24.02.2017 Провадження № 1-кп/331/150/2017

Єдиний унікальний номер 331/747/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 р. м.Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді СТРАТІЙ Є.В.

при секретарі МОРОЗ Н.І.

за участю прокурора ВОРОНЦОВА М.М.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне проваджен-ня з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта середня

спеціальна, не працюючого, одруженого, який зареєстрований та проживає

в АДРЕСА_1, раніше засудженого:

1) 23.06.2008 р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ст.187 ч.2, 75, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2) 26.01.2010 р. Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ст.187 ч.3, 71 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 08.12.2014 р. ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запо-різької області від 28.11.2014 р. умовно-достроково на невідбутий строк 1 місяць 13 днів,

-за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, судимість за

які не знята та не погашена в установленому законом порядку, знову вчинив корисливий злочин

за наступних обставин.

В один із днів наприкінці серпня 2016 р., приблизно о 14 год.00 хв., ОСОБА_2, маючи

умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, з корисливих мотивів,

з метою особистого збагачення, шахрайським шляхом під приводом ремонту автомобіля ВАЗ 21063,

1991 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_5, державний реєстрацій-

ний номер НОМЕР_1, вартість якого згідно висновку експерта становить 43618 гривень, який

належить ОСОБА_3, на підставі усної домовленості з ОСОБА_4, отримав від останнього,

який передав йому автомобіль, знаходячись біля будинку № АДРЕСА_3. Після цього ОСОБА_2 шляхом запуску двигуна перемістив автомобіль до місця свого про-

живання, а саме до будинку № АДРЕСА_1, та в подальшому, без дозволу

власника автомобіля, передав автомобіль у власність сторонній особі за грошову винагороду в су-

мі 5000 гривень. Таким чином, ОСОБА_2 незаконно заволодів транспортним засобом - належ-

ним потерпілій ОСОБА_3 автомобілем НОМЕР_1, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 43618 гривень 30 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у скоєнні злочину виз-нав в повному обсязі, пояснив суду, що влітку 2016 р. від свого знайомого ОСОБА_4 він дізнався про наявність у останнього автомобіля «Жигулі», спочатку мова йшла про необхідність ремонту цього автомобіля, а потім ОСОБА_4 повідомив йому, що має намір продати цей автомобіль. Вони домовили-ся, що він продасть будинок своєї бабусі, яка хотіла придбати собі квартиру, а за решту коштів ви-

2.

купить у ОСОБА_4 цей автомобіль, на що той погодився. Він забрав із гаража автомобіль та перегнав його до себе додому за адресою: АДРЕСА_1. Автомобіль знаходився у нього приблиз-но 5-6 місяців, спочатку він ремонтував автомобіль, але в грудні потрапив до лікарні. Оскільки, йому потрібні були гроші на лікування, 22.12.2016 р. він продав автомобіль сторонній особі, доку-менти на автомобіль у нього були відсутні, дозволу власника автомобіля на продаж не питав.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила суду, що в зв'язку із скрутним матеріальним становищем вони із сином вирішили продати належний їй автомобіль, з обвинуваченим її син був знайомий, позитивно ставився до нього, казав, що той може відремонтувати автомобіль, оскільки, вони не поспішали, то вирішили, що продаж відбудеться десь навесні, але 08 січня 2017 р. до неї прийшов ОСОБА_5, повідомив, що він придбав її автомобіль, як метал, що йому потрібні документи на машину. Вона дуже здивувалася та вони із сином почали розшукувати обвинуваченого, коли нарешті зустрілися з ним, той повідомив, що автомобіль начебто перебуває у ремонті в м.Вільнян-ську, але сам автомобіль не зміг їм показати. Спочатку вони мали намір вирішити це питання мир-ним шляхом, а коли не змогли встановити місце знаходження автомобіля - звернулися до поліції.

Відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового процесу, ухвалив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не ос-порюються. Обсяг доказів, які підлягають дослідженню, обмежено судом допитом обвинувачено-го, потерпілої, дослідженням матеріалів, які стосуються цивільного позову, характеризують обви-нуваченого, стосуються речових доказів та судових витрат.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст.289 ч.2 КК України за ознаками незаконного заволо-діння транспортним засобом, вчиненого повторно.

Обставинами, що пом'якшують покарання, є: визнання вини та щире каяття, сприяння ор-ганам досудового слідства у розкритті злочину.

Обставиною, яка обтяжує покарання, передбачена ст.67 КК України, є рецидив злочину.

При визначенні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, об'єм обвинувачення, думку потерпілої щодо призначення покарання на розсуд суду, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше був за-судженим, його сімейний стан та наявність на утриманні малолітніх дітей, на обліку в нарколо-гічному диспансері та в психіатричній лікарні не перебуває, стан його здоров'я, та вважає можли-вим звільнити обвинувачуваного ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням відпо-відно до вимог ст.ст.75, 76 КК України, з урахуванням вимог ст.77 КК України - без конфіскації майна.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на її користь завданої матеріальної шкоди в сумі 43618 грн.30 коп., обґрунтовуючи свої вимоги вста-новленням висновком експерту саме цього розміру шкоди, який їй було завдано.

Обвинувачений позовні вимоги не визнав.

Захисник просив у задоволенні позову відмовити, оскільки, автомобіль повернутий потер-пілій, висновком експерта, на який посилається потерпіла, встановлена вартість автомобілю в то-му стані, в якому він повернутий ОСОБА_3

Прокурор просив вирішити цивільний позов на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши докази, на які посилається по-

терпіла на підтвердження позовних вимог, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що жодних витрат на ремонт авто-

мобілю вона не здійснювала, запчастини не купувала, вартість відновлювальних робіт не оплачу-

вала, наразі автомобіль перебуває в тому стані, в якому його було вилучено та передано їй, жодних

документів, квитанцій щодо витрат вона не має.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 08.01.2017 р. в гаражі № НОМЕР_6 гаражного

кооперативу «Мотор 1», розташованому по вул.Красна в м.Запоріжжя, знаходився автомобіль ВАЗ-

21063 державний реєстраційний № НОМЕР_1, синього кольору, автомобіль стоїть на чотирьох

колесах, візуально має пошкодження у виді відсутності трьох фар, під капотом проглядається но-

мер кузова, на час огляду під капотом відсутні акумулятор та стартер, у багажнику автомобіля

наявні три фари, пластмаси для решітки радіатора, приналежності для карбюратора, більше авто-

мобіль ніяких пошкоджень не має.

3.

Згідно Звіту № 02/01/2017 про оцінку транспортного засобу від 24.01.2017 р. ринкова вар-

тість автомобіля ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінки складає

43618 гривень 30 коп.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або ін-

шим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час

кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвину-

ваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за

шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.ст.127, 128, 129 КПК України обов'язок відшкодування матеріаль-

ної та моральної шкоди вироком покладається на обвинуваченого або на фізичну чи юридичну особу, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної

або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст.124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверд-жені процесуальні витрати.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потер-пілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст.ст.91, 92 КПК України доказування розміру завданої шкоди покладається на потерпілу.

З огляду на викладене, враховуючи, що потерпілою суду не надано підтверджених докумен-тально відомостей щодо витрат на відновлення пошкодженого автомобілю, Звіт № 02/01/2017 від 24.01.2017 р., на який посилається позивачка, підтверджує лише вартість викраденого автомобіля, речовий доказ - автомобіль НОМЕР_1, належний ОСОБА_3 згідно технічного паспорту серія НОМЕР_7, повернутий потерпілій в тому ста-ні, в якому проводилося дослідження щодо встановлення його вартості, суд вважає необхідним позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Речові докази по справі відповідно до ст.100 КПК України:

- автомобіль НОМЕР_1, переданий на відповідальне

зберігання потерпілій згідно розписки, слід залишити за належністю потерпілій ОСОБА_3

По справі судові витрати відсутні.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.01.2017 р. відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, підстави для скасування або зміни запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченому ст.289 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробу-ванням, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межи України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_2 у виг-ляді домашнього арешту залишити без змін.

Заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 43618 гривень 30 коп. залишити без задоволення.

4.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення об-ставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Жовтневому районному суді м.Запоріжжя.

Суддя Стратій Є.В.