ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2009 р. Справа № 9/1277
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Харч Пак", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "23" лютого 2009 р. у справі № 9/1277 (суддя Алексєєв М.В.)
за позовом Дочірнього підприємства "Голден фудс", с.Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Харч Пак", м.Житомир
про стягнення 65724,05грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.02.2009р. у справі №9/1277 позов Дочірнього підприємства "Голден Фудс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" про стягнення 65724,05грн., з яких 60297,30грн. - борг, 602,97грн. - 3% річних, 4823,78грн. - пеня, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 28297,30грн. боргу, 602,97грн. - 3% річних, 4823,78грн. пені, 5000,00грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката, 532,98грн. витрат з державного мита та 95,69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі в частині стягнення 25000,00грн. припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
В частині стягнення 7000,00грн. в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині стягнення 5000,00грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що в позовній заяві ДП "Голден Фудс" не ставило будь-якої вимоги про відшкодування йому витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, а таку вимогу було заявлено ним лише за п'ять хвилин до початку слухання справи, призначеного на 23.02.2009р., тоді як, на думку відповідача, позивач мав оформити таку вимогу у відповідності до ст.56 ГПК України з надісланням копій відповідних документів відповідачеві.
Крім того, за твердженням відповідача, судом першої інстанції не враховано, що в платіжних дорученнях, наданих позивачем на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката, зазначено, що оплата здійснюється за юридичні послуги, а не адвокатські, тоді як за вимогами ст.44 ГПК України до складу судових витрат віднесено лише оплату послуг адвоката.
Позивач у письмовому відзиві від 29.09.2009р. на апеляційну скаргу заперечив проти останньої, надавши пояснення на спростування доводів відповідача. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення у даній справі без змін.
Крім того, позивач просив здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі його представника.
Представники сторін на виклик в судове засідання не з'явились. Про причини нез'явлення в засідання суду представника відповідача суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Враховуючи клопотання позивача про здійснення розгляду апеляційної скарги без участі його представника, зважаючи на те, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги шляхом надсилання копії ухвали від 16.07.2009р. про призначення розгляду справи на 01.10.2009р. рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р., та, крім того, свою позицію щодо оскарженого рішення відповідач виклав в апеляційній скарзі, зважаючи на положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, не зважаючи на вимогу відповідача про скасування судового рішення у даній справі лише в частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.
Розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2007р. між Дочірнім підприємством "Голден Фудс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" було укладено дистриб’юторський договір №215/к (а.с.7-12), відповідно до п.2.1 якого ДП "Голден Фудс" (за договором "фірма") поставляє товар на умовах даного договору та за цінами, зазначеними у додатку №1("прайс-лист") до цього договору, а ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" (за договором "дистриб'ютор") здійснює продаж товару у визначеному п.2.3 договору регіоні (м.Житомир, Житомирська область) через власну систему дистрибуції або через власних торгових представників, використовуючи торгове обладнання, надане Фірмою відповідно до угоди, викладеної у додатку №3 ("договір відповідального зберігання") за цінами, зазначеними у прайс-листах Фірми та оплачує цей товар у кількості та асортименті, які зазначені у видаткових накладних.
Як передбачено п.п.5.4, 5.5 договору, оплата за кожну партію товару, вказану у відповідній накладній, здійснюється не пізніше 28 днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Фірми.
15.11.2007р. сторони підписали протокол розбіжностей до договору (а.с.13-14), у якому погодили певні положення цього договору.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Як встановлено ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч.1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено: у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.7.1 договору №215/к від 15.11.2007р. сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено.
Як встановлено п.5.6 дистриб'юторського договору (з врахуванням узгодженого в протоколі розбіжностей варіанта), у випадку порушення строку оплати товару, встановленого п.5.5 договору, Дистриб'ютор сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але несплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 7.5 договору передбачено, що сторони при виникненні спорів зобов'язуються дотримуватись досудового порядку врегулювання спорів в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.
В даному випадку, дистриб'юторський договір від 15.11.2007р. №215/к підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов дистриб'юторського договору ДП "Голден Фудс" згідно видаткових накладних №ГФУ-001080, №ГФУ-001081, №ГФУ-001082, №ГФУ-001083 від 06.06.2008р., №ГФУ-001110, №ГФУ-001111, №ГФУ-001112, №ГФУ-001113 від 12.06.2008р. та товарно-транспортних накладних із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін, поставив ТОВ "ВКП "ХарчПак" товар на загальну суму 64145,30грн. (а.с.15-30).
Однак, ТОВ "ВКП "ХарчПак" свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого йому товару належним чином не виконав.
08.08.2008р. ДП "Голден Фудс" направило ТОВ "ВКП "ХарчПак" претензію від 04.08.2008р. (а.с.31,32), в якій просило, в строк до 15.08.2008р., перерахувати борг в сумі 88297,30грн. за поставлений в період з 16.05.2008р. по 12.06.2008р. товар
Проте, ТОВ "ВКП "ХарчПак" своє зобов'язання щодо сплати боргу не виконало, у зв'язку з чим 18 грудня 2008 року ДП "Голден Фудс" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до вказаного товариства про стягнення 65724,05грн.
За розрахунками позивача, виконаними у позовній заяві, борг відповідача за поставлений йому 06.06.2008р. та 12.06.2008р. товар складає 60297,30грн., пеня за 4 місяці прострочки платежу становить 4823,78грн., 3% річних за той самий період - 602,97грн.
Заявою від 23.02.2009р. (а.с.49) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути на свою користь з відповідача 28297,320грн. боргу (посилаючись на те, що за період з 04.11.2008р. по 19.02.2009р. відповідачем сплачено 32000,00грн.), а також 602,97грн. 3% річних, 4823,78грн. пені за період прострочки платежу з 10.07.2008р. по 23.02.2009р.
При цьому, обґрунтованого розрахунку пені та річних за вказаний період позивач в суд першої інстанції не надав. Не подано такий розрахунок і в суд апеляційної інстанції.
Крім того, заявою від 12.01.2009р. (а.с.69-70) позивач просив стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в сумі 5000,00грн.
При цьому, позивач на підтвердження понесення таких витрат надав копії договору №2 від 12.02.2008р. про надання юридичних (адвокатських) послуг, укладеного з адвокатом Лошаком О.В.; платіжних доручень від 12.02.2008р., 13.02.2008р., 20.02.2008р.; актів приймання-передачі виконаних робіт від 12.01.2009р.; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; виданого на підставі цього свідоцтва посвідчення №218 (а.с.71-78).
Як свідчать матеріали справи, відповідач факту наявності боргу перед позивачем не спростував.
Проте, виконавши власні розрахунки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в розрахунках позивача в частині боргу допущена помилка: зокрема, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачу передано товар на загальну суму 64158,74грн. і саме з цієї суми позивач обчислював річні та пеню, з врахуванням часткової оплати відповідачем боргу.
Як зазначалося вище, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 64145,30грн., тобто на 13,44грн. менше, ніж вказано позивачем, а тому борг відповідача перед позивачем складає 28283,86грн.
Перевіривши розрахунки позивача (а.с.3,31,49), оцінивши доводи позовної заяви в сукупності з наданими позивачем доказами та аналізом норм чинного законодавства, що регулює зобов'язальні відносини, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість уточнених позовних вимог (28297,30грн. боргу, 602,97грн. 3% річних, 4823,78грн. пені) та необхідність їх задоволення.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача 25000,00грн. боргу місцевий господарський суд припинив провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з проведенням відповідачем розрахунків на вказану суму після порушення провадження у справі, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.43-45) й з таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00грн. боргу як безпідставно заявлених, оскільки відповідач сплатив вказані кошти до порушення провадження у справі (а.с.48), а позивач, здійснюючи розрахунок боргу, їх не врахував.
З врахуванням часткових проплат та 6-місячного строку, встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України для нарахування штрафних санкцій, пеня за період з 10.07.2008р. по 23.02.2009р. становить 7004,58грн., а 3% річних за вказаний період - 740,73грн.
Однак, враховуючи, що позивач заявив до стягнення 602,97грн. 3% річних та 4823,78грн. пені, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Житомирської області слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу та, відповідно, витрат з державного мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Так, підлягає стягненню борг в сумі 28283,86грн., 587,11грн. витрат з державного мита та 105,41грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, обчислених пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та з врахуванням суми позову 25000,00грн., в якій припинено провадження у справі.
Стосовно клопотання позивача про стягнення на його користь з відповідача 5000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Як передбачено ч.5 т.49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, беручи до уваги подані позивачем докази на підтвердження понесення ним витрат з оплати послуг адвоката, судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по оплаті послуг адвоката.
Однак, на думку, колегії суддів, заявлені позивачем до стягнення витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними, а тому витрати на послуги адвоката, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи підлягають стягненню в розмірі 3000,00грн.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що адвокатом Лошаком О.В. для позивача надано юридичні, а не адвокатські послуги, у зв'язку з чим, відповідач не повинен відшкодовувати оплату таких послуг, є безпідставними, оскільки поняття юридичних послуг є значно ширшим, ніж адвокатських послуг, що випливає із змісту ст.5 Закону України від 19.12.1992р. №2887-XII "Про адвокатуру".
Так, в ч.1 цієї статті визначено конкретний перелік видів адвокатської діяльності
Зокрема, адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.
В ч.2 ст.5 Закону зазначено, що адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Таким чином, адвокатська діяльність є різновидом юридичної діяльності.
Крім того, договором №2 від 12.02.2008р. (а.с.71-72) позивач та адвокат Лошак О.В. визначили, що вартість, зокрема, підготовки позовної заяви в господарський суд складає 5000,00грн. й вказані кошти за надану адвокатом послугу (акт приймання-передачі робіт від 12.01.2009р.) просив стягнути позивач.
Не беруться до уваги й доводи відповідача, що позивач мав оформити вимогу про стягнення послуг адвоката у відповідності до ст.56 ГПК України з надісланням копій відповідних документів відповідачеві.
Так, заява позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката була зареєстрована місцевим господарським судом 23.02.2009р.
При цьому, слід зазначити, що витрати на оплату послуг адвоката до ціни позову не входять.
Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, не зважаючи на те, що був повідомлений про розгляд справи належним чином.
З причини нез'явлення в судове засідання представника відповідача розгляд справи неодноразово відкладався (а.с.38,39,41).
Підсумовуючи викладене, та керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Харч Пак", м.Житомир залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Житомирської області 23.02.2009р. у справі №9/1277 змінити в частині стягнення боргу, судових витрат та витрат з оплати послуг адвоката.
Викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "ХарчПак" (10001, м.Житомир, вул.Ватутіна,79, код 24705751) на користь Дочірнього підприємства "Голден фудс" (89421, Закарпатська область, Ужгородський р-н., с.Сторожниця, вул.Заводська,12, код ЄДРПОУ 31972380) 28283,86грн. боргу, 602,97грн. 3% річних, 4823,78грн. пені, 3000,00грн. витрат пов'язаних з послугами адвоката, 587,11грн. державного мита та 105,41грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.".
3. В решті рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Житомирської області.
5. Визнати таким, що втратив чинність наказ господарського суду Житомирської області від 16.03.2009р. у справі №9/1277.
6. Справу №9/1277 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий - суддя:
судді:
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 -в наряд