ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2017 р.Справа № 916/1413/16

За позовом: Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)

До відповідача: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

про стягнення 36284,30 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю          

          В судовому засіданні 20.01.2017р. на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 20.02.2017р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" грошові кошти в сумі 36284,30грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2016р. позов задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) грошові кошти в сумі 36284,30 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1378 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2016р. по справі №916/1413/16 скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016р. касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2016, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2016р. та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2016р. у справі № 916/1413/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

У зв’язку з направленням справи №916/1413/16 на новий розгляд до господарського суду Одеської області, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.12.2016р. №974 було призначено повторний автоматичний розподіл справи між суддями з метою визначення складу суду.

Згідно даних повторного автоматичного розподілу справи між суддями справу №916/1413/16 передано на розгляд судді Д’яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2016р. прийнято справу №916/1413/16 до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Відповідачем - Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" позовні вимоги позивача - Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) визнані не були, з підстав, які викладені у письмових поясненнях від 20.01.2017р., наявних в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

25 лютого 2003 року між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями "Контролінг" (Орендар) було укладено Договір оренди державного нерухомого майна №КД-3610 (надалі – Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - майно) – частку території Воєнного молу площею 679,85 кв.м., територіально розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Приморська, 16, що знаходиться на балансі Орендодавця, з метою використання для розміщення автозаправної станції.

Вартість майна щодо експертної оцінки станом на 22.11.2002р. становила 231862грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вступ орендаря у користування майном після підписання сторонами Договору і Акту приймання-передачі вказаного майна (Додаток №1), що є невід’ємною частиною Договору.

Згідно до Акту приймання-передачі від 25 лютого 2003 року, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 16, т.1), в оренду було передано частку території Воєнного молу площею 679,85 кв.м., що знаходиться на балансі порту.

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунків орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р.

Орендна плата за перший місяць оренди визначена у відповідності з Методикою, Звітом експертної оцінки, складає 2982,32 грн. (без урахування ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється відповідно до діючого законодавства.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У відповідності до п. 3.2. Договору, орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Розподіл орендної плати між Орендодавцем та Держбюджетом виконується у співвідношенні : 30% до Держбюджету, 70% - Орендодавцю згідно чинного законодавства.

Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2005р.

Додатковою угодою від 26.04.2004р., укладеною між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" та Підприємством з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25.02.2003р., сторонами було погоджено внесення змін до зазначеного Договору в частині заміни сторони Договору з підстав того, що Підприємство з іноземними інвестиціями "Контролінг" було замінено його правонаступником - Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ УКРАЇНА". (а.с. 17, т.1).

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", було реорганізовано Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" та створено Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків щодо них. На підставі актів приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 р., до адміністрації Одеського морського порту перейшов об'єкт оренди, переданий за Договором № КД-3610 від 25.02.2003р.

За твердженням позивача, з 13.06.2013р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" має законне право на отримання орендної плати за об’єкт оренди по договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25.02.2003р.

Як зазначає позивач, відповідач - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", за відсутності у нього об’єкта оренди, виставляв орендарю - Підприємству з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ УКРАЇНА” рахунки на оплату орендної плати за період з 13.06.2013 року по 30.09.2013 року, а саме:

- 07.07.2013р. рахунок №250977 на суму 13502,34 грн.;

- 07.08.2013р. рахунок №251132 на суму 13488,84 грн.;

- 06.09.2013р. рахунок №251237 на суму 13394,41 грн.;

- 08.10.2013р. рахунок №251342 на суму 13 394,41 грн. (а.с. 26-29, т.1).

Зазначені рахунки Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ УКРАЇНА" сплатило в повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками, а саме: №БВ00006223 від 04.09.2013р., №БВ00006440 від 10.09.2013р., №БВ00006888 від 16.10.2013р.

Враховуючи те, що відповідач - Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт", як первісний кредитор за Договором оренди державного нерухомого майна № КД-3610 від 25.02.2003 р., повідомив Підприємством з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” про зміну кредитора лише у травні 2014 р., рішенням господарського суду м. Києва від 27.10.2015 р., яке набрало законної сили 27.01.2016 р., визнано, що Підприємство з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” належним чином виконало свої зобов'язання за Договором оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25.02.2003 р.

З підстав того, що в порушення прав Нового кредитора, відповідач не передав позивачу ані грошові кошти, ані документи, що засвідчують права сторін за договором оренди, позивач звернувся до Підприємства з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” з запитом про надання інформації щодо суми орендної плати, яка ним була сплачена відповідачу за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р.

Відповідно до листа Підприємства з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” від 25.06.2014 р. № 3481, відповідачу ОСОБА_3 підприємству "Одеський морський торговельний порт" було перераховано у вказаний період 53780 грн. (а.с. 48, т.1.).

06.08.2014 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 53780 грн., як безпідставно отриманих від Підприємства з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна”. (а.с. 49, т.1).

15.08.2014р. відповідач, у відповідь на зазначену претензію, повідомив, що визнає за собою обов'язок щодо перерахування до адміністрації Одеського морського порту грошових сум в розмірі 28211,12 грн., які становлять 70% від суми орендної плати, яка була сплачена Підприємством з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р., без врахування сум ПДВ в розмірі 8063,18 грн., які відповідач перераховувати відмовляється.(а.с. 50, т.1).

31.12.2014р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" вдруге звернулось до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у сумі 36284,30 грн., в тому числі 8063,18 грн., як безпідставно отриманих від Підприємства з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна”. (а.с. 51).

Проте, грошові кошти в сумі 36284,30 грн. відповідач не перерахував та вимоги позивача залишив без відповіді.

16 травня 2014р. між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Орендодавець), Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” (Новий Орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” (Орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25 лютого 2003р., відповідно до п. 1 якого, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (Орендодавець) передає, а Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” (Новий Орендодавець) приймає всі права та обов’язки за Договором та стає Стороною цього Договору.

Положеннями п. 5 Додаткової угоди від 16.05.2014р. до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25 лютого 2003р., визначено, що починаючи з 01.10.2013р. орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету та Новому Орендодавцю відповідно до п. 3.2. Договору. Орендна плата за період жовтень 2013 року – березень 2014 року підлягає сплаті Орендарем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку (ів) Орендодавця.

У пункті 8 Додаткової угоди від 16.05.2014р. визначено, що сторони погодили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 13.06.2013р.

16.01.2016р. до господарського суду Одеської області представником позивача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на виконання вимог ухвали суду надані письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог з відповідним детальним розрахунком заявленої до стягнення суми.

Позовні вимоги позивача у справі - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" обґрунтовані безпідставним отриманням з боку відповідача грошових коштів у вигляді орендної плати від Підприємства з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” за умовами Договору оренди державного нерухомого майна № КД-3610 від 25.02.2003 р., та направлені на стягнення з відповідача - Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" суми грошових коштів в розмірі 36284,30 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.1,2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Стаття 1213 Цивільного кодексу України закріплює, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов’язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов’язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов’язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов’язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов’язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов’язання виникає за наявності таких умов:

1)          набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2)          набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред’явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

1)річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами;

2)потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду України №6-3090цс15 від 02.03.2016р.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.11128 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як встановлено судом, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" створено шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків державних підприємств морського транспорту (реорганізація).

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" є правонаступником, зокрема, Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" в частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу .

Відповідно до актів приймання-передачі майна, майнових прав та зобов'язань від 13.06.2013 р. (а.с 18-25.), до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" перейшов об'єкт оренди за Договором оренди державного нерухомого майна від 25.02.2003 № КД-3610.

16 травня 2014р. між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Орендодавець), Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” (Новий Орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” (Орендар) було укладено Додаткову угоду до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25 лютого 2003р., відповідно до п. 1 якого, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (Орендодавець) передає, а Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” (Новий Орендодавець) приймає всі права та обов’язки за Договором та стає Стороною цього Договору.

Положеннями п. 5 Додаткової угоди від 16.05.2014р. до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25 лютого 2003р., визначено, що починаючи з 01.10.2013р. орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету та Новому Орендодавцю відповідно до п. 3.2. Договору. Орендна плата за період жовтень 2013 року – березень 2014 року підлягає сплаті Орендарем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку (ів) Орендодавця.

У пункті 8 Додаткової угоди від 16.05.2014р. визначено, що сторони погодили, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, що виникли між ними з 13.06.2013р.

Отже, з 13.06.2013р. у позивача - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до якого перейшов об’єкт оренди за Договором оренди державного нерухомого майна №КД-3610, виникло законне право на отримання орендної плати за вказаним Договором.

