02.06.2011

Справа № 2 - 463 /11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2 червня 2011 р. Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» про зміну фурмулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк Столиця» про зміну фурмулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач вказував на те, що наказом від 30.08.2006 року №51-п був призначений на посаду керуючого філією ТОВ «Банк Столиця». Протоколом установчих зборів від 30.07.2009 року №3 філію ТОВ КБ «Столиця» у м.Миколаєві було реорганізовано у відділення «Регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Банк Столиця» у м.Миколаєві і наказом №106-п від 19.10.2009 р. він був переведений на посаду начальника відділення. В подальшому ВАТ «Банк Столиця» було перейменовано на ПАТ «Банк Столиця». Під час проведення реорганізацій в банку та дій різних тимчасових адміністрацій проводилась постійна передача кредитних справ та інших документів від відділень до головного офісу. 09.02.2009 року розпорядженням №3 виконуючого обов’язки правління ТОВ КБ «»Столиця» він був зобов’язаний передати, а начальник юридичного відділу банку прийняти всі оригінали документів, що стосувалися видачі кредиту заводу «Металіст», а копії залишити у філії. 10.02.2009 року на виконання зазначеного розпорядження ним були передані, а начальником юридичного відділу ОСОБА_5 прийняті всі оригінали документів заводу «Металіст» згідно актуприйому-передачі. 08.04.2010 року на ім’я тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця» ним було подано заяву про звільнення з роботи 28.04.2010 року за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. З 20.04.2010 р. по 11.05.2010 р. він знаходився на лікарняному. 12.05.2010 року, вийшовши на роботу дізнався, що наказом №60-п від 12.05.2010 року його звільнено з посади на підставі п.1 ст.41 КЗпП України з формулюванням «за одноразове грубе порушення трудових обов’язків та втрати довіри» Цим же наказом з нього утримано кошти у сумі 1577 грн. 41 коп. за відсутність майна, що належить ПАТ «Банк Столиця» відповідно до акту від 18.03.2010 року проведення інвентаризації основних засобів та необоротних матеріальних активів.

Посилаючись на те, що звільнення його з роботи та утримання майнової шкоди відповідачем проведено з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просив визнати недійсним наказ тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця» №60-п від 12.05.2010 рогку про звільнення за одноразове грубе порушення трудових обовязків та втрати довіри та утримання з позивача 1577 грн. 41 за відсутність майна, зобов’язати відповідача змінити формулювання причин звільнення, зазначивши в трудовій книжці, що його звільнено за згодою сторін, зобов’язати відповідача змінити дату звільнення з 12.05.2010 року на день вирішення справи в суді, зобов’язати відповідача видати позивачу дублікат його трудової книжки без внесення запису, визнаного недійсним, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 12.05.2010 року на дату вирішення справи в суді.

В подальшому позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати недійсним наказ тимчасового адміністратора ПАТ «Банк Столиця» від 12.05.2010 року, зобов’язати відповідача внести зміни в формулювання причин звільнення, зазначивши, що він звільнений за згодою сторін, зобов’язати відповідача змінити дату звільнення з 12.05.2010 року на день вирішення справи в суді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Просив також поновити йому строк для звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він проходив лікування.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги, просив про їх задоволення.

Представники відповідачів заперечували щодо позову ОСОБА_1, вказуючи на те, що звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України проведено згідно норм трудового законодавства. Просили в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши в сукупності надані сторонами докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу № 51-п від 30.08.2006 року позивач був прийнятий керуючим філією ТОВ КБ «Столиця». Протоколом установчих зборів від 30.07.2009 року №3 філію ТОВ КБ «Столиця» у м.Миколаєві було реорганізовано у відділення «Регіональне управління відкритого акціонерного товариства «Банк Столиця» у м.Миколаєві.

Наказом №106-п від 19.10.2009 року позивач був переведений на посаду начальника відділення.

Наказом № 60-п від 12.05.2010 року позивача звільнено з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків та втрати довіри до нього.

Згідно із п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.22 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Розірвання трудового договору з підстав, зазначених в п.1 ст.41 КЗпП України передбачає визначення кола порушень трудових обов’язків, під які підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов’язків, і особливості причинного зв’язку між порушенням і його наслідками, і форми вини.

Як вбачається з наказу про звільнення позивача з роботи підставою його звільнення зазначено акт від 27.04.2010 року вивчення матеріалів перевірки відділення «Регіональне управління «ПАТ «Банк Столиця» у м. Миколаєві .

В цьому акті зазначено, що одноразове грубе порушення трудових обов’язків ОСОБА_1 виразилось в безпідставному самовільному вилученні за видатковими позабалансовими ордерами оригіналів правовстановлюючих документів, які зазначені в акті інвентаризації від 21.04.2010 року та їх відсутності на момент проведення перевірки.

В акті від 21.04.2011 р. зазначено, що при проведенні перевірки кредитних справ відділення виявлено відсутність оригіналів документів та встановлено факт самовільного отримання в сховищі відділення оригіналів правовстановлюючих документів по кредитних справах.

В матеріалах цивільної справи наявний акт від 27.04.2010 року про передачу ОСОБА_1 начальнику управління роботи з проблемними кредитами та начальнику управління безпеки оригіналів матеріалів кредитних справ.

Центральним районним відділом ММУ УМВС України в Миколаївській області на підставі заяви тимчасового адміністратора ПАТ ОСОБА_6 «Столиця» щодо відсутності оригіналів документів відповідно виявлених 20.04.2010 року висновкам ревізії проведено перевірку фактів відсутності оригіналів документів та постановою від 21.06.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 у зв’язку з не встановленням зазначених в заяві фактів в тому числі обставин щодо нанесення банку ОСОБА_1 майнової шкоди.

Таким чином, суд вважає, що при звільненні позивача з роботи на підставі п.1 ст.41 КЗпП України відповідачем не враховані вище викладені вимоги трудового законодавства щодо порядку звільнення працівників з зазначених підстав, що свідчить про наявну неспіврозміпрність між діями позивача та звільненням його з посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Не доведено відповідачем і наявності підстав для звільнення позивача з роботи у зв’язку з втратою довіри до нього.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формулювання причин звільнення відповідача з роботи не відповідає чинному законодавству.

У відповідності до ч.3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з заяви позивача, він просив звільнити його з роботи на підставі п.1 ст.36 КзпПУкраїни за згодою сторін. В тей же час, враховуючи, що згода відповідача на звільнення позивача саме з цих підстав відсутня, проте така заява позивача свідчить про його намір звільнитись з роботи, суд важає, що формулювання причин звільнення позивача з роботи слід зазначити, що він звільнений з роботи за власним бажанням.

При цьому, оскільки неправильне формулювання причин звільнення позивача з роботи не перешкодило його працевлаштуванню, його вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Інші вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки є необґрунтованими.

Одночасно суд вважає за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду з даним позовом, оскільки він пропущений останнім з поважних причин, у зв’язку з проходженням ним лікування.

Відповідно зі ст..88 ЦПК України, на користь держави з відповідача слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Столиця» про зміну фурмулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Зобов’язати публічне акціонерне товариство «Банк Столиця» змінити формулювання причин звільнення та внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення його з роботи з 12.05.2010 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ОСОБА_6» на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. інформаційно-технічних витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Н.А. Спінчевська