ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Справа № 916/452/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"

на рішенняГосподарського суду Одеської області від 01.08.2016

та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016

у справі№916/452/16 Господарського суду Одеської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс"

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва"

простягнення 1 680 668,07 грн.

від позивача:Волошенюк О.В.,

від відповідача:Чоловський О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва", з урахуванням заяви № 504 від 23.05.2016, про стягнення 1 680 668,07 грн., з яких: 596 749,57 грн. - штраф за недопоставку соняшника; 1 083 918,50 грн. - коригування вартості посівного матеріалу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 у справі №916/452/16 (колегія суддів у складі: Зайцев Ю.О., Никифорчук М.І., Цісельський О.В), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 (колегія суддів у складі: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, ТОВ "Авіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу за недопоставку соняшника, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Відповідачем було подано заперечення на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" (сторона 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іва" (сторона 2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1, відповідно до умов якого: сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується "посівний матеріал") та здійснити розрахунок за поставлений стороною 2 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (пункт 1.1.1 договору); сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити стороні 1 соняшник, вирощений із посівного матеріалу (пункт 1.1.2 договору); сторона 1 зобов'язується прийняти соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від сторони 2 із одночасним підписанням накладних, актів приймання-передачі та інших документів, передбачених даним договором (пункт 1.1.3 договору).

Згідно з п. 1.3 договору найменування, кількість предмету договору, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, актах приймання-передачі та інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною даного договору.

У п. 2.1.1, 2.1.3, 2.1.6 договору сторони дійшли згоди про те, що сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал у кількості 350 посівних одиниць, загальною вартістю 563 181,50 грн. на день укладання даного договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 700 га; придбати у сторони 2 весь врожай соняшника, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети, а також оплатити вартість соняшника, вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження сторони 1 по заліковій вазі згідно квитанцій оформлених лабораторією сторони 1.

Сторона 2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі прийняти від сторони 1 посівний матеріал; оплатити стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20 жовтня 2014 р. та в подальшому продати соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно стороні 1 на умовах, передбачених пунктами 2.1.6 договору у такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31 грудня 2014 р.; 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31 травня 2015 р.; поставити соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 700 га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей сторони 1, а саме: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 88 (пункти 2.2.1, 2.2.4, 2.2.5, 2.2.6 договору);

Відповідно до п. 7.5 договору у разі, якщо сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 й 2.2.6 пункту 2.2 договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого стороні 1 соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше із розрахунку: із площі 700 га; при врожайності 1,5 тонн з одного га та вартості 3550 грн. за одну тонну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 350 посівних одиниць на суму 563 181,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №АУ000023886 від 19.04.2014 та довіреністю №31 від 06.03.2014.

Після збору врожаю відповідачем було поставлено позивачеві 109,512 тонн насіння соняшника на загальну суму 569 462,40 грн., про що свідчать видаткові накладні №1 від 22.10.2014, №2 від 23.10.2014, №3 від 28.10.2014, №4 від 29.10.2014, довіреність №1853 від 22.10.2014.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2015 у справі №916/3875/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" 563 181,50 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 від 17.02.2014, 232 601,66 грн. пені, 3 % річних в сумі 14 812,44 грн., 253 632,01 грн. інфляційних втрат; в задоволені іншої частини позову відмовлено.

Із змісту вказаних судових актів вбачається, що сума боргу відповідача за поставлену продукцію за договором №ДА-47/1 від 17.02.2014 становить 563 181,50 грн.; пеня, річні та інфляційні за прострочення оплати за цим договором нараховані починаючи з 21.10.2014.

Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.12.2015 у справі №902/1382/15, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва" 569 462,40 грн. боргу за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-47/1 від 17.02.2014, 112 700,17 грн. пені, 3% річних в сумі 18 927,20 грн., 238 604 грн. інфляційних втрат.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Іва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" 1 083 918,50 грн. коригування вартості поставленого позивачем відповідачеві посівного матеріалу та 596 749,57 грн. штрафу за недопоставку вирощеного останнім соняшника.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були підстави для припинення виконання свого обов'язку з поставки товару в порядку ст. 538 ЦК України.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, згідно з приписами частин першої та другої статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок як позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, так і відповідача в подальшому поставити скаржникові вирощений соняшник, що породжує обов'язок кожного з них прийняти товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк. При чому, оплата поставленого позивачем відповідачеві товару здійснюється з розстроченням платежу, а постачання відповідачем позивачеві товару - під певними умовами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно з правилами частини п'ятої статті 692 Цивільного кодексу України, якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Заперечуючи проти позову, позивач посилався на те, що припинення виконання зобов'язань з поставки позивачу частини товару було зумовлено неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань з оплати раніше поставленого товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю-підприємство "Авіс" зобов'язань щодо оплати поставленого йому Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Іва" товару встановлено в рішенні Господарського суду Вінницької області від 21.12.2015 у справі №902/1382/15, який відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

З системного аналізу умов договору вбачається, що термін оплати товару стосується саме отриманої партії товару, при цьому будь-яких інших платежів (на умовах кінцевих розрахунків тощо) договір не містить, а тому позивач відповідно до умов договору повинен був проводити оплату протягом 10 банківських днів з моменту фактичного отримання соняшника, і при цьому проведення таких оплат не ставиться в залежність від проведення позивачем оплати за посівний матеріал.

Таким чином, оскільки позивачем своєчасно не було проведено розрахунок за поставлений йому за видатковими накладними №1 від 22.10.2014, №2 від 23.10.2014, №3 від 28.10.2014, №4 від 29.10.2014 соняшник на загальну суму 569 462,40 грн., то відповідно до наведених норм законодавства відповідач правомірно припинив подальше виконання взятих на себе зобов'язань по поставці решти соняшника, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій за недопоставку товару.

Крім того, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 083 918,50 грн. коригування вартості поставленого позивачем відповідачеві посівного матеріалу, з огляду на наступне.

Пунктами 5.2, 5.3 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014 передбачено коригування вартості поставленого позивачем відповідачеві посівного матеріалу в залежності від курсу долара США на дату оплати, передбачену пунктом 2.2.4, тобто станом на 20.10.2014.

Відповідно до п. 5.4 договору У випадку, коли на дату оплати за поставлений посівний матеріал Кпост/Кдог більше або дорівнює 1,01, сторонами у пункті 5.4 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014 визначено механізм реалізації такого коригування, зокрема: передбачено виставлення стороною 1 скоригованого рахунку стороні 2, а також обов'язок останньої оплатити даний рахунок не пізніше трьох банківських днів з дня отримання такого рахунку. При цьому вартість посівного матеріалу, що вказується в рахунку розраховується за наступною формулою: Цоп=Цпост х (Коп/Кпост), де Цпост - ціна поставки розрахована згідно пункту 5.3 договору; Коп- комерційний курс гривні до долара США на дату оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що тлумачення величин, які використовуються при проведенні розрахунку у пункті 5.4 договору №ДА-47/1 від 17.02.2014, не є повним, а саме: сторонами у цьому пункті не узгоджено, що слід розуміти під величиною Кпост та не визначено при використанні величини Коп який курс долара США повинен бути використаний - на дату фактичної оплати чи на дату оплати, передбачену пунктом 2.2.4 договору.

Враховуючи зазначене, суди дійшли вірного висновку, що відсутність узгодження між сторонами у договорі №ДА-47/1 від 17.02.2014 чітко визначених складових, які використовуються у наведеній формулі, унеможливлює проведення коригування вартості поставленого товару.

Крім того, судами встановлено, що позивачем ні до позовної заяви, ні до апеляційної скарги не додано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми в розмірі 1 083 918,50 грн. Відсутні в матеріалах справи також і дані щодо комерційного курсу долара США як на дату оплати, передбачену пунктом 2.2.4 договору (20.10.2014), так і на дату укладення договору (17.02.2014).

Із змісту вимоги №37 від 13.01.2016, направленої позивачем на адресу відповідача, вбачається, що коригування вартості поставленого за договором №ДА-47/1 від 17.02.2014 товару здійснено позивачем із застосуванням курсу долара США станом на 11.02.2015. Судами встановлено, що обґрунтованих пояснень застосування курсу долара США станом на вказану дату, як на дату оплати (при тому, що дата вимоги - 13.01.2016, а дата виставлення рахунку скоригованої вартості поставленого товару - 25.12.2015), позивачем не надано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі, в той час як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржених судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 у справі № 916/452/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

С. Самусенко