Справа № 165/1919/15-к

Провадження № 1-кп/160/3/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року смт. Локачі

Локачинський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кідиби Т.О.,

секретар судового засідання - Сташук В.П.,

за участю: прокурора - Левчук О.П.,

захисників обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Жовтневе м. Нововолинська, жителя АДРЕСА_3 громадянина України, українця, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 122, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця смт. Жовтневе м. Нововолинська, жителя АДРЕСА_4 громадянина України, українця, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року за ч.1 ст. 189 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік, на підставі ст.ст. 75,76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця смт. Верхні Серги Нижньо-Сергінського району Свердловської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_5 громадянина України, росіянина, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого слюсарем-сантехніком КП «Нововолинськтеплокомуненерго», несудимого на підставі ст.89 КК України, у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст. 122 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця смт. Жовтневе м. Нововолинська, жителя АДРЕСА_6 громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, працюючого машиністом ТзОВ «Моделпак», неодруженого, несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

В період часу з 14 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв. 11 травня 2015 року в смт. Жовтневе м. Нововолинська, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_7, керуючись корисливим умислом спрямованим за заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, таємно викрали 26 металевих стовпців, виготовлених із труб різного діаметру та довжини, загальною вагою 113 кілограм, вартістю 395 грн. 50 коп., з розрахунку 3 грн. 50 коп. за один кілограм брухту чорних металів, якими була огороджена територія дачного будинку АДРЕСА_7», чим спричинили потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди на вищевказану суму.

Також 07 червня 2015 року орієнтовно о 00 год. 30 хв. ОСОБА_4, діючи з корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, проник на територію подвір'я за адресою: АДРЕСА_8, де через відкрите вікно, проник всередину будинку, з якого повторно, таємно викрав телевізор "Клатронік" сірого кольору, бувший у використанні, вартістю 1000 грн. та п'ять кілограм м'яса вартістю 80 грн. за один кілограм, на суму 400 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 1400 грн.

Він же, в період часу з 21 год. 25.08.2015 року по 08 год. ранку 26.08.2015 року в смт. Жовтневе м. Нововолинська, керуючись корисливим мотивом, з прямим умислом, направленим на викрадення чужого майна, проник на огороджену територію біля приміщення сараю, що неподалік будинку АДРЕСА_9, де з кліток повторно викрав дві кролиці, вагою 4 кг кожна, та двоє кроленят, вагою 1,5 кг кожне, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 880 грн.

Крім того, 11 травня 2015 року орієнтовно о 20 год. 20 хв. в смт. Жовтневе м. Нововолинська ОСОБА_5, діючи спільно з особою, кримінальне провадження щодо якого закрито, перебуваючи неподалік озера, що по вул. Перемоги, керуючись прямим умислом, спрямованим на спричинення тілесних ушкоджень, під час конфлікту з ОСОБА_11 наніс останньому два удари металевим прутом по кінцівках та тулубу, які не є небезпечними для життя, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді: травматичного часткового розриву прямого м'язу правого стегна, забою поперекової ділянки справа, травматичного відшарування шкіри та підшкірної клітковини раневої ділянки справа, що відносяться згідно з висновком експерта №152 від 17 червня 2015 року до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.

ОСОБА_6 в період часу з 10 по 15 березня 2015 року, керуючись корисливим мотивом, з прямим умислом, направленим на викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вікна, проник у приміщення квартири АДРЕСА_10, звідки повторно, таємно викрав належні ОСОБА_12 та її сину наступні вживані речі: планшет марки «GO CLEVER-TERRA 101», модель «А1022», вартістю 1500 грн.; мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS» модель GT-S5222, ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, вартістю 400 грн., в який були вмонтовані сім-карти операторів мобільного зв'язку «Лайф» та «Київстар», вартістю 10 грн. кожна; мобільний телефон марки «НОКІА Х2», вартістю 500 грн., в який була вмонтована сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 10 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 2430 грн.

Він же, 19 серпня 2015 року орієнтовно о 18 год. 30 хв., керуючись корисливим мотивом, з прямим умислом, направленим на заволодіння чужим майном, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав вживаний мобільний телефон марки «Нокіа 6300», ІМЕІ: НОМЕР_3, вартістю 550 грн., в який була вмонтована сім-карта оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 10 грн., власником якого являється ОСОБА_12, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 560 грн.

Ухвалою суду від 29 грудня 2016 року ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 185 КК України, передавши його на поруки трудового колективу, та кримінальне провадження про обвинувачення його за ч.2 ст. 185 КК України закрито.

Ухвалою суду від 17 лютого 2017 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 122 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним злочинів по епізоду з викрадення металевих стовпчиків у потерпілої ОСОБА_8 та кролів у потерпілої ОСОБА_10 визнав повністю, пояснив, що дійсно за вказаних обставин місця та часу вони з ОСОБА_7 здійснили крадіжку металевих стовпців із однієї з дач дачного масиву біля селища Жовтневе м. Нововолинська, реалізували вказані стовпці, отримавши за них кошти орієнтовно в розмірі 300 грн., а також неподалік селища Жовтневого із кліток сараю він викрав чотири кролі. Викрадаючи вказане майно, він усвідомлював, що це чуже майно. Крадіжки вчиняв з корисливих мотивів.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч.3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, по вказаних епізодах.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному таємному викраденні чужого майна з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України і він повинен нести відповідальність за даною статтею.

Крім того, суд вважає доведеною і вину обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна, поєднаному із проникненням у сховище, вчиненому повторно, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що орієнтовно о 00 год. ночі 07 червня 2015 року він прийшов до будинку ОСОБА_9, оскільки знав сина власника даного будинку. Подзвонивши в двері, після того як йому ніхто не відкрив, він, помітивши відчинене вікно, через нього проник до будинку, звідки через двері, що закривалися на защібку зсередини, виніс телевізор "Клатронік" та п'ять кілограм м'яса. Пізніше телевізор віддав працівникам міліції добровільно, кошти за м'ясо віддав сину ОСОБА_9 в розмірі 380 грн. Під час дослідження письмових доказів у справі по даному епізоду обвинувачений ОСОБА_4 конкретизував механізм проникнення до будинку ОСОБА_9, зокрема пояснив, що він розбив вікно біля дверей будинку для того, щоб проникнути до нього з метою крадіжки майна, однак, двері були зачинені, через розбите вікно він не міг проникнути, тому, виявивши відчинене інше вікно, через нього проник до будинку, звідки викрав вищезазначені речі. При цьому достовірно знав розташування дверей у будинку, через які він вийшов, та те, що вони не замкнені на замок.

Окрім визнання вини по даному епізоду самим обвинуваченим, його вина у вчиненні даного злочину підтверджується також:

-протоколом огляду приміщення від 11 червня 2015 року з фототаблицями, яким зафіксовано добровільну видачу ОСОБА_4 телевізора марки "Клатронік", загальний вигляд телевізора та дистанційного пульту керування до нього (а.к.п.193-195 том 2);

-протоколом про проведення слідчого експерименту від 27 липня 2015 року з фототаблицями, відповідно до якого обвинувачений показав, яким чином проникав до будинку ОСОБА_9, де в будинку знаходились викрадені речі та яким чином він виносив їх з будинку (а.к.п. 202-209 том 2);

-довідкою Нововолинського госпрозрахункового ринку № 73 від 23 липня 2015 року про те, що станом на 12 червня 2015 року вартість 1 кг м'яса свинини становить 80 грн. (а.к.п.199 том 2);

-довідкою підприємця ОСОБА_13 про те, що станом на 07 червня 2015 року вартість бувшого у використанні телевізора марки "Клатронік" становить 1 000 грн. (а.к.п. 200 том 2).

Аналізуючи викладене, суд вважає, що умисел ОСОБА_4 на викрадення чужого майна при проникненні до будинку ОСОБА_9 доведений в ході судового розгляду, стверджується механізмом проникнення його до будинку, а також поясненнями обвинуваченого, наданими в ході дослідження доказів, тому вина ОСОБА_4 в умисному таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України і він повинен нести відповідальність за даною статтею.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав та показав, що в той день неподалік озера він побачив як потерпілий ОСОБА_11 бив ОСОБА_4 При цьому був присутній ОСОБА_14 та його син ОСОБА_7 Він сказав потерпілому, щоб той залишив ОСОБА_4, в свою чергу ОСОБА_11 почав його ображати, тому він вийняв арматуру довжиною орієнтовно 2 м, що була на велосипеді, та двічі замахнувся для нанесення удару потерпілому. Однак, ОСОБА_14 відхилив дані удари, а тому тілесних ушкоджень потерпілому він не наніс. При цьому потерпілий стояв до нього боком, вони з ОСОБА_4 продовжували шарпанину, потерпілий тримав його за горло, потім ОСОБА_4 підсів, перекинув ОСОБА_11 через себе та вони покотилися до рова, що заріс чагарником. Тоді ОСОБА_11 побачив в його руках арматуру, ОСОБА_14 розтягнув їх з ОСОБА_4 та вони розійшлися. Куртка потерпілого не була пошкоджена та взагалі була інша, ніж долучена та досліджена в якості речового доказу. На наступний день він бачив ОСОБА_11, тілесних ушкоджень на ньому не було.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_5, інкриміноване йому обвинувачення повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Так, потерпілий ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що 11 травня 2015 року він як голова садівничого товариства масиву «Жовтневий» після 20:00 на території товариства зустрів ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які на велосипеді везли металеві труби в сторону смт. Жовтневе, останні перебували в стані алкогольного сп'яніння. Він запитав їх, куди вони везуть дані труби, сказав залишити труби та пройти з ним до відділення міліції. Вони категорично відмовилися. Він зателефонував в міліцію. Між ними з ОСОБА_4 почалася шарпанина. Після цього підійшов ОСОБА_5, між ними виникла словесна суперечка, під час якої вони ображали один одного нецензурними словами та ОСОБА_5 сказав «Мочіть його». ОСОБА_4 підбіг до нього, хотів головою вдарити, він ухилився, притиснув його до землі, в цей час ОСОБА_5 дістав з велосипеда арматуру чи трубу та наніс йому удар по попереку спини. Коли він розвернувся, ОСОБА_5 наніс другий удар, який сковзнув по руці та прийшовся по нозі та перебив м'яз ноги. Після цього ОСОБА_4 повалив його на землю, хотів наносити йому удари по обличчю, він ухилявся, вони скотилися на обочину дороги. Вказані протиправні дії припинив ОСОБА_14, який не дав більше ОСОБА_5 наносити удари, відтягнув ОСОБА_4 від нього, та вони розійшлися. ОСОБА_14 допоміг йому дійти додому. Конфлікт тривав орієнтовно 5 хв. ОСОБА_7 стояв з велосипедом, тілесних ушкоджень йому не наносив. На наступний день він знову зателефонував в міліцію та звернувся в лікарню, де було зафіксовано тілесні ушкодження. З ним проводився слідчий експеримент за участю судово-медичного експерта, під час якого останній підтвердив механізм утворення тілесних ушкоджень у нього за вказаних ним обставин. Цивільний позов підтримує повністю.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що в той день шукав ОСОБА_11 на території садівничого товариства та побачив, що ОСОБА_11 з ОСОБА_4 тримають один одного за "грудки". Він просив, щоб останні розійшлися. Підійшов ОСОБА_5, теж просив, щоб ОСОБА_11 відпустив ОСОБА_4, потерпілий цього не зробив. Після цього ОСОБА_5 взяв арматуру та намагався нанести удари ОСОБА_11 він перешкоджав наносити ці удари, відштовхуючи ОСОБА_5 Однак, вказані удари могли зачепити ОСОБА_11 та завдати тілесних ушкоджень. Останній з ОСОБА_4 покотилися в рів, де він відтягнув ОСОБА_4 від потерпілого, після чого вони заспокоїлися та розійшлися. Він не бачив, щоб ОСОБА_11 та ОСОБА_4 наносили удари один одному. Потерпілий зазначав, що погано себе почуває, видимих тілесних ушкоджень у нього не було.

Показання потерпілого підтверджуються протоколом проведення слідчого експерименту від 22 липня 2015 року з фототаблицями за участю потерпілого ОСОБА_11 та підозрюваного ОСОБА_5, в ході якого потерпілий надав аналогічні пояснення (а.к.п.114-119 том 2).

Згідно із висновком судово-медичного експерта № 152 від 17 червня 2015 року на тілі ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження у виді травматичного часткового розриву прямого м?язу правого стегна, забою поперекової ділянки справа, травматичного відшарування шкіри та підшкірної клітковини раневої ділянки справа, що могли утворитись внаслідок контактів з тупими твердими предметами, з обмеженою контактною поверхнею, не виключено в час та при обставинах, вказаних потерпілим, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я (а.к.п.108-109 том 2).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 показав, що локалізація та характер тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_11 узгоджується із показаннями потерпілого, зокрема, під час проведеного за його участю слідчого експерименту. Вказані тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні, зокрема, в чагарник, а могли виникнути лише від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею із наданою силою прискорення. Підтверджує можливість їх виникнення у потерпілого у день та час, вказаний останнім. Зазначив, що з даними тілесними ушкодженнями потерпілий міг рухатися та в залежності від особливостей організму тілесне ушкодження у виді часткового розриву м'язу не завжди супроводжується наявністю синця.

Враховуючи те, що показання потерпілого, який чітко вказує, що ОСОБА_5 наніс йому два удари металевим прутом, в результаті чого він отримав тілесні ушкодження, підтверджуються висновком судово-медичної експертизи, поясненнями експерта, частково показаннями свідка ОСОБА_14, та факт конфлікту між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_5, в результаті якого в останнього виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 обвинуваченим не заперечується, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1. ст. 122 КК України, а саме: умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров?я.

Обвинувачений ОСОБА_6 відмовився від дачі показань у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим, потерпіла ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що 19 серпня 2015 року вона прийшла до квартири свого брата за адресою: АДРЕСА_11 там був і обвинувачений ОСОБА_6 Біля комп'ютера на стіл вона поклала свій телефон "Нокіа" сріблястого кольору, який вона придбала орієнтовно за 500 грн. Обвинувачений стояв позаду неї, за хвилину він пішов. Коли вона захотіла скористатися телефоном, його уже не було. Стверджує, що окрім ОСОБА_6, позаду неї більше нікого не було, а тому ніхто інший не міг взяти цей телефон. На даний час телефон їй повернуто.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що влітку 2015 року купив в обвинуваченого ОСОБА_6 бувший у використанні телефон "Нокіа 6300" сірого кольору без сім-картки в робочому стані за 100 грн., останній повідомив, що телефон не крадений. Через 2 дні вказаний телефон вилучили у нього працівники міліції.

Довідкою підприємця ОСОБА_13 від 17 вересня 2015 року стверджується вартість бувшого у вжитку мобільного телефону марки «Нокіа 6300» станом на 19 серпня 2015 року в розмірі 550 грн., вартість сім карти оператора мобільного зв'язку «Київстар» - 10 грн.

Аналізуючи вказані докази, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у викраденні вказаного телефону у ОСОБА_12, а саме: у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Окрім того, потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що з 2000 року проживає з ОСОБА_17 як співмешанці в АДРЕСА_12. Власником даної квартири є ОСОБА_17, з яким у них є спільний син. В березні 2015 року вона виявила у вказаній квартирі розбите вікно та зі столу в одній з кімнат були викрадені речі, а саме: планшет марки «GO CLEVER-TERRA 101», придбаний нею особисто в Республіці Польща за 400 злотих та два телефони: SAMSUNG, придбаний її сином за 300 грн. та телефон марки НОКІА Х2, придбаний нею в Республіці Польща за 120 злотих. Планшет та телефон марки SAMSUNG їй повернуто працівниками міліції. Вона запідозрила ОСОБА_6 у вчиненні даної крадіжки, оскільки він схильний до вчинення крадіжок і раніше такі випадки траплялися. Вільного доступу до їх помешкання він не мав.

Свідок ОСОБА_19 пояснив, що орієнтовно рік назад, точної дати не пам'ятає, до нього прийшов ОСОБА_6, просив позичити кошти, однак грошей він йому не дав, тоді ОСОБА_6 запропонував йому залишити в залог планшет "GO CLEVER" чорного кольору та телефон марки "Samsung Duos GT" чорного кольору, бувші у використанні, однак, в справному стані, за які він дав йому 450 грн. Походження речей він не з'ясовував, через деякий час обвинувачений хотів повернути вказані речі, але він йому не віддав, оскільки планшет був пошкоджений його дочкою. Пізніше він добровільно видав дані речі працівникам міліції.

Довідкою підприємця ОСОБА_13 від 17 вересня 2015 року стверджується вартість станом на 15 березня 2015 року бувших у вжитку планшету марки «GO CLEVER-TERRA 101» в розмірі 1 500 грн., телефону марки «Samsung Duos GT-S5222» - 400 грн., телефону марки «НОКІА Х2» - 500 грн., вартість сім карти оператора мобільного зв'язку «Київстар» - 10 грн., вартість сім карти оператора мобільного зв'язку «Лайф» - 10 грн. (а.к.п.236 том 2).

Враховуючи наведене, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_12 не надавала ОСОБА_6 дозволу на розпорядження її речами і доказів того, що такий дозвіл було надано її співмешканцем ОСОБА_17 не здобуто, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 і у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто, в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому повторно.

Крім того, згідно із обвинувальний актом ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому, що 03 вересня 2015 року близько 20 год. 50 хв. ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_4, керуючись корисливим мотивом, з прямим умислом, направленим на викрадення чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей, проникли у приміщення квартири АДРЕСА_10, власницею якого являється ОСОБА_12, звідки мали намір повторно таємно викрасти наступні вживані речі: DVD-програвач марки «Pioneer», вартістю 300 гривень; DVD-програвач марки «LG», модель DK577XB, вартістю 400 гривень; мобільний телефон марки «Samsung» GT-E2121B ІМЕІ: НОМЕР_4, вартістю 250 гривень із сім-картою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 10 гривень; машинку для стрижки волосся марки «IDEEN WELN 1212 K» модель RFC-0901, вартістю 150 гривень; оптичний бінокль марки «BREAKER» із маркуванням 20*50 WA 56M/1000M, вартістю 700 гривень; шуруповерт марки «Odwerk», модель BAS 14,4 Е, вартістю 350 гривень на акумуляторах; шуруповерт іноземного виробництва невідомої марки, вартістю 350 гривень; камуфляжну жилетку, вартістю 100 гривень; рюкзак кольору хакі, вартістю 200 гривень; чоловічу зимову куртку, вартістю 300 гривень, однак були помічені власницею ОСОБА_12, яка намагалася їх затримати. Не зважаючи на даний факт, не маючи намір припинити свої злочинні дії та залишити викрадене, усвідомлюючи факт викриття своїх дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 продовжили виконання злочинного умислу та повторно відкрито викрали із приміщення будинку вищевказані речі на загальну суму 3110 грн., зникнувши з місця вчинення злочину та отримавши можливість розпоряджатись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_12 майнової шкоди на зазначену суму.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відмовилися від дачі показань по даному епізоду.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

При цьому судом враховано наступне.

Як вбачається із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Волинського обласного бюро технічної інвентаризації, квартира за адресою: АДРЕСА_13, належить на праві приватної власності ОСОБА_17 (а.к.п.106 том 3), а не ОСОБА_12 як вказано в обвинуваченні.

Окрім того, ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що на початку вересня 2015 року вони з сином, повернувшись в АДРЕСА_12, побачили, що замок на вхідних дверях квартири був зірваний, світилося світло, вона побачила ОСОБА_4, який порпався в тумбочках в одній із кімнат, речі були підготовлені для виносу, в хаті був безлад. Побачивши її, ОСОБА_4 втік. Вона не бачила, що він виносив з собою якесь майно. ОСОБА_6 в будинку вона не бачила, припустила, що він був в іншій кімнаті будинку та теж втік, позаяк в цей день раніше вона бачила, як вони разом розпивали спиртні напої. Вона побігла за ними, однак не наздогнала. Викликала працівників міліції, після чого виявила відсутність наступних речей: DVD-програвача марки «Pioneer», DVD-програвача марки «LG», мобільного телефону марки «Samsung» червоно-чорного кольору, машинки для стрижки волосся, оптичного бінокля, шуруповертів, камуфляжної жилетки, рюкзака, тощо. Зазначила, що частина цих речей належить її співмешканцю ОСОБА_17, частина - їй особисто, частина - її сину та її брату. Вона припустила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 викрали вказані речі. Більшість речей на даний час повернуто їй працівниками міліції.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за ч.3 ст. 186 КК України є нечітким, ґрунтується на припущеннях, достовірно не встановлено належність викрадених речей, потерпілих від злочину. Суд вважає недоведеним вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 дій, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна, адже ОСОБА_12 не бачила, щоб ОСОБА_4 виносив речі, ОСОБА_6 вона взагалі не бачила, а тому дійшов висновку про їх виправдання за ч.3 ст. 186 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.

У відповідності до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд відносить активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, не встановлено.

Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_5, ОСОБА_6, судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує, те, що останній вчинив злочини середньої тяжкості та тяжкі, не судимий, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, неодружений, працездатний, однак офіційно не працевлаштований (а.к.п. 143,147,148 том 2), те що потерпілі претензій до обвинуваченого не мають, а тому дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів у вигляді позбавлення волі, але із звільненням від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України із покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 КК України, оскільки вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання. При призначенні покарання за сукупністю злочинів згідно із ч. 1 ст. 70 КК України слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує те, що він вчинив злочин середньої тяжкості, у вчиненому не розкаявся, згідно із ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, одружений, працевлаштований (а.к.п. 157, 161, 162 том 2), шкоду, завдану потерпілому, не відшкодував, не є особою пенсійного віку, а тому дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, у виді обмеження волі, але із звільненням від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, та покладенням на нього обов'язків відповідно до ст.76 КК України, оскільки вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує, що він вчинив умисні середньої тяжкості та тяжкий злочини, особу винного, який негативно характеризується по місцю проживання, неодружений, непрацюючий, хоча працездатний, на обліку в лікаря -нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий, під час визначеного судом іспитового строку вчинив новий умисний злочин проти власності (а.к.п.46,47,51,53,54,57,58 том 3), та вважає за необхідне призначити йому покарання, що пов'язане з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2,3 ст.185 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 189 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено від його відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік, один із інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, він вчинив до постановлення даного вироку, інший - злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, - після постановлення вироку, то покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70, ч.1 ст. 71 КК України.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, з урахуванням призначеного виду покарання, особи обвинуваченого, який ухилявся від явки до суду в ході судового розгляду, з метою забезпечення виконання вироку, до набрання вироком законної сили, суд вважає необхідним залишити без змін.

За правилами ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_6 з 15 вересня 2015 року по 19 липня 2016 року включно та з 06 грудня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно необхідно зарахувати в строк відбуття покарання останнього з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадків завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Враховуючи наведене, уточнений цивільний позов прокурора м. Нововолинська в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Нововолинської міської ради про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_11 в розмірі 4551,26 коп., заявлений до ОСОБА_5 підлягає до задоволення повністю. Витрати на лікування ОСОБА_11 в розмірі 4551,26 грн., який знаходився на стаціонарному лікуванні в Нововолинській ЦМЛ в період з 14 травня по 05 червня 2015 року підтверджуються калькуляцією таких витрат (а.к.п.10 том 1).

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ст. 1167 цього кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, дією та бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки судом встановлено винуватість ОСОБА_5 у спричиненні ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, суд дійшов висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_5 слід стягнути на користь потерпілого понесені ним та документально підтверджені витрати на придбання ліків в розмірі 1 699,25 грн. (а.к.п. 145-147 том 1) та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 974,40 грн., понесення яких ОСОБА_11 підтверджується розрахунком таких витрат, квитанцією до прибуткового касового ордера про їх оплату та договором про правову допомогу, укладеним із адвокатом ОСОБА_20 (а.к.п.150-151 том 1, 128 том 2), а тому позов ОСОБА_11 в цій частині підлягає до задоволення.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує вимоги розумності і справедливості, бере до уваги пояснення потерпілого, тяжкість і тривалість моральних та фізичних страждань, які він зазнав внаслідок вчинення злочину, наслідки отриманих тілесних ушкоджень, та приходить до висновку, що на користь ОСОБА_11 підлягає до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 моральна шкода в розмірі 2 000 грн., тому позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає до задоволення частково.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 слід залишити без розгляду у зв'язку із закриттям кримінального провадження відносно останнього за ч.1 ст. 122 КК України та відсутністю претензій потерпілого до нього, про що ОСОБА_11 зазначив у письмовій заяві від 15 лютого 2017 року.

Судові витрати у справі за проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 368,28 грн. слід віднести на рахунок держави.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.100, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 та ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 ( три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 186 КК України виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов прокурора м. Нововолинська в інтересах держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Нововолинської міської ради до ОСОБА_5 про відшкодування витрат на лікування особи, потерпілої від злочину, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі фінансового управління виконавчого комітету Нововолинської міської ради 4551 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 26 коп. коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на лікування особи, потерпілої внаслідок злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_5 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_21 завдану майнову шкоду в розмірі 1 699,25 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 974,40 грн., всього 4 673, 65 грн.

В решті позову відмовити.

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року, більш суворим, встановленим даним вироком, призначити ОСОБА_6 до відбування 3 (три) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за даним вироком приєднати, шляхом часткового складання призначених покарань, раніше призначену даним вироком невідбуту частину покарання у виді 3 (три) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі, остаточно призначивши до відбування ОСОБА_6 4 (чотири) роки позбавлення волі.

ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання - 06 грудня 2016 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_6 з 15 вересня 2015 року по 19 липня 2016 року включно та з 06 грудня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно необхідно зарахувати ОСОБА_6 в строк відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в розмірі 368,28 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- металеві труби (стовпчики) у кількості 26 штук, що згідно із збережною розпискою від 15 травня 2015 року передані на зберігання потерпілій ОСОБА_8, - залишити у володінні останньої (а.к.п. 87 том 2);

- чоловічу куртку із тканини зеленого захисного кольору, що згідно із збережною розпискою від 13 травня 2015 року передана на зберігання потерпілому ОСОБА_11 - залишити у володінні останнього (а.к.п. 106 том 2);

- телевізор сірого кольору марки "CLATRONIC" та пульт дистанційного керування до нього, що згідно із збережною розпискою від 20 липня 2015 року передані на зберігання потерпілій ОСОБА_9, - залишити у володінні останньої ( а.к.п. 197 том 2);

- мобільний телефон марки "SAMSUNG DUOS" чорного кольору модель GT-S5222, дві сім-карти ІМЕІ 1: НОМЕР_1, ІМЕІ 2: НОМЕР_2, планшет марки "GO CLEVER-TERRA 101" модель "А1022"; мобільний телефон марки "Нокіа 6300", ІМЕІ НОМЕР_3 сірого кольору та сім-карту, що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_12 згідно із збережними розписками від 17 вересня 2015 року - залишити у володінні останньої ( а.к.п. 239, 249 том 2);

- DVD-програвач марки «Pioneer» корпус чорного кольору, DVD-програвач марки "LG" модель DK577XB корпус сірого кольору, мобільний телефон марки "Samsung" GT-E2121B, ІМЕІ: НОМЕР_4 корпус чорно-червоного кольору, машинку для стрижки волосся марки "IDEEN WELN 1212 K", модель RFC-0901, оптичний бінокль марки "BREAKER" із маркуванням 20*50 WA 56M/1000M, камуфляжну жилетку, поліетиленовий пакет із частинами кабелю, що згідно із збережною розпискою від 08 вересня 2015 року передані на зберігання потерпілій ОСОБА_12, - залишити у володінні останньої (а.к.п. 25 том 3);

- чоловічу зимову куртку сіро-коричневого кольору, рюкзак кольору "хакі", що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_12 згідно із збережною розпискою від 19 вересня 2015 року, - залишити у володінні останньої (а.к.п. 90 том 3).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Локачинський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченим.

Cуддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба