_3, і повіз в смт.Вороновицю на переробку. Проте, не доїжджаючи м.Вінниця, автомобіль був повернутий ОСОБА_5 та його дружиною, які звернулися в міліцію з заявою про викрадення зерна гречки, а потім його повернули на збергіання обратно ФОП ОСОБА_3

Дозволу на користування своєю гречкою він ОСОБА_5 не давав, той повинен був її зберігати і на його вимогу повернути, проте повернути відмовляється, тому просить суд витребувати зерно гречки з незаконного володіння ПП “Явір-Н”.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_6. в доповнення пояснення свого довірителя суду пояснив, що відповідно ст.413 ЦК УРСР, який діяв на момент виникнення правовідносин, за договором схову відповідач ОСОБА_5 прийняв на зберігання зерно гречки від ОСОБА_1 як фізичної особи, і зобов”язаний повернути на його вимогу в цілості. Договір схову є безстроковий і безоплатний. Позовні вимоги ОСОБА_2. про власність на зерно гречки, що на зберіганні ФОП ОСОБА_3, вважає безпідставними, вона не надала доказів, що саме вона виростила та зібрала зерно гречки. На склади СВК “Зірка” с.Сальник зерно гречки в 2007 році здав директор ПП “Явір-Н” ОСОБА_5, який і повинен повернути ОСОБА_1 23450 кг зерна гречки.

Відповідач, директор ПП “Явір-Н”, ОСОБА_5 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає. Суду пояснив, що він є юридичною особою, підприємство до 2003 р. займалося переробкою зерна гречки, співпрацював з ПП “Граніт”, директором якого був ОСОБА_1 В вересні 2000 р. він одержав на переробку від ПП “Граніт” 2438 кг зерна гречки по накладній, без відповідного договору через ОСОБА_1 Цю гречку він переробив і повернув. Зерно гречки в кількості 23450 кг, за яку йде спір, він від ОСОБА_1 взагалі в 2000 році і в подальші роки на зберігання чи переробку не одержував. Накладна, на яку посилається ОСОБА_1, без № внутрішньої реєстрації, без його підпису, як директора підприємства. В 2002 році в зв”язку з фінансовими труднощами цех по переробці зерна гречки був проданий з прилюдних торгів, власником стала приватний підприємець ОСОБА_2. Його підприємство існує формально, ніякої господарської діяльності не веде. Його дружина, як підприємець, займалася в 2007 році вирощуванням та переробкою зерна гречки і він в цьому її допомагав. Спільно з підприємцем ОСОБА_7 зібрали урожай 96 т зерна гречки, яку по домовленості завезли в склади СВК “Зірка”, здали по накладній, частину переробили і забрали, а частина – 26480 кг залишилася на складах, яку і намагається забрати ОСОБА_1 Позивач хоче забрати гречку, яку якоби він здав на зберігання 8 років тому. Просить застосувати строк позовної давності. До зерна гречки, що знаходиться на зберіганні ФОП ОСОБА_3, яке належить фактично його дружині ОСОБА_2., позивач ОСОБА_1 ніякого відношення не має. Позов ОСОБА_2. визнає повністю.

Позивачка, одночасно третя особа з самостійними вимогами, ОСОБА_2. позов ОСОБА_1 визнає безпідставним, а свій позов підтримує, просить визнати за нею право власності на предмет спору – гречку, звільнити з-під арешту, так як це є її власність. Суду пояснила, що в 2002 р., коли підприємство “Явір-Н” майже було банкрутом, вона, як підприємець, викупила на прилюдних торгах цех по переробці зерна гречки, ПП “Явір-Н” перестало займатися господарською діяльністю, існує формально. З того часу вона займається закупівлею та переробкою зерна гречки. Влітку 2007 р. за домовленістю з ФОП ОСОБА_7 спільно засіяли на 117 га землі гречку, зібраний урожай 96,4 т завезли протягом тижня на склади СВК “Зірка” с.Сальник, завскладу ОСОБА_8, про що є відповідна накладна. Цю гречку провіяли, просушили, частину переробили, а частина – 26480 кг залишилася на складах, які на той час (грудень 2007 р.) уже перейшли у володіння ФОП ОСОБА_3 Випадково 11.01.08 р. її чоловік поїхав на склади і виявив, що ОСОБА_1 автомобілем вивозить її зерно гречки. Вона звернулася в міліцію і зерно було повернуто, на нього було накладено арешт, тому просить звільнити гречку з-під арешту і визнати право власності на неї.

Відповідач, представник ДВС Калинівського РУЮ, ОСОБА_9. вважає, що відділ ДВС не є відповідачем за позовом ОСОБА_2. і просить справу розглядати без його участі.

Відповідач, представник СВК “Зірка” с.Сальник, в судове засідання не з”явився без поважних причин, хоча належним чином повідомлявся про час і дату слухання справи.

Відповідач, фізична особа підприємець (ФОП), ОСОБА_3 позов ОСОБА_2. визнає, оскільки він особисто від ПП “Явір-Н” зерна гречки восени 2007 року не прийняв на зберігання, з цим про зберігання гречки домовлявся ОСОБА_5, а кому конкретно належало зерно гречки він не знав. Коли ОСОБА_1 хотів забрати частину гречки – 17 т, то ОСОБА_2. викликала міліцію і пояснила, що дане зерно гречки належить її.

Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, вислухавши доводи та заперечення сторін, пояснення свідків, суд вважає позов ОСОБА_2. підлягає до задоволення, а позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає по слідуючих підставах.

Виходячи з принципів змагальності, диспозитивності та обов”язків доказування і подання доказів, визначених ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що зерно гречки в кількості 26480 кг, яке є предметом спору та знаходиться на зберіганні ФОП ОСОБА_3, є власністю позивачки ОСОБА_2. Так, свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що в 2007 році в зв”язку з фінансовими труднощами дозволила на орендованих землях с.Котюжинці засіяти та зібрати урожай гречки СПД ОСОБА_2. Було зібрано урожаю – 96,4 т.

Свідок ОСОБА_8. суду пояснила, що працювала завскладом СВК “Зірка” с.Сальник. Восени 2007 року кооператив реформувався, господарством став керувати ФОП ОСОБА_3 Він дав її розпорядження приймати зерно гречки від ОСОБА_5, яке будуть возити з поля с.Котюжинці. Возили автомобілем по 5-7 т приблизно 8-10 днів, загальна кількість була 96,4 т, що прийняла гречку виписала накладну № 124 від 29.10.07 р. Гречку на складах сушили, перевіювали, частинами забирали на переробку, а частина – 26480 кг залишилася на складах. Від ПП “Явір-Н” зерна гречки ніколи, в т.ч. і в 2007 р., на зберігання не приймала. Строк зберігання зерна гречки на складах 1 рік і при умові нормальної вологості та періодичному (1 міс.) зворушені.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він з літа 2007 року по договору працював у СПД ОСОБА_2. в цеху по переробці зерна гречки, яку привозили з складів с.Сальник. Керівником у всіх питаннях була ОСОБА_2., а її чоловік у цьому допомагав.

Факт ведення самостійної господарської діяльності СПД ОСОБА_2. по переробці зерна гречки та факт належності її цього зерна підтверджується наданими доказами, а саме: копією свідоцтва про державну реєстрацію СПД ОСОБА_2. (а.с.12); копією свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_2. (а.с.13); протоколом прилюдних торгів з продажу цеху по переробці с/г продукції, який належав ПП “Явір-Н” від 12.03.2003 р. (а.с.14); копією свідоцтва про право власності на цех по переробці зерна (а.с.192); копією накладної № 124 від 29.10.07 р. про здачу гречки на зберігання (а.с.39); копіями цивільно-правових договорів між СПД ОСОБА_2. та робочими (а.с.36, 37, 38).

З врахуванням наведених доказів, суд дійшов висновку, що зерно гречки в кількості 26480 кг, що знаходиться на відповідальному зберіганні на складах ФОП ОСОБА_3, є власністю позивачки ОСОБА_2. і на цій підставі його слід звільнити з-під арешту, накладеного держвиконавцем В ДВС Калинівського РУЮ, Вінницької області (акт арешту й опису майна від 24.01.08 р.).

Що стосується вимог позивача ОСОБА_1 про витребування майна, зерна гречки в кількості 23450 кг з незаконного володіння ПП “Явір-Н”, то судом встановлено наступне.

