Справа №489/5566/15-ц 23.02.2017 23.02.2017 23.02.2017

Провадження №22-ц/784/651/17

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/5566/15-ц Суддя першої інстанції Губницький Д.Г.

Провадження №22-ц-784/651/17 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Лептугою С.С.,

з участю: представника боржниці ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллана», ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліон» про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2015 року, ухваленим за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі - Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еллана», ОСОБА_2, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліон» про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитному договору, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, ухвалено стягнути з ОСОБА_2, як солідарного боржника по договору поруки №27490-83 від 3 квітня 2013 року, на користь Банку 420 950 грн. кредитної заборгованості.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 24 грудня 2015 року вказане рішення залишене без змін.

12 березня 2016 року по названій цивільній справі Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2/489/2596/15, а 19 травня 2016 року державним виконавцем Заводського ДВС відкрито виконавче провадження № 51154001 щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 зазначеної суми боргу.

15 листопада 2016 року Банк і Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна факторингова компанія" (далі - Фактор) уклали договір про відступлення права вимоги, за якими до Фактора перейшло право вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №27480-83 від 3 квітня 2013 року та за договорами поруки, в тому числі, за договором поруки №27490-83 від 3 квітня 2013 року щодо боржниці ОСОБА_2

У листопаді 2016 року Фактор, посилаючись на зазначений договір про відступлення права вимоги, звернувся до суду із заявою про заміну стягувача (Банк на Фактора) у виконавчому провадженні щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 указаного боргу.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року заява задоволена. У виконавчому провадженні № 51154001 щодо виконавчого листа № 2/489/2596/15 про стягнення з ОСОБА_2 420 950 грн. заборгованості Банк (стягувач) замінено на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна факторингова компанія".

В апеляційній скарзі боржниця ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила ухвалу скасувати та відмовити Фактору в заміні сторони виконавчого провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність заміни сторони виконавчого провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином заміна осіб в окремих зобов'язаннях через відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 378 ЦПК України та ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, який набрав чинності 30 листопада 2016 року (далі - Закон), у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв'язку з такою заміною кредитора ця особа вибуває з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 указаного Закону, статті 378 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Саме до цього зводиться правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс 13), який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ч. 5 ст. 15 указаного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 листопада 2015 року з ОСОБА_2, як солідарного боржника по договору поруки №27490-83 від 3 квітня 2013 року, стягнуто на користь Банку 420 950 грн. кредитної заборгованості.

12 березня 2016 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 2/489/2596/15, а 19 травня 2016 року державним виконавцем Заводського ДВС відкрито виконавче провадження № 51154001 щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 зазначеної суми боргу.

15 листопада 2016 року Банк і Фактор уклали договір про відступлення права вимоги, за якими до Фактора перейшло право вимоги про стягнення за договором поруки №27490-83 від 3 квітня 2013 року з боржниці ОСОБА_2 420 950 грн. кредитної заборгованості. Цей договір боржники не оспорювали.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 16 жовтня 2014 року № 2935 та додатку до нього ТОВ ,,Універсальна факторингова компанія" має право здійснювати факторинг без отримання спеціальної ліцензії.

Таким чином, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що Фактор, як правонаступник Банку, набув права вимоги до боржниці ОСОБА_2, а тому заявник має право вимагати заміни стягувача у зазначеному виконавчому провадженні.

Правильно встановивши зазначені обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву Фактора про заміну сторони виконавчого провадження.

Посилання апелянта на рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2016 року, яким визнано припиненим договір поруки від 3 квітня 2013 року між Банком і ОСОБА_2, безпідставні, оскільки рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року вказане рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до іншого розуміння можливості процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення, висновків місцевого суду не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали, постановленої з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.І. Козаченко

Судді: Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк