ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 р. Справа № 804/7088/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування:

- вимоги Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.16р. за №Ф-0004821304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 34707,37грн.;

- рішення Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від04.10.16р. за №0004831304 про застосування штрафних санкцій в сумі 3470,74 грн., за донарахування територіальними органами ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 року за №0004801304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, в сумі 23969,36 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 7989,79;

- податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2016 року №0004811304 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1110,48 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 22,10грн;

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо встановлених порушень законодавства, оскільки ФОП ОСОБА_2 придбавав електроенергію, яка використовувалось в господарських цілях для виробництва жирів та олії, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку. Придбання та використання електроенергії є безумовною ознакою для ведення господарської діяльності позивача для роботи виробничого обладнання, а суми сплати вартості електроенергії були правомірно враховані у витрати, які пов'язані з господарською діяльністю. Позивачем формувалась звітність щодо нарахування ЄСВ, що підтверджується звітами, які подавались до контролюючого органу, в яких відображено показники нарахування зобов'язання з ЄСВ за відповідний період, а тому фактично не доведено правомірність донарахування суми чистого доходу за 2014,2015 роки в сумі 15979,57 грн. і донарахування на вказану суму ЄСВ в сумі 34707,37грн. та військового збору в сумі 888,38 грн.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, адміністративний позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням у ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.01.14р. залишки товарно-матеріальних цінностей (сировини, готової продукції) відсутні, згідно наданого пояснення позивачем при проведенні попередньої перевірки, акт від 28.11.14р. Відповідно до наданих до перевірки первинних документів встановлено, що фактично виробництво олії, макухи, висівок ФОП ОСОБА_2 проводилось періодично, а саме з дати отримання сировини. З дослідження первинних документів контролюючим органом встановлено, що у 2014 у період з 01.01.14р. до 27.03.14р. та у 2015 році (з 01.01.15р. до 09.09.15р.) у ФОП ОСОБА_2 було фактично відсутнє виробництво та зберігання готової продукції у зв'язку із відсутністю сировини (насіння соняшнику) для виробництва готової продукції (масла, макухи і т.і.) та відповідно відсутня необхідність використання обсягів електроенергії. Звіти про споживання електроенергії за січень 2014р.,березень 2014р., липень 2014р., серпень 2015р., вересень 2015р., не враховані фізичною особою підприємцем та не відображені у книзі обліку доходів та витрат у розділі валові витрати. Віднесення витрат за спожиту електроенергію у перевіряємому періоді проводилось саме на підставі зазначених в акті перевірки від 19.09.16р. рахунків, вартість послуг за отриману електроенергію відображена в книзі обліку доходів та витрат по факту попередньої оплати за спожиту електроенергію, без урахування фактичного використання, тобто не доведено, що вартість придбання електроенергії в повному обсязі може вважатись пов'язаною з господарською діяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, наказу від 26.07.2016 року №646, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 19.09.2016 року №1589/04-07-13-04.2488210234.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_2:

- пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 15979,57грн., в тому числі за 2014 рік на суму 7095,77грн., за 2015 рік на суму 8883,80 грн.;

- абзацу 2 п.1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 34707,37 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 14156,18 грн., за 2015 рік в сумі 20551,19 грн.;

-пп.1.2 п.16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, п.163.1 ст.163,п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за 2015 рік в сумі 888,38 грн.;

- підпунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, у результаті ненадання первинних документів, а саме банківських виписок по рахункам: НОМЕР_1, НОМЕР_2 банк АТ «УкрСИБбанк» та НОМЕР_3 банк ПАТ «ПриватБанк».

На підставі акту перевірки від 19.09.2016 року №1589/04-07-13-04.2488210234винесені та направлені позивачу наступні рішення контролюючого органу:

- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 року №0004801304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, на загальну суму 23969,36грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями у розмірі 15979,57 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7989,79грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 року №0004811304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1110,48грн.,в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями -222,10 грн..;

- вимогу від 04.10.16р. за №Ф-0004821304 про сплату боргу, а саме: сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 34707,37грн.

- рішення від 13.05.2016 року №0001131702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 23268,64 грн.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування та сплати сум єдиного внеску, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_2, як споживачем та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»,як постачальником, укладено договір №366 МГ від 09.11.2009 року, на постачання електроенергії, умови якого передбачають здійснення розрахунків за електроенергію на умовах попередньої оплати, що видно з п.2 «Порядку розрахунків», який є Додатком 3 до договору про постачання електроенергії №366 МГ від 09.11.2009р.

На виконання вказаного договору ПАТ «Дніпробленерго», як постачальником електроенергії, у період, що перевірявся на адресу ФОП ОСОБА_2, як споживача, на умовах зазначеного вище договору за №366МГ від 09.11.2009р. формувались рахунки на оплату активної електроенергії 2-типів; 1) з плановим типом нарахування- на заплановані обсяги споживання у наступному місяці (у номері відповідні рахунки мали індекс/П1), такий рахунок не свідчить про обсяги та вартість фактично спожитої електроенергії, а лише є підставою для здійснення попередньої оплати споживачем згідно укладеного з постачальником Договору; 2) з фактичним типом нарахувань (рахунок складався за наслідками звітного періоду на фактично спожиті обсяги електроенергії та є підставою для здійснення кінцевих розрахунків з Постачальником).

В акті перевірки встановлено, що обсяг поставленої ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» електроенергії склав:

- у січні 2014 року - 34520 кВт*г на загальну суму 42766,14 грн. з ПДВ;

- у лютому 2014 року - 11301 кВт*г на загальну суму 14000,00 грн. з ПДВ;

- у серпні 2015 року - 39431 кВт*г на загальну суму 71070,37 грн. з ПДВ.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, податковий орган встановив, що фактично виробництво олії, макухи, висівок фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 проводилось періодично, а саме з дати отримання сировини.

В 2014 році - в період з 27.03.14р. по 31.12.14р., що підтверджується первинними документами, зазначено, що перше отримання сировини - насіння соняшнику у кількості 7,320 тон. проведено згідно угоди купівлі продажу №01/03 від 27.03.14р. та на підставі транспортної накладної №12 від 27.03.14р. від постачальника селянського фермерського господарства «Нива-1», з якого фактично розпочате виробництво продукції для реалізації на адресу покупців.

В 2015р. в період з 09.09.15р. по 31.12.15р., що підтверджується первинними документами, де зазначено, що перше отримання сировини - насіння соняшнику у кількості 100,0 тон. проведено згідно угод купівлі- продажу від 09.09.15р. № 0000046 та на підставі товарно-транспортних накладних № 0241 від 09.09.15р. (соняшник 32100,0 кг.), №0242 від 09.09.15р. (соняшник 32630,0 грн.), №0244 від 09.09.15р. (соняшник 14060,0кг), №0241 від 09.09.2015р. (соняшник 21210,0) від постачальника ПП АФ «Славутич» код ЄДРПОУ 30831891, з якого фактично розпочате виробництво продукції для реалізації на адресу покупцям.

З наведено вище, контролюючий орган зробив висновок, що у 2014 (з 01.01.14р. до 27.03.14р.) та у 2015 році (з 01.01.15р. до 09.09.15р.) у ФОП ОСОБА_2 було фактично відсутнє виробництво та зберігання готової продукції у зв'язку із відсутністю сировини (насіння соняшнику) для виробництва готової продукції (масла, макухи і т.і.) та відповідно відсутня необхідність використання обсягів електроенергії.

З посиланням на ту обставину, що згідно книги обліку доходів і витрат, зважаючи на відсутність сировини та зберігання готової продукції виробнича діяльність ФОП ОСОБА_2 - не здійснювалась, податковим органом в акті перевірки від 19.09.16р. встановлено відсутність зв'язку понесених позивачем у січні-лютому 2014року та серпні 2015р. витрат на придбання електроенергії з проведенням ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Приписами п.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат, а також встановлення зв'язку між понесеними витратами і господарською діяльністю платника податку.

Так, досліджуючи питання правомірності віднесення до складу витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, які відображені у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 роки, судом встановлено, а також підтверджено актом перевірки, що ФОП ОСОБА_2 здійснює господарську діяльність з використанням нежитлової будівлі - олійниця, площа 357.0 кв.м/га та нежитлову будівлю - гараж для автопогрузчиків, площа 289.3 складське приміщення, котельна, фільтрова, що знаходяться за адресою вул. Промислова, 1, м. Марганець.

З акту перевірки слідує, що перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюються діяльність на загальній системі оподаткування не встановлено неналежне ведення обліку доходів і витрат.

Як видно з акту перевірки податковий орган встановив факт споживання та обсяг спожитої енергії у спірних січні-лютому 2014 року та серпня 2015 року згідно наданих позивачем податкових накладних: №3704/221 від 27.01.2014р., №3176/221 від 20.02.2014р., №1871/221 від 31.08.2015р. та рахунків: №21/366МГ/3/1П1 від 31.01.14р. на загальну суму 42518,36 грн., у тому числі ПДВ - 7127,69грн., сума без ПДВ - 35638,45грн., №21/366МГ/3/1П1 від 31.01.14р. на загальну суму 14000,00 грн., у тому числі ПДВ - 2333,34грн., сума без ПДВ - 11666,66грн., №221/366 МГ/9/1 П1 від 01.08.2015р. на загальну суму 71070,37грн., у тому числі ПДВ - 11845,06 грн., сума без ПДВ - 59225,31 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. а) п.187.1 ст.187 ПК України ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» були виписані податкові накладні №3704/221 від 27.01.2014р. на суму 42766,14 грн., №3176/221 від 20.02.2014р. на суму 14000,00грн. та №1871/221 від 31.08.2015р. на суму 71070,37грн., у зв'язку із отриманням від ФОП ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок грошових коштів як попередньої оплати за електроенергію згідно платіжних доручень позивача за № 861 від 25.01.14р. на суму 42766,14 грн., за №883 від 20.02.14р. на суму 14000,00грн. та за №1237 від 21.08.2015р. на суму 71070,37 грн. Отже, зазначені вище податкові накладні, складені за наслідками здійснення попередньої оплати за електроенергію, тому не можуть бути свідченням фактичного споживання позивачем зазначених у таких податкових накладних обсягу (кількості) та вартості електроенергії.

Як вище зазначалось, пунктом 177.2 ст.177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи- підприємця зараховується лише виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) у грошовій та не грошовій формі, тобто дохід від операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оплачені покупцями (замовниками), так само як до складу витрат включаються лише фактично понесені (оплачені) витрати, пов'язані з господарською діяльністю та отриманням доходу у звітних періодах.

У відповідності до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

В ході судового розгляду справи Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області не зазначено про помилки у веденні Книги обліку доходів і витрат або недостовірності її даних, такі твердження відсутні й у акті перевірки.

Враховуючи, що відповідач в акті первірки не навів документальні та інші докази не отримання позивачем у наступних місяцях 2014-2015р.р. після здійснення оплати платіжними дорученням ФОП ОСОБА_2: №861 від 25.01.14р. на суму 42766,14грн., № 883 від 20.02.14р. на суму 14000,00 грн. та №1237 від 21.08.15р. на суму 71070,37 грн. обсягів електроенергії та її використання поза межами власної господарської діяльності, позивач на підставі вимог п.177.2,п.177.4 ст.177 ПК України правомірно врахував фактично понесені у 2014-2015 р.р. витрати на придбання електроенергії на підставі наведених вище платіжних доручень при визначенні об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Також, суд звертає увагу на той факт, що попередню оплату за електроенергію згідно вище зазначених платіжних доручень ФОП ОСОБА_2 здійснював відповідно до умов укладеного із ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» договору за №366 МГ від 09.11.2009р. на підставі отриманих від постачальника рахунків: №221/366 МГ/2/1/П1 від 02.01.14р., №221/366 МГ/3/1/П1 від 30.01.14р., №221/366 МГ/9/1/П1 від 01.08.15р.

Крім того, суд вважає, що податковим органом всупереч вимогам встановленим п.44.1 ст.44,п.177.1 ст.177 ПК України враховано в якості первинних документів рахунки з плановим типом нарахування (з індексом/ П1 у номері), в яких вказано не фактичний, а прогнозований (запланований) обсяг споживання ФОП ОСОБА_2 електроенергії. Оскільки, такі рахунки є тільки підставою для здійснення позивачем попередньої оплати за електроенергію, і вони жодним чином не впливають на стан розрахунків ФОП ОСОБА_2 із ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» за електроенергію, на їх підставі не здійснено проводки в бухгалтерському обліку постачальника та вони не були підставою для відображення позивачем витрат в Книзі обліку доходів та витрат у 2014-2015році, в зв'язку з тим, що останні не є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України №996-ХІV.

Отже, суд зазначає, що витрати ФОП ОСОБА_2 сформовані у відповідності до п.177.4 ПК України та входять до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю позивача, що не спростовано відповідачем.

Так, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до лічільників, фактична спожита електроенергія позивачем, складає менший обсяг, що підтверджується розрахунками №221/366 МГ/1/1 від 31.01.14р. на суму 7036,84 грн.; №221/366 МГ/2/1 від 01.03.14р. на суму 12884,35грн., №221/366 МГ/8/1 від 01.09.15р. на суму 3172,22 грн. Позивач має на території проведення господарської діяльності інше технологічне обладнання, яке також споживало електричну енергію та в міжвиробничій період перед початком відпуску готової продукції ФОП ОСОБА_2 здійснювались заходи із підготовки та організації виробництва, що полягають у ремонтах та модернізаціях виробничого обладнання позивача. Таким чином, споживання електроенергії відповідно до розрахунків відповідає діловій меті підприємця та витрати на його оплату пов'язані з його господарською діяльністю.

Також, судом зазначається, що згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, розділ ІІІ - доходи від провадження господарської діяльності, сума чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_2 склала 8106,87грн.; згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, розділ ІІІ - доходи від провадження господарської діяльності, сума чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_2 склала 15256,0 грн.

Отже, встановленими обставинами підтверджено суму задекларованих позивачем доходу у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 та 2015 рік, з огляду на що висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, в сумі 23969,36 грн., в тому числі за 2014 рік на суму 7095,77грн., за 2015 рік на суму 8883,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 7989,79 грн. є хибним, а податкове повідомлення - рішення №04.10.2016 року за №0004801304 є таким, що прийняте відповідачем протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців є сума доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

Визначений у вимозі від 04.10.16р. за №Ф-0004821304 борг нарахований у зв'язку із виявленням вищевказаних порушень, пов'язаних із придбанням електроенергії, що й стало наслідком нарахування сум штрафних санкцій.

З акту перевірки слідує, що порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та заниження єдиного внеску на загальну суму 34707,37грн., виникло у зв'язку з заниження позивачем суми доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладеню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка.

Оскільки судом ці висновки спростовано, то вимога від 04.10.16р. за №Ф-0004821304 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 34707,37грн.та рішення Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.16р. за №0004831304 про застосування штрафних санкцій в сумі 3470,74 грн., за донарахування територіальними органами ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, також підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Щодо встановлення заниження податкових зобов'язань зі сплати військового збору у перевіряємому періоді, чим порушено вимоги ст. 163, 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, п.п. 1.2, п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в редакції 2014-2015 року тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.2.Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3.Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4.Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5.Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6.Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.163.1.1., п. 163.1, ст. 163 ПК України - об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно п. 171.2. ст. 171 ПК України - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є у тому числі й податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

В межах припису п. 176.2. ст. 176 ПК України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

У зв'язку з тим, що посадовими особами ДФС було допущено необґрунтоване та незаконне обчислення податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2015 рік на загальну суму 74481,31 грн., то на базі таких неправомірних та хибних розрахунків було здійснено неправомірне та необґрунтоване нарахування грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 1110,48грн., з яких збільшено за податковими зобов'язаннями на суму 888,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 222,10 грн.

З огляду на вищезазначене та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення нарахування позивачу військового збору за наслідками перевірки, результати якої оформлені актом від 19.09.2016 №1589/04-07-13.04.2488210234, та як наслідок, - про прийняття податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2016 року №0004811304 на підставі вказаного акта перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень рішень- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2016 року за №0004801304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, в сумі 23969,36 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 7989,79грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.16р. за №Ф-0004821304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 34707,37грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.16р. за №0004831304 про застосування штрафних санкцій в сумі 3470,74 грн., за донарахування територіальними органами ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2016 року №0004811304 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 1110,48 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 22,10грн;

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1993,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Б. Ляшко