Номер провадження 2/754/2213/17

Справа №754/15490/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2017 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Петріщевої І.В., при секретарі судового засідання Нескородяній О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 55800,00 грн.

У судове засідання позивач не з'явився, звернувшись до суду з заявою, у якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить слухати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, поважні причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

На підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, якщо не доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» ( зі змінами внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду від 03.12.1997 р.). У разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 25.12.2015 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 3 /три/ роки. Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, залишено ОСОБА_2 особисте зобов'язання. Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислено з моменту затримання, помістивши його в СІЗО Управління ДПСУ в м. Києві та Київській області. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12392,60 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 500000,00 грн.- моральної шкоди, з тих підстав, що 10 квітня 2015 року, засуджений ОСОБА_2, рухався по проїзній частині пр. Маяковського в напрямку вул. Драйзера в м. Києві зі швидкістю приблизно 80 км/г, яка перевищила максимально допустиму швидкість на даній ділянці 60 км/г, рухаючись по вищевказаній проїзній частині, засуджений допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9. «б», 10.1,11.4, 12.4, 18.1, 34.1.3 додатку 32 Правил дорожнього руху України. А саме під час руху перебував у стомленому стані, перевищив максимально допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху вліво не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямів та здійснив зіткнення з автомобілем марки «VOLSWAGEN CADDY». Після чого засуджений продовжив рух далі та не зупиняючись перед нерегульованим пішохідним переходом, який позначений інформаційними дорожніми знаками 5.35.1,5.35.2 - «Пішохідний перехід і дорожньою розміткою «Зебра», виїхав на перехід, де скоїв наїзд на пішохода - ОСОБА_3. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер на місці дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 7-12).

Відповідно Ухвали Апеляційного суду м. Києва від 08.06.2016 року, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та у його інтересах захисника - адвоката Сидоренка С.О. - задоволено частково. Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 грудня 2015 року стосовно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України - змінено, пом'якшено призначене ОСОБА_2 основне покарання за ч.2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі. Зменшено стягнуту з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди з 500000,00 грн. до 300000,00 грн. В решті вказаний вирок суду залишено без змін (а.с. 13-17).

Вирок набрав законної сили 08.06.2016 року.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вказує ОСОБА_1, 31 серпня 2016 року ним було замовлено та сплачено деталі пам'ятника для батька у розмірі 58800,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №81 від 31.08.2016 року та накладною, та повинна відшкодовуватись відповідачем (а.с. 19).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавана за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В зв'язку із цим, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 55800,00 грн.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів у заперечення проти позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати свої процесуальні обов'язки.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 27, 59, 60, 88, 212-215, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 1166, 1167, 1187 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, що завдана кримінальним правопорушенням, задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 55800,00 грн.

Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 558,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Петріщева І.В.