          Відповідно до Листа №348/1 від 25.06.2014р. Підприємством з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” на запит позивача було зазначено, що останнім на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. відповідно до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25.02.2003р. було перераховано 53780 грн.(а.с. 48).

Як вбачається з пояснень Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт", у зв’язку з несвоєчасним повідомленням про заміну Орендодавця, Підприємство з іноземними інвестиціями ”ЛУКОЙЛ-Україна” сплатило орендну плату по рахункам №250977 від 07.07.2013р. на суму 13502,34 грн., №251132 від 07.08.2013р. на суму 13488,84 грн., №251237 від 06.09.2013р. на суму 13394,41 грн. та №251342 від 08.10.2013р. на суму 13394,41 грн., що разом становить 53780 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Як зазначає відповідач, зміна Орендодавця на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" була письмово оформлена лише 16.05.2014р. шляхом підписання Додаткової угоди до Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25.02.2003р., у п. 5 якої зазначено, що починаючи з 01.10.2013р. орендна плата перераховується Орендарем до Державного бюджету та Новому Орендодавцю відповідно до п. 3.2. Договору, у зв’язку з чим відповідач вважає, що сторонами Договору погоджено, що оренда плата Новому Орендодавцю сплачується починаючи з 01.10.2013р. та орендна плата за період з 13.06.2013р. по 30.09.2013р. не підлягає сплаті Новому Орендодавцю.

Крім того, відповідачем було зазначено суду, що Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" перераховано до Державного бюджету 20% ПДВ у розмірі 8963,33 грн. та 30% частини орендної плати в розмірі 13445 грн. відповідно до умов Договору КД-3630 від 25.03.2003р., що підтверджується платіжними дорученнями №4 від 25.07.2013р., №2251 від 26.03.2013р. та №3522 від 30.10.2013р., копії яких містяться в матеріалах справи.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, господарським судом при новому розгляді справи у Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) було витребувано детальний розрахунок заявленої до стягнення суми, з урахуванням п. 3.2. Договору, з зазначенням щодо розподілення коштів по сплаті орендної плати між орендодавцем та державним бюджетом.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем у письмових поясненнях від 16.01.2017р. (а.с. 54, 55) наведено детальний розрахунок суми, яка, на думку позивача, підлягає стягненню за період з 13.06.2013 року по вересень 2013р. з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" на користь позивача.

Так, за таким розрахунком позивача, за період червень 2013 р. (з 13.06.2013р. по 30.06.2013р., що становить 18 днів, з урахуванням оплачених 13502,34 грн. відповідно до рахунку від 07.07.2013р. №250977), стягувана сума орендної плати становить 8101,40 грн., за липень 2013 року – 13488,84, за серпень 2013 року – 13394,41 грн. та вересень 2013 року - 13394,41 грн.

Таким чином, на користь Державного бюджету у вказаний період підлягає оплаті за користування нерухомим майном сума в розмірі 12094,76 грн., що становить 30 % відповідно до умов п. 3.2. Договору, а на користь Орендодавця – 28221,12 грн.

          З урахуванням вищезазначеного, сума, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, становить 28221,12 грн., що є 70% від розміру орендної плати, відповідно до положень п. 3.2. Договору, а також 8063,18 грн. податку на додану вартість, а загалом становить грошову суму в розмірі 36284,30 грн.

У відповідності до п. 3.2. Договору, орендна плата перераховується Орендодавцю щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Розподіл орендної плати між Орендодавцем та Держбюджетом виконується у співвідношенні : 30% до Держбюджету, 70% - Орендодавцю згідно чинного законодавства.

Отже, враховуючи умови п. 3.2 Договору оренди державного нерухомого майна №КД-3610 від 25 лютого 2003 року, за результатами наведених позивачем у письмових пояснення розрахунків відповідних сум, заявлених до стягнення з відповідача, суд, перевіривши такий розрахунок позивача, вважає його вірними, а вимоги про стягнення з відповідача 36284,30грн. - правомірними

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" зі стягненням з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" коштів у розмірі 36284,30 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у сумі 1378грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса Митна площа, 1; код 01125666) на користь Державного підприємство "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; код 38727770) в особі Одеської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код 38728457) суму грошових коштів у розмірі 36284 (тридцять шість тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. за подання позовної заяви до суду.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко