ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 23/267-50/360-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі),

суддівТкаченко Н.Г, Панової І.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Українського державного концерну по матеріально- технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 року

у справі Господарського суду№ 23/267-50/360-2012 міста Києва

за заявою до Структурного підрозділу нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" Українського державного концерну по матеріально- технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"

про визнання банкрутом,

В судовому засіданні взяли участь представники:

Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному

забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс"- Кирик В.К.,

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"- Запорожан І.М.,

ДПАТ "НАК "Украгролізинг"- Опенько Д.А.,

ГПУ- Савицька О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі № 23/267-50/360-2012 задоволено клопотання керуючого санацією боржника про затвердження плану санації у справі № 23/267-50/360-2012, затверджено план санації Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" у справі № 23/267-50/360-2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2016 року (колегія суддів у складі Доманська М.Л. - головуючий, Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.09.2016 у справі № 23/267-50/360-2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволені клопотання керуючого санацією боржника про затвердження плану санації у справі № 23/267-50/360-2012.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, скаржник Український державний концерн по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2016 року у справі № 23/267-50/360-2012 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2016 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту Закон про банкрутство), ст.ст. 4-2, 43, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, кредитор Державне публічне акціонерне товариство НАК "Украгролізинг" проти вимог касаційної скарги боржника заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2016 року законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить останню залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.05.2001 ухвалою місцевого суду порушено провадження у справі № 23/267 про банкрутство Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 введено процедуру санації боржника у справі № 23/267-50/360-2012 та призначено керуючим санацією боржника його керівника Мушка В.Н.

04.07.2016 від керуючого санацією боржника до місцевого господарського суду надійшло клопотання про затвердження плану санації у справі № 23/267-50/360-2012.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції задовольнив клопотання керуючого санацією боржника про затвердження плану санації у справі № 23/267-50/360-2012; затвердив план санації Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" у справі № 23/267-50/360-2012.

Затверджуючи план санації, суд першої інстанції виходив з того, що план санації схвалений комітетом кредиторів більшістю голосів.

В свою чергу, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу про затвердження плану санації не погодився з висновками місцевого суду, зазначив, що суд в порушення норм Закону про банкрутство не дослідив та не проаналізував всі умови плану санації, не надав правової оцінки заходам відновлення платоспроможності боржника, порядку переходу та продажу майна боржника, а лише обмежився встановленням обставинами схвалення та погодження спірного плану санації комітетом кредиторів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії розпорядження майном, установленого відповідно до Закону, має право винести ухвалу про проведення санації та призначення керуючого санації. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.

Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Частиною 1 статті 18 Закону про банкрутство визначено, що протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника.

План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак неплатоспроможності, визначених цим Законом.

План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону банкрутство заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та/або розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу) та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації; інші способи відновлення платоспроможності боржника..

Схвалений зборами кредиторів план санації та протокол зборів кредиторів разом з підтвердженням погодження плану санації кредиторами, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, подаються керуючим санацією до господарського суду на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення зборів кредиторів (ч. 5 ст. 18 Закону про банкрутство).

У разі схвалення зборами кредиторів плану санації, який передбачає триваліший строк санації боржника, ніж початково встановлений, господарський суд продовжує строк санації, якщо є підстави вважати, що продовження строку санації і виконання плану санації забезпечить відновлення платоспроможності боржника. (ч. 6 ст. 18 Закону про банкрутство).

За правилами ч. 5 ст. 18 Закону про банкрутство господарський суд затверджує схвалений та погоджений план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що план санації Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" передбачає такі заходи з відновлення платоспроможності боржника як: повернення активів, які вибули із власності боржника у процедурі його банкрутства (повернення техніки із НАК "Украгролізинг" - 1-2 квартал 2017 року), проведення заліку зустрічних однорідних вимог між концерном "Укагротехсервіс" та НАК "Украгролізинг" - 4 квартал 2017 року, надання НАК "Украгролізинг" статусу дебітора концерну "Укагротехсервіс" - 4 квартал 2017 року, стягнення із НАК "Украгролізинг" дебіторської заборгованості перед концерном "Укагротехсервіс" - 1 квартал 2018 року, оцінка техніки незалежними оцінювачами при зміні лізингоодержувача, уточнення складу (номенклатури) конкурсних та поточних кредиторів, та сум їх вимог, перегляд реєстру вимог кредиторів боржника у випадку наявності нововиявлених обставин, тощо.

Проте, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутня бухгалтерська та технічна документація щодо активів, відчужених НАК "Украгролізинг". В плані санації не зазначено, на підставі яких саме документів буде здійснено повернення відповідних активів, проведення відповідного заліку зустрічних однорідних вимог, не доведено обґрунтованість та правомірність такого заліку (реальна можливість його проведення); не обґрунтовані відповідні строки виконання певних дій, передбачених планом санації, реальність їх вчинення та ін.

Крім того, судовою колегією надано оцінку листу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 31.05.2016 № 37-27-3-15/7879, в якому зазначено, що питання погодження проекту плану санації концерну "Украгротехсервіс" знаходиться поза межами компетенції Мінагрополітики, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по Українському державному концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс". Проте, судом першої інстанції не досліджувалося питання щодо частки держави в статутному фонді боржника та стосовно необхідності погодження плану санації з відповідним органом управління.

До того ж, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до плану санації погашення кредиторських вимог передбачається, починаючи з 2017 року по 2026 рік, що суттєво виходить за межі строків, які встановлені Законом для здійснення процедури санації, та є неприпустимим.

Відповідно до Вимог щодо розроблення плану санації боржника відповідно до Типової форми плану санації боржника у справі про банкрутство, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1223/5 від 19.06.2013, план санації має містити відомості про фінансову, господарську, інвестиційну діяльність боржника на дату порушення справи про банкрутство, які включають: аналіз структури активів, власних оборотних засобів, структури дебіторської та кредиторської заборгованості; аналіз прибутковості підприємства, використання виробничого апарату та трудових ресурсів (витрат на виробництво, використання трудових ресурсів, інвестицій та інновацій, об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення); структуру довгострокових та поточних фінансових інвестицій; відомості про майно (майнові права боржника) згідно з результатами інвентаризації, а саме: 1) перелік рухомого майна, яке обліковується на балансі боржника з характеристикою за фінансово-бухгалтерськими та технічними показниками; 2) перелік нерухомого майна, яке обліковується на балансі у розрізі підрозділів боржника з характеристикою за фінансово-бухгалтерськими, технічними та будівельними показниками; 3) інформацію про наявність земельних ділянок, які належать на праві власності або на праві користування.

Однак, апеляційним господарським судом встановлено відсутність в плані санації даних про активи підприємства, які є базою для розроблення плану санації, в тому числі - дані інвентаризації майна та дебіторської заборгованості.

Відповідно до п. 2 Вимог до Типової форми плану санації боржника, план санації оформляється у вигляді систематизованого переліку взаємопов'язаних і послідовних заходів, що підлягають здійсненню під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом або його ліквідації, що спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також на задоволення вимог кредиторів, із зазначенням строків здійснення таких заходів, з передбаченням їх очікуваних результатів (наслідків).

Таким чином, врахувавши норми законодавства та те, що план санації боржника не містить очікуваних результатів (наслідків) заходів плану санації, зокрема, результатів продажу майна, ліквідації дебіторської заборгованості, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про невідповідність запропонованого плану санації Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" ні нормам Закону про банкрутство, ні Вимогам щодо розроблення плану санації боржника.

Відповідно до частини 2 статті 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2016 року у справі № 23/267-50/360-2012, прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Українського державного концерну по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2016 року у справі № 23/267-50/360-2012 залишити без змін.

Головуючий О.Є. Короткевич

Судді І.Ю. Панова

Н.Г. Ткаченко