ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року Справа № 904/8337/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Паруснікова Ю.Б., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № б/н від 11.10.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність № 7/10-2587 від 28.12.2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дніпропетровської міської ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 р.

у справі № 904/8337/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка",

м. Дніпро

до Дніпропетровської міської ради,

м. Дніпро

про визнання договору оренди землі поновленим

                                                  ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 р. у справі № 904/8337/16 ( суддя Мілєва І. В. ) позов задоволено повністю - визнано поновленим договір оренди землі від 26.09.2007 р, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ель-ка” та Дніпропетровською міською радою, площею 2,0029 га, кадастровий номер 1210100000:01:666:0083, розташованої за адресою: по вул. Шпаковій у районі буд. № 8 ( Амур-Нижньодніпровський район ), зареєстрованої у Державному реєстрі земель 08.10.2007 р. за № 040710400578. Стягнуто з Дніпропетровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ель-ка” витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Дніпропетровська міська ради подала апеляційну скаргу про скасування цього рішення, прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що позовна заява була розглянута за відсутності представника Дніпропетровської міської ради, що є порушенням права Дніпропетровської міської ради на справедливий судовий розгляд, ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Обов’язковою вимогою, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» є надання до листа про поновлення договору оренди землі проекту додаткової угоди. Однак, дана вимога закону не була виконана Позивачем, що призвело до відсутності законних підстав для поновлення договору оренди землі. Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов’язання цього органу укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його передбаченої Конституцією України виключної компетенції. У зв’язку з тим, що строк на який було укладено договір оренди земельної ділянки закінчився, Позивачем порушено умови використання земельної ділянки, відповідно до ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України земельні ділянки підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).

У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки ТОВ «Ель-ка» належним чином виконує обов’язки за умовами договору, в тому числі здійснює своєчасну сплату орендної плати з моменту укладення договору по даний час, тому й скористалось своїм переважним правом на укладення угоди про поновлення його дії, однак через зволікання відповідача вимушена захищати свої права у судовому порядку. Відповідно, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», враховуючи також положення ч. 8 та ч. 9 зазначеної статті Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов’язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди. Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14, та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 р. у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 р. апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Верхогляд Т.А., суддів - Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.01.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з перебуванням судді - доповідача Верхогляд Т. А. на лікарняному.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 р. апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді – Кощеєва І.М., суддів - Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б. Розгляд справи призначено на 09.02.2017 р.

В судовому засіданні 09.02.2017 р. по справі оголошено перерву до 23.02.2017 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.02.2017 р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі, у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Євстигнеєва О.С.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б., Кузнецова В.О.

У судовому засіданні 23.02.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи - на виконання рішення Дніпропетровської міської ради № 198/16 від 27.06.2007 р. - 26.09.2007 р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" ( Орендар ) укладено Договір оренди землі, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку яка знаходиться за адресою: по вул. Шпаковій у районі буд. № 8 ( Амур-Нижньодніпровський район ) зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:01:666:0083. Договір оренди землі посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 2170. Договір зареєстрований у ДМВ ДРФ “Центра” ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.10.2007 р. за № 040710400578. В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 2,0029 га (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору цільове використання земельної ділянки за цим договором ( УКЦВЗ ) 1.8 ( індивідуальна житлова забудова ).

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки ( п. 2.2.договору).

Згідно з п. 3.1. договору Договір укладено на п'ять років.

В п. 3.2. договору зазначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і письмово, не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку договору звернувся до міської ради з клопотанням щодо продовження його дії, то за відсутності письмових заперечень орендодавця та відповідного рішення міської ради договір оренди земельної ділянки може бути продовжено або поновлено на той строк і на тих самих умовах, які були передбачені попереднім договором.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-деннйй строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 6.14. договору).

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду ( п. 7.1. договору). Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі ( п. 7.8. договору).

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку номер 1210100000:01:666:0083, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, по вул. Шпаковій у районі буд. № 8., що підтверджується ОСОБА_4 приймання-передачі земельної ділянки ( а. с. 14 ).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 188/45 від 25.12.2013 р. ( а. с. 71-73 ) поновлено договір оренди землі, укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка", на підставі рішення міської ради від 27.06.2007р. № 198/16, на два роки, починаючи з 09.10.2013 р.

На виконання вказаного рішення Дніпропетровської міської ради - 23.10.2014 р. між Дніпропетровською міською радою ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" ( Орендар ) укладено Додаткову угоду до договору, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1050. ( а. с. 59-60 ), відповідно до п. 1. якої поновлено договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 26.09.2007 р. за реєстровим номером 2170 (державна реєстрація від 08.10.2007р., номер державної реєстрації 040710400578), укладений між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ель-ка", на підставі рішення міської ради від 27.06.2007р. № 198/16, на два роки, починаючи з дев'ятого жовтня дві тисячі тринадцятого року.

Позивач зазначає, що п. 1 додаткової угоди договір поновлено на 2 (два) роки, починаючи з 09 жовтня 2013 року, тобто до 09 жовтня 2015 року. Свої зобов'язання за договором Позивач виконує належним чином, в тому числі в частині своєчасної сплати орендної плати, на підтвердження чого надав копії банківських квитанцій ( а. с. 74-79, 114 - 115). Також Позивач подав до суду довідку Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до якої станом на 19.10.2016 р. у підприємства ТОВ "Ель-ка" не має заборгованості по орендній платі та земельного податку з юридичних осіб.

Позивач вказує на те, що 03.09.2015 р. звернувся до Відповідача із клопотанням ( а. с. 82), в якому відповідно до вимог чинного земельного законодавства, просив поновити договір оренди земельної ділянки від 26.09.2007 р. № 2170, площею 2,0029 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, район АНД, вул. Шпакова у районі буд № 8. Вказане клопотання отримано Відповідачем 03.09.2015 р. та зареєстровано за вх. № 36/4980, про що свідчить відповідна відмітка в правому нижньому куті клопотання.

За твердженням Позивача, письмових заперечень у місячний термін від Відповідача не надходило, додаткову угоду про поновлення договору оренди землі станом на 20.09.2016 р. із Відповідачем не укладено. Земельна ділянка і досі знаходиться у користуванні Позивача й за актом приймання-передачі Відповідачу не передавалась.

Враховуючи наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради про визнання договору оренди землі поновленим.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, визнав поновленим договір оренди землі від 26.09.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ель-ка” та Дніпропетровською міською радою, взявши до уваги доводи Позивача про відсутність доказів надання письмових заперечень Орендодавця стосовно продовження або поновлення строку дії договору оренди. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд вказав про наявність у Позивача права на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду не обґрунтованим у зв’язку з наступним.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13, 30 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

12.03.2011 р. набрав чинності Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 р., яким статтю 33 Закону України “Про оренду землі” викладено у новій редакції і до спірних правовідносин щодо пролонгації (продовження, поновлення) договору має застосовуватися саме та редакція Закону України” Про оренду землі”, яка була чинною на момент їх виникнення, тобто, редакція, яка діяла після 12.03.2011 р.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" ( у редакції, чинній на час закінчення строку дії договору ) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з тим, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Відтак, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті.

Так, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які були запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Натомість для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів, як-то: 1) орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; 2) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 3) відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; 4) сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 р. у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору, що є обов'язковою при поновленні в порядку частини шостої ст. 33 Закону України "Про оренду землі", звернення Позивача до уповноваженого органу за укладенням саме додаткової угоди про поновлення договору, відмови чи бездіяльності уповноваженого органу щодо укладення додаткової угоди, оскарження таких дій в судовому порядку, наявності судового спору про укладення такої додаткової угоди ( хоча б в межах цієї справи ).

Відтак, матеріали справи не містять доказів порушення права Позивача на поновлення договору оренди відмовою чи бездіяльністю Відповідача щодо укладення додаткової угоди.

Суд першої інстанції розглянув питання про визнання права, як юридичного факту, не звернувши уваги на вимоги законодавства щодо необхідності документального оформлення права на поновлення договору оренди землі у визначений спосіб та не з'ясувавши належний спосіб захисту у випадку відмови орендодавця чи його бездіяльності в такому оформленні.

Колегія суддів апеляційного суду також зазначає, що відсутність оформленого документа – акта прийому-передачі земельної ділянки з оренди - не спростовує факту здійснення Відповідачем дій з розпорядження спірною земельною ділянкою, проведення аукціону та виникнення у зв'язку з цим правовідносин, пов'язаних з реалізацією результатів проведеного аукціону; існування іншого дійсного правочину з третьою особою щодо розпорядження однією і тією ж земельною ділянкою також засвідчує, що судовий захист права, яке Позивач вважає порушеним, не відбувся в належний спосіб.

Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред’явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, наведене не врахував, невірно визначив зміст права, за захистом якого звернувся Позивач, не перевірив в повному обсязі обставини, з якими пов'язується існування такого права, порушення цього права та, відповідно, належний спосіб його захисту, дійшовши висновків про задоволення позовних вимог за відсутності необхідних для цього підстав та у неналежний спосіб.

Недоведеність порушеного права, як і невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про те, що господарський суд попередньої інстанції не надав правову оцінку взаємовідносинам сторін у даному спорі та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин судове рішення, прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, слід скасувати, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ч. 5 ст. 49 ГПК України про розподіл господарських витрат, зокрема, передбачено, що витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на Позивача.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2016 р. у справі № 904/8337/16 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-ка" на користь Дніпропетровської міської ради 1 515 грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, про що видати наказ.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 24.02.2017 р.

          Головуючий суддя І.М. Кощеєв

          Суддя Ю.Б. Парусніков

          Суддя В.О. Кузнецов