В доводах, викладених у позовній заяві та в поясненнях у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 стверджує, що в 2000 році на полях с.Дружелюбівка, Калинівського району виростив та зібрав зерно гречки, яку в послідуючому завіз на зберігання в склади ПП “Явір-Н”. Проте, на вимоги відповідача та пропозиції суду надати докази правовідносин з КСП с.Дружелюбівка, докази власності на зерно гречки позивач ОСОБА_1 не надав.

На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 посилається лише на накладну, без номера, без печатки від 26.09.2000 року, як на письмове підтвердження договору схову.

Відповідно до ст.414 ЦК УРСР (1963 р.), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір схову, в якому хоча б однією стороною є громадянин, повинен бути укладений у письмовій формі (ст.46 цього Кодексу), якщо вартість переданого на схов майна перевищує 100 карбованців, за винятком здачі речей на короткострокове зберігання в гардероби установ, театрів, їдалень тощо з видачею охоронцем номера або жетона.

Згідно ст.ст.44, 46 ЦК УРСР (1963 р.) письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

На порушення зазначених норм закону договору схову зерна гречки між фізичною особою, позивачем ОСОБА_1 та юридичною особою, відповідачем ПП “Явір-Н”, не укладено, не обумовлено ні умов зберігання, ні строку зберігання, ні відповідальності сторін, ні витрат на зберігання.

Накладна без номера від 26.09.2000 р., на яку посилається ОСОБА_1, таким договором не є і факт отримання відповідачем ПП “Явір-Н” зерна гречки на зберігання не доводить, оскільки такий факт категорично заперечує директор ОСОБА_5, представник ПП “Явір-Н”. Крім того, накладна не має реєстраційного номера, відсутня печатка ПП “Явір-Н”, відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. СвідокОСОБА_11, який працював в 2000 році гол.бухгалтером ПП “Явір-Н” суду пояснив, що всі накладні про здійснення господарських операцій обов”язково ним завірялися, а на цій накладній його підпис відсутній, тому її достовірність викликає сумнів.

Покази свідка ОСОБА_12, що він, працюючи в 2000 році завскладом СВК с.Дружелюбівка, провіював зерно гречки, яке привозив ОСОБА_1, а потім гречку вивозив працівник ПП “Явір-Н” ОСОБА_4, суд не може прийняти в підтвердження факту про здачу гречки на зберігання ПП “Явір-Н”, оскільки свідок достовірно не може пояснити, чи це була гречка від громадянина ОСОБА_1 чи від приватної фірми (ПФ) “Граніт”, яка належала підприємцю ОСОБА_1 Факт одержання зерна гречки на переробку від ПФ “Граніт” в 2000 році, відповідних потім розрахунків не заперечує і директор ПП “Явір-Н”, це 2730 кг.

Письмові пояснення ОСОБА_4, надані позивачем, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони одержані з порушенням процесуального законодавства.

Таким чином, факту здачі зерна гречки на зберігання ПП “Явір-Н” в 2000 році та незаконного його утримання, від якого залежить наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач ОСОБА_1 не довів і в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст.257 ЦК України строк для захисту всіх цивільних прав незалежно від статусу уповноваженого суб”єкта та характеру спірних правовідносин встановлений тривалістю у 3 роки.

Позивач ОСОБА_1 та його представник з заявою про поновлення строку позовної давності не зверталися. Відповідач ОСОБА_5, представник ПП “Явір-Н”, просить застосувати у цих правовідносинах також і строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав лише через 8 років, в той час коли термін зберігання зерна гречки 1 рік за умови дотримання санітарних правил та сталої температури.

Таким чином, сплив позовної давності звернення за захистом своїх прав також є підставою для не задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.413, 414 ЦК УРСР (1963 р.); ст.ст.257, 319, 325, 392 ЦК України, ст.ст.12, 13 Закону України «Про власність», ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на зерно гречки в кількості 26480 кг на суму 39720 грн., що знаходиться на зберіганні ФОП ОСОБА_3 в с.Сальник, Калинівського району, Вінницької області, звільнивши його з-під арешту, накладеного державним виконавцем ДВС Калинівського РУЮОСОБА_9 згідно акта опису й арешту майна від 24 січня 2008 року, та скасувати заходи забезпечення позову.

Позов ОСОБА_1 до ПП “Явір-Н” про витребування майна з незаконного володіння не задовольнити за безпідставністю вимог.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі протягом 10 днів через суд І інстанції заяви про апеляційне оскарження та подачі після цього протягом 20 днів самої апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ: