Провадження № 2-о/225/126/2017

Справа № 225/833/17

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2017 року                                                                                                           

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:    

головуючого – судді Мигалевича В.В.,                                                   

за участю:

секретаря Голубової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за  заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи – Краматорський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області) про встановлення факту смерті на окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 в м. Донецьку 12.02.2017 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є дружиною ОСОБА_2, який помер 12.02.2017 року в м.Донецьку, про що медичним закладом, розташованим не непідконтрольній Українській владі території, видане лікарське свідоцтво про смерть № 36 від 13.02.2017 року. Отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України,  на якій неможливо  отримати медичний документ, що може бути прийнятним відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті батька.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 в м.Донецьку, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.

Заявник в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу у її відсутності, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні.

Представник заінтересованої особи – Торецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання не з’явився, тому суд розглядав справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник заінтересованої особи – управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області в судове засідання не з’явився, тому суд розглядав справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

За положеннями ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України, яка розглядається невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Як встановлено судом, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Молдавської РСР, який помер 12.02.2017 року - є чоловіком заявника.

Оскільки смерть ОСОБА_2 зафіксована на території не підконтрольній Українській владі, то отримати свідоцтво про смерть належного зразку заявник не має можливості, тому ставить питання в заяві про встановлення факту смерті.

Враховуючи, що згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи, суд на підставі поданих доказів приходить до висновку про доведеність заявником факту смерті ОСОБА_2 12.02.2017 року в м. Донецьку Донецької області.

При цьому суд зазначає, що відповідно до Постанови Верховної Ради  України від  17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», територія м.Донецька, де помер ОСОБА_2 на даний час є тимчасово окупованою територією.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів від 7 листопада 2014 р. № 1085 із змінами та доповненнями м.Донецьк  віднесено до населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження через окупацію території незаконними збройними формуваннями, тому всі документи, видані органами так званої «Донецької народної республіки» є недійсними та не створюють юридичних наслідків.

У зв’язку із неможливістю виконання повноважень відділами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької та Луганської областей в районі проведення антитерористичної операції, їх повноваження здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за межами цих територій. Кожен громадянин України, який переселився з району проведення антитерористичної операції, має право звернутися до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану на його вибір для вирішення питань, що входять до їх компетенції.

При цьому, бланки суворої звітності, в тому числі документи про державну реєстрацію актів цивільного стану, які були видані на цих територіях після 01.12.2014 року не є документами територіальних органів Міністерства юстиції України.

Таким чином отримання у цих органів документів про смерть ОСОБА_2 не створює для заявника юридичних наслідків, а саме вона не зможе здійснити державну реєстрацію смерті чоловіка та отримати свідоцтво про смерть встановленого зразка.

В той же час, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов’язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», встановлює обов’язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст. 17 цього Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на це, суд зазначає.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VІ державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою,

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Забезпечення органів державної реєстрації актів цивільного стану бланками свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану. Порядок ведення обліку і зберігання бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та звітності про їх використання встановлюється Міністерством юстиції України.

Оскільки отримане заявником лікарське свідоцтво про смерть № 36 від 13.02.2017 року є недійсним, то підставою для державної реєстрації смерті є виключно рішення суду про встановлення смерті особи в певний час.

При цьому, згідно п. 7 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 року № 1064 у разі державної реєстрації смерті, запис в реєстрі здійснюється шляхом внесення до нього таких відомостей, як зокрема місце смерті померлої особи.

Отже, крім встановлення факту смерті, заявнику необхідно встановити місце смерті померлого ОСОБА_2

Аналізуючи надані заявником докази, суд вважає встановленим факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Донецьку 12 лютого 2017 року.

Таким чином, суд вважає заявлені вимоги повністю доведеними, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 60, 212, 256, 257-1, 367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заявлені вимоги задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 Молдавської РСР, помер в м.Донецьку Донецької області 12 лютого 2017 року.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.     

Суддя: