15.02.2017 Єдиний унікальний номер 205/6984/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2017 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Остапенко Н.Г., при секретарі Шевцовій М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу та моральної шкоди,?

встановив:

19.09.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, згідно останніх уточнень зазначив, що він з 01 лютого 2016 року по 05 вересня 2016 року працював у Дніпропетровському відділенні філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді начальника Дніпропетровського відділення Філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця».

Наказом №21-ОС від 05.09.2016р. було звільнено з посади начальника Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України за «грубе порушення трудових обов’язків».

З вищевказаним наказом не згодний, вважає його не законним та таким, що підлягає скасуванню.

В наказі №21-ОС від 05.09.2016 року зазначено, що ОСОБА_1 звільнено за грубе порушення трудових обов’язків на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, разом з тим, п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України зазначено про підставу для звільнення виключно одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Отже, звільнення працівника з підстав не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

ОСОБА_2 того, в наказі про звільнення зазначена підстава: «протокол розгляду результатів перевірки окремих питань діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» згідно наказу від 22.07.2016р. №640 під головуванням директора з інженерно-технічного забезпечення ОСОБА_2 №ЦЦТех-2/42 від 18.08.2016р..

Уповноваженою комісією, при проведенні перевірки окремих питань діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» не було виявлено та встановлено одноразового грубого порушення трудових обов’язків на дату незаконного звільнення 06.09.2016р.

Викладені в протоколі наради нібито встановлені порушення ОСОБА_1 не мають характеру одноразового грубого порушення трудових обов’язків.

Позивач зазначив, що відповідач звільнив його без законної підстави, у зв’язку з чим він тривалий час змушений був доводити некоректну та неправомірну поведінку відповідача, що завдало йому моральних страждань. Також вказав, що йому необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя, продовження професіональної діяльності, що безперечно призвело до перебування у нервовому напруженні.

На підставі вищезазначеного просить визнати наказ №21-ос від 05.09.2016 про звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасувати його; поновити на посаді начальника Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»; стягнути з ПАТ «Укрзалізниця середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 вересня 2016 року до дня поновлення на роботі та стягнути з ПАТ «Укрзалізниця» моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 01.02.2016 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника Дніпропетровського відділення Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" ПАТ "Українська залізниця"  відповідно до наказу №006/ос від 29.01.2016р., що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Наказом від 22.07.2016 року ОСОБА_1 було відсторонено від виконання повноважень за посадою начальника Дніпропетровського відділення Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" ПАТ "Українська залізниця" до з’ясування всіх обставин невиконання розпоряджень та вказівок керівництва філії, зриву виплати заробітної плати працівникам Дніпропетровського відділення та на час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» фахівцями Департаменту аудиту та контролю./а.с.9/ З наказом ознайомили позивача ОСОБА_1, 25.07.2016 року. /а.с.10/

Згідно протоколу №ЦЦТех-2/42 від 18.08.2016 року вбачається, що в ході перевірки окремих питань діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» було встановлено випадки укладання договорів субпідряду на виконання послуг з різними контрагентами без проведення тендерної процедури, яка передбачена діючим законодавством України, а саме укладено договори на надання послуг з обстеження, паспортизації виробничих будівель і споруд по відокремлених підрозділах ДТГО «Львівська залізниця» на загальну суму 2,8 млн. грн..

Вищевказані субпідрядні договори укладались в період з травня 2015 року по листопад 2015 року. Договори укладені та підписані директором ДП «Дніпрозалізничпроект» ОСОБА_5.

Також зазначено, що листом від 07.07.2016 року №ПВІЗТ-ВД/32 Дніпропетровське відділення проінформовано, що 05.07.2016 року скасовані довіреності, видані на ім*я виконуючого обов’язки заступника начальника філії «ПВІЗТ» ОСОБА_5 та виконуючого обов’язки заступника начальника філії «ПВІЗТ» ОСОБА_6, які передоручали свої повноваження керівникам відділень філії «ПВІЗТ», у т.ч. начальнику Дніпропетровського відділення ОСОБА_1, який відповідно здійснював повноваження за передорученням.

Однак, ОСОБА_1 достовірно знаючи про припинення своїх повноважень за передорученням, не маючи жодних повноважень від ПАТ «Укрзалізниця», всупереч вимогам чинного законодавства, порушуючи п.8.7 Положення про Дніпропетровське відділення, протягом 13-21липня 2016 року незаконно звільнив п’ятьох працівників відділення.

Також, перевіркою встановлено, що ОСОБА_5, виконуючи обов’язки начальника філії «ПВІЗТ», діючи на користь свого зятя ОСОБА_1 та у власних інтересах, всупереч інтересам філії та відділення, направив до Департаменту капітальних вкладень ПАТ «Укрзалізниця» пакет документів для узгодження кандидатури ОСОБА_1 на призначення на посаду начальника Дніпропетровського відділення, приховуючи той факт, що вони є близькими родичами з ОСОБА_1 та в подальшому призначив останнього на посаду начальника Дніпропетровського відділення. Надалі ОСОБА_1, діючи спільно з ОСОБА_5, приховуючи факт близького рідства з останнім, не повідомив про це ПАТ «Укрзалізниця»

Внаслідок вказаних спільних неправомірних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_1, за відсутності будь-якого контролю з боку філії «ПВІЗТ» за час керівництва ОСОБА_5 внаслідок наявності реального конфлікту інтересів, стало можливим скоєння порушень в Дніпропетровському відділенні, а саме незаконне залучення сторонніх комерційних структур та фізичних осіб до виконання проектно-вишукувальних робіт за кошти ПАТ «Укрзалізниця», незаконні звільнення./а.с.155-165/

За результатами перевірки, комісією було прийнято рішення: за грубі порушення трудового договору керівництву філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» розірвати трудовий договір з начальником Дніпропетровського відділення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ.

         Наказом №21-ос від 05.09.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Дніпропетровського відділення Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" ПАТ "Українська залізниця"на підставі п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України. Відповідний запис було внесено до трудової книжки позивача 06.09.2016 року./а.с.11/

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

     Згідно з п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.      

     За змістом указаної норми підставою для звільнення є вчинення особою разового грубого порушення трудових обов'язків, а не порушення, що триває певний час, зокрема, неналежне виконання своїх обов'язків тощо.

     Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.22 «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

     Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

     Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП).

             За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку встановленими ст.ст.148,149 КЗпП україни.

     Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

     Згідно ст. 149 КЗпП до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

     Суд вважає, що відповідачем не було дотримано процедури звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

     Так, зі змісту наказу №21-ос від 05.09.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» ПАТ «Укрзалізниця», 06.09.2016р. за грубе порушення трудових обов’язків, п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ на підставі протоколу розгляду результатів перевірки окремих питань діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» згідно наказу від 22.07.2016 року №640 під головуванням директора з інженерно-технічного забезпечення ОСОБА_2 №ЦЦТеХ-2/42 від 18.08.2016 року.

В наказі 21-ос від 05.09.2016 року не зазначено, за яке саме одноразове грубе порушення звільнений ОСОБА_1, а міститься лише посилання на протокол розгляду результатів перевірки окремих питань діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» згідно наказу від 22.07.2016 року №640 під головуванням директора з інженерно-технічного забезпечення ОСОБА_2 №ЦЦТеХ-2/42 від 18.08.2016 року

     Відповідачем в особі представника ОСОБА_4, в судовому засіданні не доведено, що зазначені в протоколі розгляду результатів перевірки окремих питань діяльності Дніпропетровського відділення філії «ПВІЗТ» ПАТ «Укрзалізниця» порушення є одноразовим порушенням, носять разовий, а не тривалий характер, доказів на підтвердження підстав вважати будь-яке з них або їх сукупність грубими також немає, а тому у відповідача були відсутні передбачені законом, а саме п.1 ч. 1ст.41 КЗпП України, підстави для звільнення позивача за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

     За таких обставин, наказ №21-ос від 05.09.2016 року є незаконним та підлягає скасуванню, та, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, позивач повинен бути поновлений на попередній роботі з одночасною виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

     У відповідності до ст.235 КЗпП України середній заробіток стягується за весь час вимушеного прогулу.

    Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

    При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав на цей час.

     Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

    Пунктом 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював,середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

  Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

 Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна(годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі(календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 226,4 грн.

  Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тривалість якого 115 робочих днів (за період з 06.09.2016 р. по 15.02.2017 р.), становить 26036,00 грн. (226,4 грн. х 115 (днів)= 26 036 грн.), яка підлягає сплаті позивачу.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб.

Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Водночас, належних та допустимих доказів наявності завданої моральної шкоди, втрати нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль для організації свого життя суду не надано. Відтак, підстав для стягнення компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення, суд не вбачає.

На основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн.

    Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню (частина п'ята статті 235 КЗпП України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 41, 147-149, 235 КЗпП України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати наказ №21-ос від 05.09.2016 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним та скасувати його.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Дніпропетровського відділення філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 06 вересня 2016 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, вул..Тверська, 5, ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ 40075815 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.09.2016 року по 15.02.2017 року у розмірі 26036,00 грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судові витрати у розмірі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Остапенко Н.Г.