Справа №333/721/17

Провадження № 4-с/333/16/17

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2017 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Круглікової А.В.,

при секретарі Тарасенко О.О.,

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника ВДВС ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, матеріали скарги: ОСОБА_1, заінтересована особа 1: головний державний виконавець Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2, заінтересована особа 2: ОСОБА_3 на дії та бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2017 на адресу суду надійшла скарга ОСОБА_1 Кузьміча на дії та бездіяльність головного державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2, за змістом якої скаржник посилається на порушення останньою вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» при направленні боржнику постанов від 30.12.2016 р. про накладення арешту та оголошення заборони відчуження на квартиру та на причіп, а також постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, вказує на порушення державним виконавцем приписів ст.ст. 48, 56 вказаного Закону, а саме: накладення арешту та оголошення заборони відчуження на квартиру та на причіп із зверненням стягнення на майно, вартість якого майже в 4 рази перевищує заявлену до стягнення суму, а також накладення арешту на єдине житло боржника при сумі боргу, яка не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Також, скаржник вказував на незастосування державним виконавцем приписів ч. 2 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника для погашення боргу в розмірі 497,20 грн.; невиконання вимог ч.ч. 2, 5 ст. 48 наведеного Закону щодо звернення стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валютах для погашення боргу в розмірі 497,20 грн. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії та бездіяльність головного державного виконавця щодо порушення останнім ч. 1 ст. 28, ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 48, ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати незаконними та скасувати постанови від 30.12.2016 р. про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо квартири та причіпу; зобов’язати головного державного виконавця вчинити всі належні дії для зняття арешту з квартири та причіпу. Скаржник (ОСОБА_1К.) в судовому засіданні підтримав скаргу в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі. Головний державний виконавець Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 проти скарги заперечила повністю, про що виклала у письмовому заперечені від 23.02.2017 р. № 5656-6-16.3.-43, просила суд відмовити у задоволенні скарги. Заінтересована особа 2 - ОСОБА_3 в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Розглянувши скаргу ОСОБА_1 Кузьміча на дії та бездіяльність головного державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку про часткове її задоволення з огляду на наступне. Статтею 383 ЦПК України унормовано, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. За змістом ч. 3 ст. 26 вказаного Закону, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Частиною 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Як вбачається з матеріалів скарги, на підставі заяви стягувача – ОСОБА_3 від 11.11.2016 р. старшим державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 14.11.2016 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за № 52876836 за виконавчим листом № 333/7470/15-ц, виданим 04.11.2016 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя. В ході розгляду скарги державний виконавець пояснювала, що вказана постанова про відкриття виконавчого провадження за № 52876836 була направлена останньою у відповідності до приписів ч. 4 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» на електронну адресу боржника, яка була зазначена стягувачем у заяві від 11.11.2016 р. про відкриття виконавчого провадження, а саме на адресу: vilazh@gmail.com. Скаржник в судовому засіданні заперечив проти наявності у нього наведеної вище електронної адреси та зазначав, що жодної постанови про відкриття виконавчого провадження за електронною адресою не отримував. Частиною 4 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв’язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв’язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами (ч. 4). Враховуючи, що виконавчий лист Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.11.2016 р. у справі № 333/7470/15-ц не містить адреси електронної пошти боржника, а державним виконавцем не надано доказів належності зазначегої стягувачем електронної адреси: vilazh@gmail.com саме боржнику у спірному виконавчому провадженні та доказів на підтвердження одержання адресатом – ОСОБА_1 за вказаною електронною адресою постанови про відкриття виконавчого провадження № 52876836, судом відхиляються як недоведені доводи державного виконавця, з посиланням на ч. 4 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо належного повідомлення боржника про відкриття вказаного виконавчого провадження. Крім того, суд виходить з того, що заява стягувача про примусове виконання рішення від 11.11.2016 р., яка подана у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» не є письмовою заявою учасника виконавчого провадження про направлення документів виконавчого провадження адресатам електронною поштою в розумінні норм ч. 4 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження». Як свідчить копія поштового конверту та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2016 р. № 52876836 була направлена державним виконавцем на адресу боржника – 07.12.2016 р., тобто з порушенням строку встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження». Отже, вимога заявника про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 52876836, відкритому за виконавчим листом № 333/7470/15-ц, виданим 04.11.2016 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя в частині невиконання вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження на другий робочий день після її прийняття судом визнається обґрунтованою та задовольняється в цій частині. Щодо посилань заявника на направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на неналежну адресу боржника, а саме на адресу: АДРЕСА_1 замість адреси: АДРЕСА_2, то судом відхиляються доводи скаржника в цій частині оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена державним виконавцем за адресою, зазначеною саме у виконавчого документі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». Також судом встановлено, що 30.12.2016 року головним державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадження № 52876836. Вказаними вище постановами головним державним виконавцем було накладено арешт на майно та заборону на його відчуження, а саме на: квартиру АДРЕСА_3, яка належить боржнику та на «ЗАЗ 8101 СТЕПОК, ДНЗ 5171 ЯЯ». Вбачається, що наведені вище постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадження № 52876836 також в порушення вимог ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» були направлені державним виконавцем на адресу боржника лише – 02.02.2017 р., що підтверджується відбитком штампу на поштовому конверті та випискою за результатами пошуку відстеження пересилання поштових відправлень. Доказів протилежного матеріали скарги не містять та головним державним виконавцем не надано. За таких обставин, вимоги скаржника про визнати неправомірними дії головного державного виконавця в порушенні передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» строку при направленні боржнику – ОСОБА_1 постанов від 30.12.2016 р. про накладення арешту на оголошення заборони відчуження майна: квартири АДРЕСА_4; причіпу ЗАЗ 8101 СТЕПОК, ДНЗ 5171 ЯЯ судом визнаються обґрунтованими та задовольняються в цій частині. Згідно з ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Частиною 3 ст. 56 наведеного вище Закону передбачено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Із змісту постанов від 30.12.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадження № 52876836 слідує, що арешт майна та оголошення заборони на його відчуження були накладені державним виконавцем лише в межах суми боргу, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 48, ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, доводи скаржника про порушення державним виконавцем при накладенні арешту та оголошенні заборони на відчуження вказаної вище квартири та причіпу норм ч. 6 ст. 48, ч. 3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» судом визнаються необґрунтованими та відхиляються в цій частині. Відповідно до ч. 7 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Як свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, яка сформована головним державним виконацем ОСОБА_2, боржнику у виконавчому провадженні №52876837 – ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_5 загальною площею 66,96 кв.м. Доказів на підтвердження наявності у боржника іншого житла матеріали виконавчого провадження не містять. Отже, враховуючи, що сума, яка підлягає стягненню за виконавчим провадженням № 52876836, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, то дії головного державного виконавця щодо накладення арешту та оголошення заборони на відчуження єдиного житла боржника - квартири АДРЕСА_5 суд визнає неправомірними та такими, що порушують норми ч. 7 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження». Скарга щодо заявлених вимог в цій частині задовольняється судом. З підстав наведених вище, судом визнаються обґрунтованими та задовольняються вимоги скаржника про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця від 30.12.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо квартири АДРЕСА_4, а також в частині зобов’язання головного державного виконавця вчинити всі належні дії у виконавчому провадженні № 52876836 для зняття арешту з квартири АДРЕСА_4. При цьому, судом відхиляються вимоги скаржника про порушення державним виконавцем приписів наведеної вище статті при накладенні арешту та оголошенні заборони на відчуження причіпу ЗАЗ 8101 СТЕПОК, ДНЗ 5171 ЯЯ оскільки вказаний причіп не є єдиним житлом боржника або ж земельною ділянкою, на якій розташоване таке житло. З огляду на викладене, у задоволенні скарги в частині визнання неправомірними дії головного державного виконавця щодо накладення арешту та оголошення заборони на відчуження причіпу ЗАЗ 8101 СТЕПОК, ДНЗ 5171 ЯЯ в супереч приписам ч. 7 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», визнання незаконною та скасування постанови від 30.12.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо причіпу ЗАЗ 8101 СТЕПОК, ДНЗ 5171 ЯЯ та зобов’язання головного державного виконавця вчинити всі належні дії у виконавчому провадженні № 52876836 для зняття арешту з вказаного вище причіпу судом відмовляється. Відповідно до ч. 2 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження», за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п’яти мінімальних розмірів заробітної плати. Частинами 2, 5 ст. 48 наведеного вище Закону визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. З доданих до матеріалів скарги доказів вбачається, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № 52876836 були проведені дії щодо встановлення у боржника наявності доходів, в т.ч. за трудовими та цивільно-правовими договорами, наявності у боржника відкритих в банках та інших фінансових установах рахунків, отримання боржником пенсії. Як свідчать відповіді Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України на запити державного виконавця, будь-якої інформації щодо наявності у боржника доходів не знайдено. За таких обставин, суд не вбачає порушення державним виконавцем у виконавчому провадженні № 52876836 норм ч.ч. 2, 5 ст. 48, ч. 2 ст.68 Закону України «Про виконавче провадження». А тому, у задоволенні скарги в частині визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця в частині незастосування приписів ч. 2 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника для погашення боргу в розмірі 497,20 грн. та в невиконанні вимог ч.ч. 2, 5 ст. 48 вказаного Закону щодо звернення стягнення на кошти ОСОБА_1 у національній та іноземній валютах судом відмовляється через необгрунтованість. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 386-388 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 52876836, відкритому за виконавчим листом № 333/7470/15-ц, виданим 04.11.2016 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя, а саме:

- в порушенні передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» строку при направленні боржнику – ОСОБА_1 постанов від 30.12.2016 р. про накладення арешту на оголошення заборони відчуження майна: квартири АДРЕСА_4; причіпу ЗАЗ 8101 СТЕПОК, ДНЗ 5171 ЯЯ;

- в накладенні арешту та оголошенні заборони на відчуження на квартиру АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_1, в супереч приписам ч. 7 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 52876836, відкритому за виконавчим листом № 333/7470/15-ц, виданим 04.11.2016 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя в частині невиконання вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення боржнику ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження на другий робочий день після її прийняття.

4. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 від 30.12.2016 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження щодо квартири АДРЕСА_4.

5. Зобов’язати головного державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_2 вчинити всі належні дії у виконавчому провадженні № 52876836, відкритому за виконавчим листом № 333/7470/15-ц, виданим 04.11.2016 р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя для зняття арешту з квартири АДРЕСА_4.

6. У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя А.В.Круглікова