Справа № 2-а-822/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2009 року                             смт.Золочів   Золочівський районний суд Харківської області в складі:

 головуючого  -  судді Калайди І.С.,

 при секретареві          Бойко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до відділення державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Харкова та АТІ ГУ МВС України в Харківській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м.Харкова ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Харківської області з позовною заявою до ВДАІ з обслуговування м.Харкова та АТІ ГУ МВС України в Харківській області та інспектора ДПС ОСОБА_2 про скасування  постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АХ № 113266 від 22.04.2009 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 300 грн.  за правопорушення, передбачене  за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог позивач пояснював, що 05.08.2009 року йому з ВДАІ по обслуговуванню Золочівського району надійшло сповіщення про сплату вже подвійного штрафу за вчинення ним правопорушення, яке полягало в перевищенні швидкості на 24 км/год, та додано фотознімок, зроблений приладом фіксації швидкості „Візир”, з якого видно, що він рухався на власному автомобілі ВАЗ-21093 зі швидкістю 84 км/год.  Але на доданому до постанови фотознімку відсутня прив’язка до визначеної місцевості, що не дає уяви про місце знаходження його автомобіля на момент проведення фотозйомки.

Крім того, позивач вказує на те що вимірювач швидкості «Візир» не є приладаом працюючим в автоматичному режимі, а згідно своїх тактико-технічних характеристик працює в двох режимах – стаціонарному, тобто закріпленому на нерухомій поверхні, та пересувному.

 Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду  представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини свого неприбуття суду не повідомив, заперечення проти позову суду не надав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності суб’єкта владних повноважень, дії якого оскаржуються,  в судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню зі скасуванням постанови в справі про адміністративне правопорушення.

 Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).

З постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АХ №113266 від 22.04.2009 року видно, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП, яке полягало в перевищенні ним швидкості на 24 км/год під час руху по вул.Сумській в м.Харкові. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють в автоматичному режимі, у відповідності до ст 14-1 КУпАП.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДПС, керується ним безпосередньо або через комп”ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об”єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов така фікасація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрме, ДАІ та ДПС по профілактиці та припиненню правопорушень.

Розпорядженням МВС від 21.05.2009 року № 466 п.1.5 працівник ДПС ДАІ перед початком роботи з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості „Візир” робити знімки службового транспортного засобу із прив”язкою до місцевості та в разі необхідності долучати до матеріалів розгляду скарг для доведення місця фіксації порушення.

Фотографія, зроблена приладом „Візир”, відображає автомобіль позивача, але не відображає самого місця скоєння правопорушення, на підставі цього можна зробити висновок, що фотографія може бути зроблена в будь-якому місці, а також там, де відповідними дорожніми знаками передбачена швидкість, з якою позивач рухався на автомобілі.

Кут огляду приладу „Візир” відповідно до його технічних характеристик, набагато більший кута захвату відео/фотокамери, з чого виходить, що швидкість визначена приладом „Візир” зовсім не обов”язково належить автомобілю на зображенні, тому що швидкість може належати автомобілю, що рухався поруч з більшою швидкістю ніж автомобіль на зображенні, або з більшою відображаючою поверхнею на момент фіксації швидкості.

В постанові зазначено, що фотоматеріали отримано за допомоглю працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобі „Візир” №0711202, хоча в „Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості „Візир” зовсім немає такого поняття, як робота в автоматичному режимі, а робота такого приладу відбувається тільки в ручному режимі. Таким чином, в постанові невірно зазначено, що постанова про винесення штрафу винесена на підставі автоматичної фіксації порушення.

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП пристрій, який робить фіксацію правопорушення ПДР повинен працювати в автоматичному режимі, а пристрій „Візир” не дозволяє працювати і фіксувати транспортні засоби в автоматичному режимі, тобто без втручання людини (інспектора) він не взмозі автоматично зафіксувати правопорушення, в даному випадку інспектор, натиснувши кнопку фіксації, вибравши відповідний проміжок часу, натиснув кнопку фіксації і зафіксував вибраний ним момент часу, автомобіль та місце фіксації.

Згідно Закону України „Про міліцію”, співробітник міліції повинен припиняти адміністративні правопорушення, а також п.13.7.4 Інструкції з питань діяльності ДПС ДАІ МВС, затверджений наказом МВС України від 27.03.2009 року № 111, інспектору чітко визначено втручатися  в правопорушення з обов”язкоим реагуванням на дії громадян з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, а не спостерігати     за правопорушенням, яке відбувається в його присутності.

Сам факт неприпинення правопорушення позбавив особу, яка керувала транспорнтим засобом можливості об”єктивно оцінити те, що відбувалося на місці і вказати інспектору на можливі причини помилкової фіксації швидкості автомобілю, що в свою чергу ставить під сумнів місце, час та швидкісний режим зазначений в постанові про правопорушення.  

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення,  передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, є недоведеним та необгрунтованим, оскільки показання технічного приладу не містить функції фіксації будь-яким способом, факту перевищення швидкості руху, як в даному випадку, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.  

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

 Таким чином, постанова інспектором ДПС про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 винесена без наявності достатніх доказів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 106, 158-163 КАС України, ст.ст.287, 288 КУпАП, розпорядження МВС від 21.05.2009 року № 466, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обємі.

Постанову інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м.Харкова та ОСОБА_3 України в Харківській області ОСОБА_2 серії АХ № 113266 від 22.04.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 скасувати.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області шляхом подачі через Золочівський районний суд Харківської області  заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її оголошення і подальшої подачі апеляційної скарги до апеляційного адміністративного суду Харківської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надісланням її копії до апеляційного суду.

  Головуючий: