Справа № 364/1433/16-ц

Провадження № 2/364/67/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 р. Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі Кулинич Г.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 01.12.2016 р.),

представника відповідача Романішіна Є.В. (договір про надання послуг адвоката від 02.02.2017 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства «Аграрне» (далі - ПП «Аграрне»)

про визнання договору оренди землі недійсним та про зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 20.12.2016 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПП «Аграрне» про визнання договору оренди землі недійсним та про зобов'язання повернути земельну ділянку. Після виправлення недоліків Позивачем 19.01.2017 р. подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою Позивач просить суд: визнати недійсним договір оренди землі, укладений 28.12.2008 р. між мамою Позивача ОСОБА_4 та ПП «Аграрне», зареєстрований 28.12.2008 р. у Володарському відділі ДЗК за № 04.08.327.00352, об'єктом оренди якого є земельна ділянка, яка належала орендодавцю згідно з Державним актом на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1, розміром 3,2790 га, розташована на території Логвинської сільської ради Володарського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2); зобов'язати ПП «Аграрне» повернути Позивачеві самовільно зайняту ним земельну ділянку; стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.

На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в уточненні позовної заяви зазначила, що 28.12.2008 р. між її мамою, ОСОБА_4, та ПП «Аграрне» було укладено договір оренди землі; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, а Позивач 11.08.2016 р. успадкувала земельну ділянку, яка є предметом згаданого договору оренди. Після оформлення спадщини Позивач звернулася до директора ПП «Аграрне» ОСОБА_5 з повідомленням та проектом угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, на що останній відреагував агресивно та накинувся на неї. 10.10.2016 р. Позивачем було направлено Відповідачеві листа-вимогу про передачу земельної ділянки, які вона хоче використовувати самостійно.

Як на правову підставу позовних вимог Позивач посилається на пункт 5 договору оренди землі, згідно з яким строк оренди складає 5 (п'ять) років і, відповідно, закінчився 28.12.2013 р., на пункт 30 цього ж договору, згідно з яким дія договору припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а також на положення статті 212 Земельного кодексу України, за яким самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі за рішенням суду.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 20.01.2017 р.відкрито провадження у цивільній справі за зазначеним позовом та призначено справу до слухання у попередньому судовому засіданні на 07.02.2017 р., під час якого Позивач та її представник позовні вимоги, викладені в позовній заяві та згаданій заяві про уточнення позовних вимог, підтримали у повному обсязі, а представник Відповідача заперечив проти задоволення позову та надав суду копії таких документів: договору оренди землі, укладеного 06.10.2014 р. між ОСОБА_4 та Відповідачем; акту приймання-передачі об'єкта оренди від 06.10.2014 р.; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.04.2016 р.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні 22.02.2017 р., призначеному ухвалою Володарського районного суду Київської області від 07.02.2017 р., Позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити у повному обсязі. Проте, враховуючи надану суду Відповідачем під час попереднього судового засідання копію договору оренди землі від 06.10.2014 р., Позивач та її представник змінили предмет позову шляхом усної заяви та просили визнати недійсним останній договір оренди землі, укладений мамою Позивача у 2014 році, обґрунтовуючи цю вимогу: наміром самостійно використовувати спірну земельну ділянку або ж переукласти договір оренди з Відповідачем на нових умовах; неправильною державною реєстрацією зазначеного договору оренди через порушення, на їх думку, строків державної реєстрації договору; відсутністю цього договору як у Позивача, так і в домашніх паперах, речах мами Позивача. Додатково, відповідаючи на запитання суду та представника Відповідача у судовому засіданні, Позивачем було повідомлено про отримання від Відповідача коштів як орендної плати за використання спірної земельної ділянки у минулому році в розмірі близько 7 000 грн.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на докази, подані у попередньому судовому засіданні, та обґрунтовуючи свої заперечення тим, що зазначений у позовній заяві договір оренди землі, укладений 28.12.2008 р. між ОСОБА_4 та ПП «Аграрне», вичерпав свою дію через закінчення п'ятирічного строку його дії і вже не може бути визнаний недійсним, на теперішній час Відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі від 06.10.2014 р., укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Аграрне» і зареєстрованого, на думку представника Відповідача, в установлені законом порядку і строки. Зі слів представника Відповідача, про смерть ОСОБА_4 Відповідачеві не було відомо, але смерть орендодавця, на їх думку, не є підставою для припинення користування орендованою земельною ділянкою.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення Позивача та її представника, представника Відповідача, розглянувши позовну заяву (з уточненнями від 19.01.2017 р.) і додані до неї документи, подані Відповідачем документи, інші матеріали справи, оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, виходить з такого.

Відповідно до положень частини першої статті 11, частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з частинами першою, третьою статті 58, частиною другою статті 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це під час вирішення даної цивільної справи судом не беруться до уваги та розгляду пояснення Позивача, викладені в її позовній заяві та уточненнях до неї від 19.01.2017 р., до того ж не підтверджені належними і допустимими доказами, стосовно поведінки директора ПП «Аграрне» ОСОБА_5 після отримання ним від Позивача повідомлення та проекту угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, що вирішуються в установленому законом порядку компетентними на те органами державної влади і не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, відповідно до частини другої статті 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

У зв'язку з цим заява представника Позивача про зміну предмету позову, зроблена усно в судовому засіданні 22.02.2017 р. вже після початку розгляду судом справи по суті, не може братися до уваги судом, оскільки зроблена з порушенням встановлених законом порядку і форми. Не зважаючи на роз'яснення суду, жодних клопотань щодо належного оформлення такої заяви, а так само щодо відкладення судового засідання або оголошення перерви для підготовки заяви про зміну предмету позову, Позивачем та її представником подано не було.

У зв'язку з цим судом під час розгляду даної справи вирішується питання про визнання недійсним договору оренди землі від 28.12.2008 р., зазначеного як позовна вимога у наявних у матеріалах справи письмовій позовній заяві та письмовій заяві про уточнення позовних вимог, поданій 19.01.2017 р. у ході усунення недоліків згідно з ухвалою суду від 23.12.2016 р.

Судом встановлено, що матері Позивача - ОСОБА_4 - належала на праві власності земельна ділянка площею 3,2790 га, розташована на території Логвинської сільської ради Володарського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2), що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_4 18.02.2006 р. на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації від 29.04.2005 р. № 143 (а.с. 7).

28.12.2008 р. між ОСОБА_4 (Орендодавець), з одного боку, та ПП «Аграрне» (Орендар), з іншого боку, було укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар (Відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Логвинської сільської ради Володарського району Київської області, загальною площею 3,2790 га, договір укладено на 5 (п'ять) років і зареєстровано у Володарському відділі ДЗК Київської області 28.12.2008 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 04.08.327.00352. Це підтверджується копією зазначеного договору оренди землі, доданою до позовної заяви (а.с. 5, 6). Тож за станом на час звернення Позивача до суду і розгляду судом даної цивільної справи спірний договір оренди землі від 28.12.2008 р., укладений на 5 (п'ять) років, дійсно вичерпав свою дію, як про зазначають обидві сторони процесу у позові і запереченнях проти позову відповідно.

За загальним правилом, закріпленим у статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з роз'ясненням, викладеним у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

З огляду на це, посилання Позивача та її представника у позовній заяві і в заяві про її уточнення від 19.01.2017 р. на закінчення строку дії спірного договору оренди землі як на підставу визнання його недійсним не відповідає закону. Жодних інших обставин і правових підстав на обґрунтування позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним Позивачем та її представником ані у позовній заяві (та заяві про її уточнення від 19.01.2017 р.), ані в усних поясненнях у судовому засіданні не наведено.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд вважає, що законні підстави для визнання договору оренди землі від 28.12.1998 р. недійсним через закінчення строку дії цього договору відсутні, тому позов у цій частині не підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання ПП «Аграрне» повернути Позивачеві самовільно, на її думку, зайняту Відповідачем земельну ділянку, суд встановив, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 28.12.2008 р., що є предметом судового розгляду, 06.10.2014 р. між ОСОБА_4 та ПП «Аграрне» укладено інший договір оренди землі, об'єктом якого є спірна земельна ділянка, договір зареєстровано 13.04.2016 р., строк його дії 5 (п'ять) років. Спірна земельна ділянка була передана Відповідачеві у користування за актом приймання-передачі об'єкта оренди 06.10.2014 р., що підтверджується наданими представником Відповідача під час попереднього судового засідання і долученими до матеріалів справи копіями таких документів: договору оренди землі, укладеного 06.10.2014 р. між ОСОБА_4 та Відповідачем; акту приймання-передачі об'єкта оренди від 06.10.2014 р.; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 18.04.2016 р. (а.с. 37-40).

Як зазначалося, договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та Відповідачем 06.10.2014 р., не є предметом розгляду у даній цивільній справі, вимоги про визнання його недійсним у встановленому ЦПК України порядку (письмово та до початку розгляду справи по суті) не висувалися. Відтак, суд виходить з презумпції правомірності названого договору оренди землі, укладеного 06.10.2014 р., оскільки відповідно приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Однією з підстав виникнення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є договір (у тому числі договір оренди землі) між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (зокрема, стаття 407 ЦК України, стаття 93 Земельного кодексу України, стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

З таких обставин суд вважає, що підстави для визнання користування Відповідачем спірною земельною ділянкою як самовільно зайнятою відсутні, оскільки користування цією земельною ділянкою здійснюється ним на підставі укладеного у 2014 році договору.

Підстави припинення договору оренду землі визначені статтею 31 Закону України «Про оренду землі», до переліку яких не віднесено смерть фізичної особи - орендодавця.

Згідно з положеннями статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять як усі права, так і всі обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - орендодавця за договором оренди земельної ділянки, укладеного 06.10.2014 р. між нею та ПП «Аграрне», Позивач успадкувала за законом майно ОСОБА_6, а спірна земельна ділянка входить до складу спадщини, що підтверджується копіями: згаданого вже державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 (а.с. 7); свідоцтва про смерть ОСОБА_4, серія НОМЕР_3, виданого 04.01.2016 р. виконавчим комітетом Логвинської сільської ради Володарського району Київської області (а.с. 8); свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 11.08.2016 р. державним нотаріусом Володарської районної державної нотаріальної контори Київської області Дяченко Л.Є. (а.с. 9); витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 10); інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.08.2016 р. (а.с. 11).

Згідно з частиною третьою статті 13 Конституції України, частиною четвертою статті 319 ЦК України власність зобов'язує.

Відповідно до частини першої статті 1481 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки, зокрема, за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що підстави для зобов'язання ПП «Аграрне» повернути Позивачеві земельну ділянку, що використовується Відповідачем на підставі договору оренди землі, укладеного 06.10.2014 р. з попереднім власником, відсутні.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача, судові витрати також не можуть бути стягнуті з Відповідача згідно зі статтею 88 ЦПК України. До того ж Позивачем не надано суду жодних документів на підтвердження витрат на правову допомогу (стаття 84 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 Конституції України, статей 15, 16, 202, 204, 215, 319, 373, 387, 395, 599, 792, 1216 ЦК України, статей 93, 1481, 152, 158, 160 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 4-6, 13, 31, 35 Закону України «Про оренду землі» та керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 31, 57, 60, 131, 208, 209, 212-215, 218, 222, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного підприємства «Аграрне» про визнання договору оренди землі недійсним та про зобов'язання повернути земельну ділянку, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку оскарження або після перегляду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повне рішення складено 24.02.2017 р.

Суддя Л.А. Макаренко