Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
№ 33-369/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2010 року. Суддя апеляційного суду Житомирської області Яковлєв С.В., з участю
секретарів........ОСОБА_1 і ОСОБА_2
та правопорушника........ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі справу про адміністративне правопорушення № 33-703/2010 за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_3 на постанову судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2010 року, -
встановив:
цією постановою судді Назаренка Леоніда Юрійовича, 05 вересня 1987 року
народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1
області, громадянина України, військовозобов’язаного, із
середньою освітою, тимчасово непрацюючого,
неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх
дітей чи інших осіб, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2
Житомирської області по вул. Мічуріна, 22, раніше
притягуваного до адміністративної відповідальності - 17
червня 2010 року за ст.173 Кодексу України про
адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51 грн., визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п’ять) діб.
В строк відбування строку адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту правопорушнику ОСОБА_3 постановлено зарахувати строк його адміністративного затримання з 24 год. 00 хв. 02 жовтня 2010 року до 10 год. ЗО хв. 03 жовтня 2010 року.
Відповідно до постанови судді 02 жовтня 2010 року близько 24-ої години в смт Ємільчине по вул. Леніна, 31, ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, не виконав вимогу працівників міліції при виконанні ними службових обов’язків, вчинивши злісну непокору їх законному розпорядженню, яка виразилась у хватанні їх за форменний одяг, відштовхуванні від себе та намаганні нанести удари (а.с. 12).
В апеляції правопорушник ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду щодо нього та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, так як вважає, що суддею були порушені його права - розглянуто справу без секретаря та прийнято до уваги лише пояснення працівників міліції.
На обгрунтування поданої апеляції її автор докладно наводить обставини подій, пов’язаних на його думку зі справою, з 02 на 03, 03, 04, 08 та 11 жовтня 2010 року.
При цьому зазначає, що 02 жовтня о 24-ій годині він з братом ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_4 поверталися додому. Проходячи біля райвідділу міліції (далі - РВ) побачили, що там чергує начальник ITT Ємільчинського РВ ОСОБА_5, який, як їм повідомили, знає хто саме знайшов напередодні загублений братом мобільний телефон. Тому за пропозицією брата вони вдвох зайшли до РВ з’ясувати за телефон, а сестра залишилась на вулиці. У РВ Цейко заперечив таку обізнаність. При виході з РВ вони зустрілися з дільничним інспектором, який доставив їх неповнолітнього троюрідного брата - ОСОБА_6. Знаючи, що мати останнього знаходиться на заробітках у м. Києві, то він запропонував працівникам міліції завести ОСОБА_6 додому, так як той був затриманий за те, що у пізній час знаходився у центрі смт. Ємільчине. В подальшому працівники міліції забрали телефон ОСОБА_6 і почали читати в голос СМС-повідомлення та сміятися. Він попросив цього не робити. В цей час до РВ зайшла сестра ОСОБА_4 і він з нею вийшов на вулицю, а брати залишились. Повернувшись через декілька хвилин він побачив, що працівник міліції ОСОБА_7 штовхає („тузає”) його молодшого брата. Він попросив це припинити, однак його він не чув, а сміявся. Він попросив його заспокоїтись, але він не відреагував. Тоді він взяв майора міліції ОСОБА_8 за руку і попросив припинити це. Він же розвернувся і вдарив його кулаком під око. В цей час зайшла сестра і почала кричати. Брата та сестру вивели на двір. Брату сказали, що якщо повернеться, то отримає і поседить в камері. Тому він чекав на вулиці, а сестра повернулася у РВ і прочекала до 6-ої години ранку. Вона плакала, а працівники міліції знімали це на мобільні телефони.
Після того, як йому було нанесено удар під око, то його затримали і одягнули кайдани. Він виривався, а працівники міліції знімали це на телефон. Далі його пристебнули до нар та били по колінах і по тілу гумовою палицею. Останні події працівники міліції вже не знімали на телефон. Через деякий час його у наручниках повезли до Ємільчинської ЦРЛ для здачі крові на алкоголь. Коли повернулися з лікарні, то його пристебнули у камері до нар і знову били. Прикріпленим наручниками він пробув до того часу, поки його 03 жовтня 2010 року о 10-ій годині не завели до суду. Суддя Тресько В.А. у нього нічого не запитував, а лише звернувся до працівників міліції, які сказали що необхідно визначити стягнення у виді 15 діб арешту. Тоді суддя запитав у нього, що він може сказати з приводу затримання. Він повідомив суддю, що йому потрібно до лікаря, так як його побили, а також, те що йому потрібно на роботу та відправити меншу сестру, яка навчається, а тому просив суддю відпустити його. Але його пояснення в суді ніхто не слухав. Вини у вчиненні правопорушення він не визнавав. Секретаря судових засідань не було і протокол не вівся. При
оголошенні рішення у постанові було вказано адміністративне стягнення - 10 діб адміністративного арешту. Коли він мав підписати постанову, то суддя запитав у нього чи синець під оком виник в результаті дій працівників міліції, на що він дав ствердну відповідь. Тоді суддя Гресько В.А., сказав працівникам міліції, що за те, що вони не вміють бити, то зменшує стягнення до 5 діб.
Постанова та протокол про адміністративне правопорушення йому не були надані.
3жовтня 2010 року йому не було надано медичну допомогу, так як це був вихідний день, хоча він себе погано почував - відчував жар, а також у нього дуже боліло коліно.
4жовтня працівники міліції повезли його на медичний огляд. У лікарні його практично не оглядали. За його проханням через працівника міліції ОСОБА_5 було зроблено рентген коліна. Вказаний працівник міліції заходив до лікаря зі знімком, а вийшовши, повідомив, що 5 днів витерпить. Дані він був відправлений до камери, де пробув до 24-ої години 07 жовтня 2010 року.
Після відбуття адміністративного арешту він звернувся до лікаря з приводу отриманої травми коліна.
Повідомляє також, що він щоб захистити свої права звертається в прокуратуру Житомирської області для проведення перевірки стосовно незаконних дій працівників міліції та судді Гресько В. А. (а.с.17-19).
Відповідно до ст.294 ч.5 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, прокурора, який приніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання. Дані вимоги закону були виконані - 20 та повторно 28 жовтня 2010 року апелянту було направлено відповідні рекомендовані листи з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи за його апеляцією, а також його було повідомлено в телефонному режимі. ОСОБА_3 з’явився до апеляційного суду у призначений час та 03 і 05 листопада 2010 року прийняв участь у розгляді справи. 10 листопада 2010 року ОСОБА_3 не з’явився до суду, хоча був належним чином повідомлений під час судового засідання і не повідомив про причини своєї неявки чи про необхідність перенесення (відкладення) розгляду справи.
Відповідно до ст.294 ч.6 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки до суду або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цієї особи.
Суд апеляційної інстанції, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 3-703/10, заслухавши пояснення ОСОБА_3, який підтримав подану апеляцію з мотивів, наведених у ній, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і додатково отримані документи, перевіривши постанову судді в межах, передбачених ст.294 ч.7 KУпАП, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що дійсно 02 жовтня 2010 року близько 24-ої години в приміщенні Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області мала місце подія, за результатами якої 03 жовтня 2010 року було складено протокол про вчинення ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, відсутність вини у вчиненні якого і склад даного правопорушення оспорює апелянт (а.с.2-3, 17-19).
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що він повністю підтримує викладене ним в апеляційній скарзі. При цьому підтвердив, що на час перебування у РВ знаходився у стані алкогольного сп’яніння. При медичному обстеженні в ЦРЛ саме він був ініціатором відбору у нього крові для встановлення стану сп’яніння. Уточнив, що він після розмови з працівником міліції ОСОБА_5 в службовому кабінеті останнього він зайшов до кабінету дільничних, де знаходились працівники міліції ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також його неповнолітній брат ОСОБА_6, якого затримав помічник дільничного ОСОБА_10 за знаходження в громадському місці у пізній час доби, і його молодший брат ОСОБА_11. Там, коли він став з’ясовувати чому ОСОБА_12 шарпав за одежу молодшого брата, йому заламали руки та одягли наручники. Не виключає, що при цьому він міг нанести тілесні ушкодження ОСОБА_8, і заперечує можливість нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9. Працівник міліції ОСОБА_5 не застосовував до нього насильства. Вважає, що він не вчиняв будь-яких протиправних дій, а тому його безпідставно затримали, одягли наручники і пристебнули до нар.
Допитана в якості свідка ОСОБА_4 - сестра правопорушника, яка була присутньою під час зазначених подій, фактично підтвердила їх обставини. Доповнивши, що коли вона була біля РВ, то туди йшла мати неповнолітнього ОСОБА_6, яку повідомили працівники міліції про затримання сина. Зайшовши з нею до РВ, вона побачила, що ОСОБА_3 був весь побитий - обличчя в крові, а під оком почервоніння. В цей час біля чергової частини стояли працівники міліції ОСОБА_12, ОСОБА_8. ОСОБА_5, ще один невідомий і підійшов ще один. Брат був у наручниках. Потім брата возили на експертизу. Вона пробула біля РВ і в приміщенні РВ до 6-ої години ранку, але брата не відпустили. Інший брат - ОСОБА_11, одразу ж після затримання ОСОБА_3 пішов додому, оскільки боявся, що і його затримають.
Свідок ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що 02 жовтня 2010 року близько 24-ої години біля дискотеки, що навпроти приміщення Ємільчинського РВ, побачив ОСОБА_3, який перебував у Стані алкогольного сп’яніння, і запропонував зайти до службового кабінету. Після нетривалої розмови з братами ОСОБА_3 останні вийшли, а ще через невеликий проміжок часу йому передзвонив черговий по РВ Коваленко і повідомив про затримання ОСОБА_3. Коли він підійшов до чергової частини, то побачив, що у ОСОБА_8 була розбита губа. Останній повідомив, що: це є результатом дій ОСОБА_3, який наніс йому удар головою в обличчя; ОСОБА_3 також наніс удар оперуповноваженому ОСОБА_9 кулаком в область обличчя. Свідок також повідомив, що він не застосовував заходи фізичного впливу щодо ОСОБА_3 чи інших осіб. 03 жовтня 2010 року ОСОБА_3, коли знаходився в ITT, скаржився на болі у нозі, а тому він 04 жовтня 2010 року відвіз ОСОБА_3 до лікарні, де того було оглянуто лікарями та видано довідку про можливість утримання за станом здоров’я в умовах ITT.
Факт вчинення ОСОБА_3 злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, крім наведеного вище, підтверджується наступними доказами - рапортами працівників міліції Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_12, які були досліджені в судовому засіданні (а.с.4, 5, 6, 7, 10).
03 жовтня 2010 року ОСОБА_3 було затримано за ст.185 КУпАП (а.с.9) і йому було роз’яснено його права, що стверджується протоколом роз’яснення прав затриманого громадянина від 03 жовтня 2010 року, складеного оперативним черговим Ємільчинського РВ ОСОБА_8, відповідно до якого ОСОБА_3 відмовився від підпису (а.с.8), а також особистими підписами ОСОБА_3 і помічника оперативного чергового РВ ОСОБА_14 у протоколі роз’яснення прав затриманого громадянина від 03 жовтня 2010 року, копія якого була приєднана до матеріалів справи і досліджена судом.
Відповідно до висновку № 85 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_3 був оглянутий 03 жовтня 2010 року о 02 год. 40 хв. і було встановлено, що той перебував у стані алкогольного сп’яніння. За результатами токсикологічного дослідження крові ОСОБА_3 від 03 жовтня 2010 року було встановлено наявність етилового алкоголю в концентрації 1,38%.
Згідно копії довідки лікаря Ємільчинської ЦРЛ від 04 жовтня 2010 року, яка також була приєднана до матеріалів справи і досліджена апеляційним судом, ОСОБА_3 за станом здоров’я міг утримуватись в ITT Ємільчинського РВ УМВС.
За час перебування в ITT Ємільчинського РВ УМВС України в Житомирській області з 03 по 07 жовтня 2010 року до ОСОБА_3 міри фізичного впливу не застосовувались і він не має будь-яких претензій до працівників міліції, що підтверджується копією його розписки, яка була долучена до матеріалів справи і досліджена судом.
З матеріалів справи також вбачається, що: ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності - 14 жовтня 2004 року за ст.122 ч.І КК України, 22 червня 2009 року за ст.309 ч.І КК України; до ОСОБА_3 вже застосовувались заходи адміністративного стягнення - 17 червня 2010 року за ст.173 КУпАП (а.с.11).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, є доведеною, а підстави для скасування прийнятого суддею рішення відсутні.
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що під час розгляду справи суддею не вівся протокол судового засідання і суддею при прийнятті рішення були взяті лише пояснення працівників міліції, не повне
з’ясування всіх обставин справи, як на підстави для скасування прийнятого рішення, слід визнати безпідставними, так як ведення протоколу не є обов’язковим, а при прийнятті рішення суддею були взяті обставини та докази, які мали значення для правильного вирішення справи.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що правопорушник ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі фактично не оскаржує її законність, а його скарга звернена на оскарження дій працівників міліції щодо застосування ними фізичного насильства та спецзасобів, в результаті чого йому були заподіяні тілесні ушкодження, що не може бути предметом дослідження апеляційного суду та прийняття рішення з цього приводу. Дане ж питання може бути вирішено лише в порядку, встановленому К1Ж України, а тому копію даної постанови та копію апеляційної скарги ОСОБА_3 слід направити прокурору Житомирської області для вирішення цього питання в порядку ст.ст.94, 97 КПК України.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2010 року щодо нього ж - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя