ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2017 р. Справа № 903/88/17

за позовом приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву

про стягнення 526125грн. 11коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 16.01.2017р.

від відповідача: н/з

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ПП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву 526125,11грн., у тому числі 68369,26грн. - 3% річних та 457755,85грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з невиконанням рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. по справі №5004/2218/11.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно даного рішення суду позов ПП ОСОБА_1 було задоволено та вирішено стягнути з Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву на користь ПП ОСОБА_1 445402,40 грн. заборгованості за поставлений товар; 4454, 02 грн. -понесених витрат на сплату державного мита; 236 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу

На виконання рішення суду було видано наказ №5004/2218/11-1 від 16.12.2011р., який на даний час перебуває на виконанні у Луцькому районному відділі державної виконавчої служби.

Оскільки, зобов'язання відповідача по сплаті боргу на даний час залишається не виконаним, позивач просить стягнути 526125,11грн., тому числі 68369,26грн. - 3% річних та 457755,85грн. інфляційних втрат відповідно до ст.625 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Водночас, повідомив, що рішення господарського суду від 30.11.2011р. по справі №5004/2218/11 на даний час виконано.

08.02.2017р. на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про забезпечення позову, суд ухвалив відмовити в її задоволенні, про що винесено відповідну ухвалу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.02.2017р. за вх..№01-54/2063/17, відповідач просить відмовити у позові. При цьому зазначає, що з 31 грудня 2015 року Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву перебуває у стані припинення за рішенням засновників, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.01.2017 року. Така інформація є загальнодоступною. У відповідності до даного Витягу у графі «Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявления кредиторами своїх вимог» міститься кінцева дата заявления кредиторами вимог - 12 березня 2016 року. Проте, позивач відповідно до ст. 105 ЦК України не звертався до ліквідаційної комісії підприємства з будь-якими вимогами чи заявами про визнання заборгованості, а тому вимоги ПП ОСОБА_1 є погашеними.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Згідно рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. по справі №5004/2218/11 вирішено стягнути з Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву на користь ПП ОСОБА_1 445402,40 грн. заборгованості за поставлений товар; 4454, 02 грн. -понесених витрат на сплату державного мита; 236 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу

На виконання рішення суду було видано наказ №5004/2218/11-1 від 16.12.2011р., який перебуває на виконанні у Луцькому районному відділі державної виконавчої служби (довідка Луцького РВ ДВС ГТУЮ №72 від 16.01.2017р.).

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що на даний час рішення суду виконане.

Судом встановлено, що згідно Витягу від 12.01.2017р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Торчинське міжгосподарське підприємство по птахівництву з 31.12.2015р. перебуває в стані припинення юридичної особи за рішенням засновників; строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи про припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог - 12.03.2016р.; голова комісії з припинення або ліквідатор - Сидун О.С.

Згідно ч.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Окрім того, частини 5 та 6 ст. 105 ЦК України зобов'язують кредиторів юридичної особи, що припиняється, заявити до ліквідатора свої вимоги у встановлений для цього строк, який не може становити менше двох місяців, а ліквідатора, відповідно, розглянути вимогу, прийняти відповідне рішення, та надіслати останнє кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Предметом даного спору є вимога про стягнення з відповідача 526125,11грн., тому числі 68369,26грн. - 3% річних та 457755,85грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з невиконанням рішення суду. Отже, позивач по відношенню до відповідача є кредитором.

Згідно ч. 1 ст.112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Зміст ч. 3 ст. 112 ЦК України доводить, що право кредитора на звернення з позовом до юридичної особи, що припиняється виникає у разі відмови ліквідатора у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, та здійснюється протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову.

Позивач не надав суду доказів звернення до ліквідаційної комісії Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву з кредиторськими вимогами у строк до 12.03.2016р., а також доказів їх розгляду або ухилення від їх розгляду.

Як передбачено ч. 4 ст.112 ЦК України вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Тобто кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією, для їх пред'явленя.

Частиною 5 ст.112 ЦК України встановлено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Позивач не надав суду доказів та не довів факт звернення з вимогами до ліквідаційної комісії Торчинського міжгосподарського підприємства по птахівництву, факт повної або часткової відмови комісії у їх визнанні, та що звернення з цим позовом до суду відбулося в межах місячного строку після одержання відповідного повідомлення ліквідатора або коли таке повідомлення мало бути отримане кредитором.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, вимоги позивача не підлягають до задоволення, а тому в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено 24.02.2017р.

Суддя О. Г. Слободян