Єдиний унікальний номер 234/20117/15-ц Номер провадження 22-ц/775/340/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції:Фоміна Ю.В.

Доповідач: Груіцька Л.О.,

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Груіцької Л.О.,

суддів: Осипчук О.В., Новікової Г.В.

секретар Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В: и

У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ВУСО» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтувало тим, що суд першої інстанції при постановленні рішення не повно та не всебічно розглянув справу, невірно витлумачив та застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, а саме:

- суд не звернув уваги на те, що підпис на полюсі зроблено не відповідачем;

- поза увагою суду залишився факт того, що відповідач не вніс страховий платіж;

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання апеляційного суду не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність( а.с.135-136), що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає подальшому розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу НОМЕР_1 від 15.09.2015 року, суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме не узяв до уваги почеркознавчу експертизу як доказ відсутності волевиявлення відповідача на укладання договору страхування, відповідно до якої експерт не зміг категорично відповісти на поставлене запитання, а фактично висловив лише припущення про те, що підпис в оригіналі договору вірогідно виконано не ОСОБА_1Суд також не узяв до уваги ствердження позивача у тій частині, що відповідач не сплатив страховий платіж, оскільки факт сплати страхового платежу ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в п. 10 полісу НОМЕР_1 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в якому зазначено, що страховий платіж 560,73 грн. сплачений об 11 годині 45 хв. 15.09.2015 року. Зазначені обставини підтверджені підписами страхувальника та страховика в полісі, що є достатнім та належним письмовим доказом про здійснення відповідачем страхового платежу. Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.

У розумінні цивільно-процесуального закону, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення.

Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів. Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.. 61 ЦК України.

Розглядаючи по суті заявлені позивачем вимоги, апеляційним судом встановлено, що у позові позивач посилається на те, що 15.09.2015 року до представника страхової компанії звернувся ОСОБА_1 з метою оформлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Представником Страховика було заповнено бланк полісу серії НОМЕР_1, але під час внесення відомостей до полісу було допущено помилку в ІПНН страхувальника та внесено виправлення до бланку. Відповідно до Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, затвердженої розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 року №558, затвердженої протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 №279/2011, бланк полісу з виправленнями та закресленнями вважається зіпсованим. Такий бланк вилучається, і на ньому з нижнього лівого до верхнього правого кута проводиться лінія через весь поліс. Зверху на лінії пишеться слово «Зіпсовано», а знизу під лінією - дата». У зв'язку з наявними у полісі виправленням та відповідно до інструкції оригінал полісу було вилучено у страхувальника та зроблена відповідна позначка про те, що поліс зіпсовано.

21.09.2015 року до ПрАТ «ВУСО» звернувся відповідач ОСОБА_1 з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталося 17.09.2015 року у м. Краматорську. Після отримання заяви про виплату страхового відшкодування Позивачем було розпочато збір документів та з'ясування обставин настання зазначеної події. В результаті проведення позивачем розслідування встановлено, що на момент ДТП поліс був зіпсований, крім того страховий платіж по полісу страхувальником не вносився. Вивчаючи оригінал бланку зіпсованого полісу, у страхувальника виникли сумніви, щодо оригінальності підпису страхувальника на ньому, тому у ОСОБА_1 позивач відібрав пояснення та зразки підписів, які були передані до науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС України в Донецькій області для проведення почеркознавчої експертизи. Згідно висновку експерта №1967 від 23.10.2015 року підпис на бланку Поліса ймовірно виконано іншою особою. Таким чином, на оскаржувальному полісі підпис виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Даний факт свідчить про відсутність волевиявлення відповідача, як суб'єкта права на укладання договору страхування. Крім того, договір укладений без досягнутої домовленості сторін і згоди з усіх істотних умов договору та всупереч волі Страховика. Страховий платіж за полісом в сумі 560,73 грн. на рахунок страховика не надходив. Просив визнати недійсним договір страхування у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_1 від 16.09.2015 року, стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1218,00 грн.

У статті 11 Цивільного кодексу України закріплені законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, одними з основних є договори та інші правочини. Тобто правочин має вчинятися у формі, встановленій законом - це

одна із основних вимог його чинності. Якщо законом визначена

конкретна форма, в якій обов'язково має вчинятися правочин, то її

необхідно дотримуватися. Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. ч. 2, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 28.04.78 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" звернув увагу судів на те, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.

Відповідно до ст. 16 ч. 1 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

У пункті 17.2 цієї статті зазначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

За змістом статті 983 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 18 Закону України "Про страхування", договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 981 ЦК України передбачає, що договір страхування може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифікату).

Згідно із ч. 1 ст. 983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про страхування», договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі: 1) якщо його укладено після страхового випадку; 2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Апеляційним судом встановлено, що сторонами було укладено договір страхування відповідно до Закону України "Про страхування", а саме 15.09.2015 року між ПрАТ Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу НОМЕР_1 (а.с.6), який має підписи як страхувальника ОСОБА_1, так і страховика ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО».

21.09.2016 року страхувальник ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ВУСО» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, встановленого зразка та надав копію постанови Краматорського міського суду про визнання його винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та письмові пояснення (а.с.9-14)

За повідомленням позивача бланк полісу НОМЕР_1 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зіпсовано, у зв'язку із виправленнями на бланку та зроблено відповідну позначку «зіпсовано» 16.09.2016 року.

Відповідно до повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України, дійсно бланк полісу НОМЕР_1 був виданий МТСБУ ПрАТ СК «Вусо». Інформація про псування зазначеного бланку була внесена Страховиком в ЦБД МТСБУ 22.09.2016 року (а.с.101), тобто після звернення ОСОБА_1 із повідомленням про ДТП.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення бланку полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, яка затверджена протоколом Президії МТСБУ від 01.09.2011 року №279/2011, бланк полісу з виправленнями та закресленнями вважається зіпсованим. Такий бланк (оригінал та копія) вилучається, і на ньому з нижнього лівого до верхнього правого кута проводиться лінія через весь поліс. Зверху на лінії пишеться слово «Зіпсовано», а знизу під лінією дата.

Вказана інструкція регламентує дії страховика, в даному випадку представника ПрАТ СК «ВУСО» при укладанні договору у формі полісу із особами, які виявили бажання та необхідність в укладенні такого договору. Отже, у разі виправлень, представник страховика повинен одразу, в момент укладання договору та заповнення бланку полісу, зробити відповідну позначку «Зіпсовано» та вилучити другий бланк полісу у страхувальника ОСОБА_1

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що наявність виправлень у полісі, які зроблені працівником страховика не є підставою для визнання договору страхування недійсним виходячи із вимог ст.203 ЦК України та ст.28 Закону України «Про страхування», та в обґрунтування відмови у задоволенні позову послався на те, що визнання договору страхування недійсним у зв'язку із виправленнями в ньому є необґрунтованими.

Суд першої інстанції також правильно не узяв до уваги в обґрунтування позову, доводи позивача у тій частині, що ОСОБА_1 не сплатив страховий платіж, оскільки факт сплати страхового платежу ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в п. 10 полісу НОМЕР_1 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому зазначено, що страховий платіж 560,73 грн. сплачений 11 годині 45 хв. 15.09.2015 року. Зазначені обставини підтверджені підписами страхувальника та страховика в полісі, що є достатнім та належним письмовим доказом про здійснення відповідачем страхового платежу.

Крім того, у разі несплати страхового платежу, договір страхування, відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 18 Закону України "Про страхування", набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором, та не може бути визнаний недійсним з цих підстав, а може бути визнаний не укладеним.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про несплату відповідачем страхового внеску.

Апеляційний суд не приймає до уваги копію довідки на (а.с.137), яку надіслав позивач в обґрунтування апеляційної скарги з наступного.

Справа за позовом позивача до відповідача надійшла до суду першої інстанції 08.12.2015 року. Ухвалою від 22.12.2015 року відкрито провадження у справі/ а.с.33/ та призначено справу до попереднього розгляду у судовому засіданні на 29.12.2015 року, відповідно до ст.. 130 ЦПК України. В провадженні суду першої інстанції справа находилася більш ніж 1 рік.

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою позивач надав суду письмові докази в обґрунтування позову, які він не надавав суду першої інстанції, а саме: копію довідки на (а.с.137), підписану головним бухгалтером страхової компанії про те, що станом на 02.12.2015 року ОСОБА_1 страховий платіж не внесено.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У ч.3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.ст.303,304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Враховуючи вище зазначене, колегія апеляційного суду вважає за неможливе дослідити нові докази позивача, а саме: копію довідки на (а.с.137), підписану головним бухгалтером страхової компанії про те, що станом на 02.12.2015 року ОСОБА_1 страховий платіж не внесено, оскільки неподання цього доказу не було зумовлено поважними причинами та порушенням прав позивача,клопотань про залучення цього доказу апеляційному суду не надано, останній не був позбавлений права надати суду першої інстанції вказаний доказ, крім того, цей доказ не має істотного значення для правильного вирішення справи.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, щодо неналежного волевиявлення учасника договору, а саме відповідача, на укладення спірного договору страхування, оскільки підпис на бланку полісу не належить страхувальнику ОСОБА_1 Оскільки матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2, підтвердили що спірний поліс підписав саме ОСОБА_1, та останній мав добровільний намір на укладення зазначеного договору страхування. Саме з цих підстав, суд першої інстанції узяв до уваги свідчення відповідача та свідка і не узяв до уваги висновки експертиз, наданих позивачем в обґрунтування позову.

У даному випадку, суд першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінив докази позивача за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та відмовив у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи зазначене, з урахуванням конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду проте, що позивачем не доведено, доказів в обґрунтування позову щодо визнання правочину недійсним.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не ґрунтуються на законі та не містять посилань на такі факти чи докази, які б давали підстави для перегляду судового рішення.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО» відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Л.О. Груіцька

Судді:

О.В. Осипчук

Г.В.Новікова