ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 914/1135/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В.(головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року у справі № 914/1135/16 за позовом виконувача обов'язків керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області, треті особи: дочірнє підприємство "Санаторій "Любінь Великий" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року до господарського суду Львівської області звернувся в.о. керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України із позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 28.05.1999 року № 35 "Про оформлення права власності на будівлі прикарпатського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Позов обгрунтовано тим, що зазначене рішення виконкому прийнято з порушенням порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, оскільки підставою для прийняття спірного рішення було клопотання адміністрації "Санаторію "Любінь Великий", що не може вважатися правовстановлюючим документом, на підставі якого приймаються відповідні рішення.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.08.2016 року (суддя Коссак С.М.) позов задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради Львівської області №35 від 28.05.1999 року "Про оформлення права власності на будівлі об'єкт нерухомого майна (будівлі, споруди), що знаходиться в селищі Великий Любінь по вул. Львівська,16".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) зазначене рішення суду першої скасовано та позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі прокурор вважає, що судом апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від позивача та третіх осіб до суду не надходили.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи ПрАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця", дослідивши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 28.05.1999 року за №35 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна (будівлі, споруди), що знаходяться в селищі Великий Любінь по вул. Львівська, 16" на підставі клопотання адміністрації санаторію "Любінь Великий" вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна: спальні корпуси 2,3,4,6, лікувально-діагностичний корпус №1, адмінкорпус, приміщення бібліотеки і ЛФК, водолікарні, клубу/їдальні, овочесховища, котельні, пральні, очисних споруд, що знаходиться в селищі Великий Любінь по вул. Львівська, 16, в цілому на ЗАТ ЛОЗП України "Укрпрофоздоровниця" і закріпити їх за санаторієм "Великий Любінь" Прикарпатського відділення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги прокурора в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування у зв'язку з порушенням порядку відчуження об'єктів державної власності.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову обгрунтовано тим, що оскільки спірне майно розташоване на території України й перебувало у віданні профспілок України, а на момент створення товариства - у державній власності, то таке майно не могло бути відчужено без згоди його власника - держави в особі Фонду державного майна України, наявність якої не доведено.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення місцевого господарського суду та залишаючи позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України виходив з того, що позовна вимога, заявлена у даній справі про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 28.05.1999 року № 35 була предметом розгляду в іншій господарській справі №5015/3683/11, як на момент подання позову в даній справі, так і на час апеляційного перегляду рішення. Крім того, однаковими є і підстави позову, заявленого до Великолюбінської селищної ради про скасування рішення Великолюбінської сільської ради № 35 від 28.05.1999 року як у даній справі, так і в справі № 5015/3683/11.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

У п. 4. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що наявність обставин, зазначених у пункті 2 частини першої статті 81 ГПК, має доводитися заінтересованою стороною, зокрема, шляхом подання належним чином завіреної копії ухвали суду про порушення провадження у справі зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За змістом оскарженої постанови, апеляційний господарський суд залишаючи позов без розгляду виходив з того, що господарським судом Львівської області 06.07.2011 року в справі № 5015/3683/11 було порушено провадження за позовом прокурора Городоцького району Львівської області в особі Фонду державного майна України до дочірнього підприємства "Санаторій "Любінь Великий" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Наукові технології здоров'я", товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційно-оздоровчий комплекс санаторій "Великий Любінь №1", за участю третіх осіб: Самбірське бюро технічної інвентаризації, комунальне підприємство "Городоцьке районне бюро технічної інвентаризації ", про визнання недійсним та скасування реєстрації права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна.

19.09.2011 прокурором у справі № 5015/3683/11 подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій заявлено додаткові вимоги про визнання недійсними та скасування рішень Виконкому Великолюбінської селищної ради №35 від 28.05.1999 року та №80 від 14.09.1999року;

- деталізовано вимогу про повернення державі Україна спірних об'єктів;

- заявлено клопотання про залучення до участі у справі Великолюбінської селищної ради в якості відповідача.

Підставою додаткової позовної вимоги позивачем зазначено те, що майно, в тому числі Санаторій "Любіть Великий", є державною власністю і не могло бути передано у приватну власність, а тому така передача за спірними рішеннями є незаконною.

Судом першої інстанції при первісному розгляді справи № 5015/3683/11 таку заяву (додаткові вимоги) було залишено без розгляду. Проте, постановою Вищого господарського суду від 24.03.2014 року рішення господарського суду Львівської області від 21.09.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі № 5015/3683/11 скасовано, справу № 5015/3683/11 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду. При цьому суд касаційної інстанції у своїй постанові вказав на порушення судами норм процесуального законодавства, оскільки при підготовці справи до розгляду не було встановлено предмету вимог прокурора (визначення окремого майна, а не комплексу в цілому) та без відповідного клопотання суди вийшли за межі позовних вимог.

В ухвалі господарського суду Львівської області від 15.05.2014 року у справі № 5015/3683/11 судом зазначено, що оскільки прокурором заявлено вимоги про визнання недійсними та скасування рішень Виконкому Великолюбінської селищної ради (№ 35 від 28.05.1999 року та № 80 від 14.09.1999 року, а також виданих ним Свідоцтв про право власності (серії ААБ №000459 та №000460), - наявні підстави для залучення до участі у справі виконкому Великолюбінської селищної ради як співвідповідача.

За копією ухвали господарського суду Львівської області 17.03.2015 року у справі № 5015/3683/11 прокурором 16.06.2014 року у судовому засіданні зазначено про фактичну відмову від заявлених раніше позовних вимог про визнання недійсними та скасування рішень Виконкому Великолюбінської селищної ради, оскільки їх оскаржено у порядку адміністративного судочинства (заяву про відмову у письмові формі, відповідно до вимог ст.78 ГПКУ, - не надано). Представник позивача зазначив про наявність підстав для такої відмови.

Доказів подання письмової відмови від зазначеної позовної вимоги у справі №5015/3683/11 позивач апеляційному суду не надав.

В ухвалі господарського суду Львівської області від 17.03.2015 року судом не вирішувалося питання про прийняття такої відмови та з цього приводу не прийнято судового рішення.

З ухвали господарського суду Львівської області від 09.04.2016 року у справі № 5015/3683/11 вбачається, що судом було зобов'язано прокурора уточнити позовні вимоги щодо кожного з відповідачів, в тому числі до, Великолюбінської селищної ради, яку було залучено до справи як відповідача за вимогою про скасування рішень.

Однак, з наявних у матеріалах даної справи копій ухвал в іншій справі № 5015/3683/11, наданих відповідачем Великолюбінською селищною радою, не вбачається, які ж саме позовні вимоги остаточно прийнято до провадження господарським судом і що було предметом спору в іншій справі на час прийняття рішення судом першої інстанції в даній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, напевно не переконавшись у тому, що в провадженні господарського суду дійсно є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та не перевіривши наведені обставини належними та допустимими доказами, дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду.

Отже, внаслідок допущеної судом апеляційної інстанції помилки у застосуванні норм процесуального права, рішення суду першої інстанції залишилося не переглянутим по суті в апеляційному порядку.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року скасувати, і справу № 914/1135/16 передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

Л.Стратієнко