ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.09                                                                                 Справа № 17/150.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Темс», м. Добропілля Донецької області

до Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки  Луганської області

про стягнення  96005 грн. 86 коп.

                                                                                                      Суддя  Фонова О.С.

                                                          Представники:

від позивача –Макотченко Л.М. - адвокат, свідоцтво № 2117 від 11.01.2006;

від відповідача: Моругіна І.М.- пров. юрисконсульт, довіреність № 1-3/3д-15 від 26.12.2008.

У судовому засіданні 05.10.2009, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 07.10.2009 на 09 год. 30 хв.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 56512,33 грн., інфляційних нарахувань у сумі 33172,74 грн., 3% річних у сумі 6320,79 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього позов не визнає посилаючись на пропуск позивачем позовної давності та зазначає, що акт звірення розрахунків, підписаний головним бухгалтером відповідача не є визнанням боргу, оскільки у нього немає відповідних повноважень.

Позивачем в судовому засіданні 05.10.2009 було подано заяву щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності та його відновлення. Крім того, позивач зазначає, що актом звірення розрахунків станом на 01.07.2009 та 25.08.2009 підписаним з боку відповідача головним бухгалтером, відповідач визнав борг, а отже першою датою переривання позовної давності є 01.07.2009, а другою –25.08.2009.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів,  суд

                                                       встановив:

Між ЗАТ «Ана-Темс», як Постачальником, та Державним підприємством «Ровенькиантрацит»(відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір поставки № 124-02т/1-397ГП  від 06.02.2004 (далі –Договір), згідно якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, визначеними у специфікації, які є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту  3.1 Договору, ціна на товар визначаються у специфікації.  

Відповідно до пункту 3.4 Договору, порядок та форма розрахунків встановлена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 60 днів з моменту поставки продукції на склад Покупця.

На виконання умов Договору ЗАТ «Ана-Темс»поставив відповідачу товар на суму 83808 грн., однак відповідач не здійснив оплату товару, у зв’язку з чим за ним утворився борг у вказаній сумі.

25.10.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дон-Темс»(позивач у справі), як Новим кредитором, та Закритим акціонерним товариством  «Ана-Темс», як Кредитором, було укладено договір уступки права вимоги № 10-05/ТР від 25.10.2005, згідно якого Новий кредитор отримає право вимоги від ДП «Ровенькиантрацит», як Боржника, належного виконання зобов’язань за договором № 124-02т-397ГП від 06.02.2004,  а саме: оплату отриманого товару на суму 56512,33 грн.

Про відступлення права вимоги відповідача було повідомлено листом № 5 від 26.10.2005 (а.с.11).

У зв’язку з тим, що відповідач борг позивачу не сплатив, позивач звернувся до суду та  просить стягнути його  на свою користь.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, позивачем заявлено вимоги про стягнення  інфляційних нарахувань у сумі 33172,74 грн. та 3% річних у сумі 6320,79 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує  з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов’язання,  що  виникає  між суб’єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб’єкт  (зобов’язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов’язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб’єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб’єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений  іншою  особою, зокрема, внаслідок передання   ним  своїх  прав  іншій  особі  за  право чином (відступлення права вимоги);

У статті 514 ЦК України вказано, що до нового кредитора переходять права первісного  кредитора у  зобов’язанні  в  обсязі  і  на  умовах,  що  існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у  зобов’язанні  здійснюється  без  згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ана-Темс»поставив товар відповідачу,  що підтверджується видатковою накладною № 72 від 06.04.2005 на суму 83808,00 грн. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯЗП № 951280 від 06.04.2005 на ім’я Тюкової Л.М.  

Згідно пункту 3.4 Договору, порядок та форма розрахунків встановлена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 60 днів з моменту поставки продукції на склад Покупця.

Відповідачем даний обов’язок у встановлений строк в повному обсязі виконано не було.

Також судом встановлено, що відповідно до договору уступки права вимоги № 10-05/ТР від 25.10.2005 право вимагати у відповідача повернення боргу за Договором у сумі 56512,33 грн. перейшло до позивача.

Однак, вимога про стягнення боргу у сумі 56512,33 грн. не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтями  256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов’язаннями з визначеним строком  виконання  перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов’язаннями,  строк  виконання  яких  не визначений або визначений моментом вимоги,  перебіг позовної давності починається від  дня,  коли  у  кредитора  виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання.  Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги,  перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як встановлено у частинах 1,3 статті 264 ЦК України, перебіг  позовної  давності переривається вчиненням особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку. Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново.

Згідно частин 3-5 статті 267 ЦК України, позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у доповненні до відзиву від 17.09.2009 заявляє про застосування позовної давності та зазначає,  що позивачем пропущена  позовна давність,  а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Позивач зазначає, що актом звірення розрахунків станом на 01.07.2009 та 25.08.2009 підписаним з боку відповідача головним бухгалтером, відповідач визнав борг, а отже першою датою переривання позовної давності є 01.07.2009, а другою –25.08.2009. Крім того, в судовому засіданні 05.10.2009 позивачем подано заяву щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності та її  відновлення.

Щодо посилання позивача на визнання боргу відповідачем шляхом підписання акту звірення, суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або іншого обов’язку.

Факт визнання боргу має беззаперечно свідчити про намір  боржника погасити борг.

Акт звірки взаємних розрахунків від 25.08.2009, наданий позивачем у підтвердження переривання позовної давності, за своєю правовою природою є бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік господарських операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), він не містить безумовного визнання відповідачем свого боргу в розумінні частини 1 статті 264 ЦК України, підписаний з боку відповідача головним бухгалтером та бухгалтером без посилання на довіреності, які б визначали їх повноваження.

Крім того, строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару за накладною № 72 від 06.04.2005 закінчився 04.06.2005, отже з 05.06.2005 почався перебіг позовної давності, а так як за загальним правилом він складає три роки, то сплинув він відповідно 05.06.2008,  тоді як позов до суду  було подано тільки 06.08.2009.

Посилання  позивача на не пропущення позовної давності з огляду на підписання з відповідачем актів звірення розрахунків, що, на думку позивача, перериває перебіг позовної давності, є безпідставним також з огляду на те, що зазначені акти були підписані,  як зазначає сам позивач, 01.07.2009 та 25.08.2009, тобто взагалі вже після сплинення позовної давності.

До того ж,  посилання позивача на не пропущення позовної давності та заява про  відновлення позовної давності є взаємовиключними,  адже для того, щоб її відновити, позовна давність повинна бути пропущена.

З огляду на зазначене, а також на недоведеність позивачем поважності причин пропуску позовної давності, суд відмовляє у задоволенні вищезазначеної заяви позивача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога по стягнення основного боргу у сумі 56512,33 грн.  не підлягає задоволенню.

За необґрунтованістю основних вимог щодо стягнення боргу в сумі 56512,33 грн.  до задоволення не підлягають й вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань у сумі 33172,74 грн. та  3% річних у сумі 6320,79 грн.

За вказаних обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України при відмові у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

                                                           в и р і ш и в:

1.  У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  12.10.2009.

Суддя                                                                                           О.С. Фонова