Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-398/2010

25 березня 2010 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Олефіренко Н.А.

секретаря - Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання бездіяльності неправомірною та покладення обов'язку підвищити розмір пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Павлограді Дніпропетровської області в якому просила суд визнати дії відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги як дитині війни - неправомірною; стягнути з відповідача не донараховану компенсацію як дитині війни з 01 січня 2006 року до березня 2010 року 5983,50 грн.; зобов'язати відповідача сплачувати їй щомісячно доплату як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

В обгрунтування заявленого позову позивач зазначає , що вона народилася 1937 року і відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року є "дитиною війни". Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відповідач повинен здійснювати надбавку до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як "дитині війни". В порушення ст.22 Конституції України пунктом 17 ст.77 та ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та пунктом 12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 та 2007 роки. Пунктом 41позділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладене у новій редакції, відповідно з яким право на державну соціальну допомогу дітям війни було обмежено. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення, що призупиняли дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" були визнані такими, що не відповідають вимогам Конституції України та втратили свою чинність. На звернення позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем було надано листа, відповідно до якого відмовлено у нарахуванні вищевказаної соціальної - допомоги.

Позивач вважає що відповідач у нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виконав вимогу Закону, а її письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону залишив без задоволення, незважаючи на те, що відповідно до ч.2 ст.З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження, а також свої заперечення щодо позовної заяви, відповідно до змісту якої просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вказавши , що дійсно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення вказаних державних- соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України . Законом

України "Про державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни в ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто у розмірі 10% від прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратила працездатність на відповідний рік. Відповідно до вказаного дітям війни проведено перерахунок пенсії і встановлено підвищення в розмірі 47 грн. - станом на 01.01.2008 року, 48,10 грн.

- станом на 91.04.2008 року, 48,20 грн. - станом на 01.07.2008 року, 49,90 грн. - станом на 01.10.2008 року. Для призначення і виплати підвищення дітям війни за минулий час управління ПФУ м.Павлоград не мало законних підстав, оскільки не було визначено з якої величини мінімальної пенсії за віком повинно було проводитись обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлено статус "дитина війни". У 2008 році підвищення проводились на підставі постанов КМУ №530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Крім того, законом України про "Про соціальний захист дітей війни" не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку вказаного підвищення особам, які мають статус "дитина війни". Законами України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та "Про державний бюджет України на 2008 рік" відповідних коштів на виплату підвищення "Дітям війни" не передбачалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами як обгрунтування позовних вимог так і заперечення проти них вважає встановленими наступні обставини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка народилася 1937 року і відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набула статус "дитини війни", а тому має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивачка дійсно перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду м.Павлоград і отримує пенсію за віком при повному стажі.

Позивачці, згідно довідки відповідача, було нараховано надбавку "дітям війни" у 2008 році у наступних розмірах: з 01.01.2008 року - у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - по 48,20 грн., з 01.10.2008 року - 49.80 грн.

Відповідно до ст. З Конституції України, людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави . Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі , в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовуються виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосуються осіб зі статусом "дитина війни" відповідно до ст.6 Закону є безпідставними. Положення ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Крім того, суд не враховує посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Насамперед, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, або перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Вирішуючи питання стосовно заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року , суд враховує, що відповідно до ст.110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року (зі змінами, внесеними 19.01.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно, за результатами виконання

бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений з Комітетом Верховної ОСОБА_1 України з питань бюджету.

Оскільки Кабінетом Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", що виключало можливість збільшення пенсії дітям війни.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача, які стосуються нарахування та виплат надбавки до пенсії у 2006 році задоволенню не підлягають, оскільки не грунтуються на законі.

Відносно вимог по виплатам за 2007 рік суд враховує, що дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік була зупинена ст.111 Закону України від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік" та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо ' зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .

Отже, відповідач повинен був зробити перерахунок позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахування за період з січня 2007 року по 09 липня 2007 року були відсутні, оскільки згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти втрачають чинність від дня прийняття рішення про їх неконституційність.

Мінімальна пенсія за віком на спірний період відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Так, згідно ч.І ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн., з 01 жовтня — 411 грн.

У відповідності до ч.З ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено,

, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.І ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується

V

прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Крім того, згідно ч.2 ст.85 Закону України "про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачці починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року .

Відносно вимог по виплатам за 2008 рік суд виходить з того, що підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції : дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Відповідно до ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії підвищуються на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 грн. щомісячно, та в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" щодо викладення положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в новій редакції.

Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії у ^ збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .

Згідно ст. 99 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі ж відсутності підстав для визначення поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку відповідно до вимоги. 1 ст. 100 КАС України.

У позовній заяві позивачка зазначає, що дізналася про порушення свого права після отримання письмового повідомлення відповідача про відмову у перерахунку пенсії. Проте, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковано в “Офіційному віснику України” 27.07.2007 року №

52 і саме з цієї дати позивач дізнався, або повинний був дізнатися про порушення своїх прав та мав можливість звернутися до суду з адміністративним позовом.

Натомість, позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав 04 березня 2010 року, тобто саме з цього часу необхідно відрахувати річний строк звернення до суду.

Відповідачем у запереченні заявлено вимогу про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині донарахування та виплати надбавки до пенсії за період з 2008 року по 03 березня 2009 року включно задоволенню не підлягають у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

Задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 04.03.2009 року по день винесення постанови включно, щодо яких позивач звернувся без пропущення строку звернення до суду.

Нормами Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та крім цього ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудня 2008 року.

Чинним законодавством у 2010 році також не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" встановлено у 2010 році прожитковий мінімум для осіб, які встратили працездатність в розмірах : з 01 січня 2010 року-695 грн.

Розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії як “дитині „ війни” за період з 04 березня 2009 року по 25 березня 2010 року.

Вимоги позивачки про зобов'язання відповідача в подальшому сплачувати щомісячну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% прожиткового мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.4 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Суд вважає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право , а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконано, що сприяло створенню підстав для звернення позивача до суду.

Отже, враховуючи зазначені вище обставини та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги - позивача підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. З , ч. 2 ст. 19 , ч. З ст. 51 Конституції України, ст.6 Закону ' України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 2,6,8,9,69,94,104,159,160,163 КАС України, суд-

П ОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Павлограді ^Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії по перерахуванню щомісячної соціальної допомоги - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України м.Павлограда Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 04 березня 2009 року по 25 березня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м.Павлограда Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війнита та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 04 березня 2009 року по 25 березня 2010 року в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених підвищень.

Стягнути з бюджету міста Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 03 (три) грн. 40 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: Н.А. Олефіренко