ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 р. Справа № 2а/0470/2990/12

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому, просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004311701 від 11.01.2012 року на суму 60996, 25 грн., податкове повідомлення-рішення № 00043221701 від 11.01.2012 року на суму 510,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 00043331701 від 11.01.2012 року на суму 59030,84 грн.

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що при перевірці відповідач порушив строки проведення виїзної перевірки встановлені ПК України, відображення в акті перевірки податковим органом, що у період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. згідно з документами, наданими для перевірки, ФОП ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажів вантажним автомобілем без отримання ліцензії, а від надання письмових пояснень підприємець відмовився, є суперечливим твердженням, оскільки у висновках не відображене дане порушення і у рішенні штрафних санкцій за дане порушення - відсутні. Також, позивач звертає увагу суду на те, що податковим органом не вірно розраховано суму перевищення граничного рівня обсягу виручки за 2010р., а саме: за даними актів виконаних робіт ПрАТ «Криворізький молокозавод №1» сума складає 542256,20 грн., а згідно виписки з банку сума складає 539756,20грн., позивач зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків з молокозаводом не робив і з такою сумою не згоден. Виписок з банку не надавав. Крім того, позивач не згоден з тим, що ним не підтверджено документально витрати, у акті вказано, що ФОП ОСОБА_1 не надані будь-які документи, які підтверджують витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р. Однак перевірка проводилась, без участі позивача і йому не було запропоновано надати документи. Також, позивач вважає, що податковий орган безпідставно на ряду з посиланнями на Податковий кодекс України, посилається на нормативні та законодавчі акти, які втратили чинність, зокрема Закон України №889, що ставить під сумнів акт перевірки з точки зору юриспруденції, а тому, на думку позивача, винесені на підставі такого акту податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача, заявив клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджено матеріалами справи,подав до суду заперечення в яким просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що за результатами перевірки встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 в 2010р. склав 542256,20 грн., що перевищує граничний обсяг виручки, передбачений Указом №727, на 42256,20грн., здійснювана в перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 діяльність з надання транспортних вантажних перевезень підлягає ліцензуванню у період з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. вантажні перевезення здійснювались позивачем без отримання ліцензії. Також, позивачем не надано для перевірки документи, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу в 4 кв. 2010р., тому за результатами перевірки витрати враховуються по нормі 55%. В порушення п.183.1, п.183.2 ст.183, п. 187.1 ст.187 ПК України позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 58061,0 грн. Крім того, позивачем не подані податкові декларації по податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011р. та не надано до Південної МДПІ податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009р., І півріччя 2010р. у строки визначені пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Центрально-Міської районної Ради народних депутатів від 24.10.1996р. №328-р. В виконвчому комітеті Криворізької міської Ради отримав свідоцтво про державну реєстрацію серії ВОЗ № 532423, номер запису про державну реєстрацію №22270170000026905

На податковому обліку в Південній міжрайонній державній податковій інспекції м. Кривого Рогу перебуває з 01.07.2003р. за №3382.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного податку.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.11.2011 р. № 1373/173, та наказу від 25.10.2011 р. №1708, виданих Південною міжрайонною ДПІ у м.Кривому Розі, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Роговою Лесею Володимирівною, на підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. до 30.09.2011 р., відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акту,

Направлення про проведення перевірки від 07.11.11р. №1373/173 вручено під підпис ФОП ОСОБА_1 07.11.11р., наказ Південної МДПІ у м. Кривому Розі №1708 від 25.10.11р. про проведення планової виїзної перевірки вручено позивачу особисто під підпис 25.10.11р. Перевірку проведено з відома фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Згідно поданої заяви фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 07 листопада 2011р. №15230/1 О/о перевірка проводилась в приміщенні Південної МДПІ у м. Кривому Розі за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Пушкіна, 4а, яке підприємцем обрано місцем проведення планової виїзної перевірки.

Позивач зазначає, що посадові особи Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби не мали права на проведення вищезазначеної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, посилаючись на порушення відповідачем статті 257 Цивільного кодексу України, яка встановлює строк загальної позовної давності у три роки.

Натомість суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу від 16.01.03 № 435-ІV загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вимогами ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу від 16.01.03 № 435-ІV позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

При перевірці позивача податковим органом було використано податкову звітність ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 р. до 30.09.2011 р. суцільно, отже посадові особи Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі мали право на проведення вищезазначеної перевірки позивача.

Згідно п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Позивач стверджує, що посадовими особами відповідача порушено вимоги вищезазначених статей Податкового кодексу України щодо строків проведення перевірок, а саме: перевірка повинна була тривати з 07.11.2011 р. по 22.11.2011 р., а фактично вона проводилась з 07.11.2011р. по 02.12.2011р.

Як встановлено з матеріалів справи, перевірка проводилась з 07.11.2011р. по 02.12.2011р..

В направлені на перевірку №1373/173 визначено термін проведення перевірки з 07.11.2011р.

Наказом Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 18.11.2011 року №1812 подовжено термін проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 на 5 робочих днів з 21.11.2011 р. по 25.11.2011р.;

Також, наказом Південної МДПІ у м. Кривому Розі від 25.11.2011р. №1855 продовжено термін проведення планової виїзної перевірки на 5 робочих днів з 28.11.2011р. по 02.12.2011р.

Таким чином, судом встановлено, що планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 р. до 30.09.2011 р. проводилася 15 робочих днів з урахуванням терміну подовження перевірки, що відповідає вимогам чинного законодавства.

За результатами виїзної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. до 30.09.2011 р. складено акт №1649/173/НОМЕР_2 від 09.12.2011.

У відповідності до зазначеного акту в ході перевірки встановлені наступні порушення:

1. ст.1, ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 за № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет № 13-92), п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 54708,49 грн., в т.ч. по періодах: IV квартал 2010 року на суму 2852,29 грн., 9 місяців 2011р. - 51856,20 грн.

2. п.183.1, п.183.2 ст.183, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у розмірі 58061,0 грн., в т.ч. по періодах: за січень 2011 року - 4387,0.грн.; за лютий -13347,0 грн.; за березень - 7173,0 грн.; за квітень - 14681,0 грн.; за червень - 8710,0 грн.; за липень - 4705,0грн.; за вересень 2011р. - 1584,0грн.

3. п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України в частині неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року.

4. ст.9 Постанови КМУ від 01.03.1999 № 303 „Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища та стягнення цього збору" та ст.7 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" №162/379, в частині неподання податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 рік, І півріччя 2010 року, 2010 рік;

5. пункту 33 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-ІІІ зі змінами та доповненнями в частині здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2008р. по 23.12.2008р. без одержання ліцензії на надання послуг по перевезенню вантажів вантажним автомобілем;

На підставі вказаних висновків податковим органом були винесені: податкове повідомлення-рішення № 0004311701 від 11.01.2012 року на суму 60996, 25 грн., податкове повідомлення-рішення № 00043221701 від 11.01.2012 року на суму 510,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 00043331701 від 11.01.2012 року на суму 59030,84 грн.

Відповідно п.44.1. ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митні декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудрвих відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.85.2. ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п.44.6. ст.44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Стаття 83 Податкового кодексу України передбачає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Для проведення виїзної планової перевірки позивача ФОП ОСОБА_1 надано документи, що підтверджується копією опису такі, як: книга обліку доходів та витрат ф.№10, податкова звітність, відомості ЦБД, виписки банк про рух грошових коштів, договори, відомості отримані від ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод №1».

При проведенні виїзної планової перевірки були використані наступні комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи Південної МДПІ у м. Кривому Розі: «АІС Облік податків та платежів» (ТАХ), АРМів «Бест звіт», «Аудит», «Транспорт», ЦБД ДРФО, тощо.

Крім того, відповідно до пп. 1.4.1 п.1.4 ст.1 Наказу ДПА України від 14.04.2011 р. № 213 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 №355» при організації документальних перевірок здійснюється доперевірочний аналіз.

Зазначені вище норми спростовують твердження позивача про відсутність законодавчої регламентації права податкового органу на проведення доперевірочного аналізу та використання його висновків.

Отже, суд прийшов до висновку, що відповідачем правомірно проведено доперевірочний аналіз ФОП ОСОБА_1., під час якого до ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» направлено листа від 31.08.2011 № 25063/10/17-112 щодо підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1.

Щодо дотримання позивачем вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» № 727/98 від 03.07.1998 судом встановлено наступне.

На підставі договору № 05/09-УСЛ (договір послуг) від 29.12.2008 р. ФОП ОСОБА_1 надавав послуги ПрАТ «Криворізький міськмолокозавод № 1».

В ході доперевірочного аналізу до ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» направлено листа від 31.08.2011 № 25063/10/17-112 щодо підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1

Згідно отриманої інформації від ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» № 17960/10 від 26.09.2011 р. взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 за період 2010 року - І півріччя 2011 року підтверджені.

У відповідності до актів виконаних робіт ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1» за автопослуги по перевезенню вантажів перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1338999,15 грн., в т.ч. за: ІV кв. 2008р. - 73000грн.; 2009 рік - 450513,65 грн., 2010 рік - 542256,20 грн., 9 місяців 2011 року - 273229,30 грн.

В ході планової перевірки позивача ФОП ОСОБА_1 надано виписки банку, згідно яких ФОП ОСОБА_1 надійшли від ПрАТ «Криворізький молокозавод № 1», ДП Птахофабрика «Лозуватська», ТОВ «Запоріжські напівфабрикати», ТОВ «Агрокосм», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_3. грошові кошти у розмірі 1374829,22 грн. в т.ч.: IV кв. 2008р. - 73000грн.; 2099р. - 450513,65 грн., 2010 рік - 539756,20 грн., 9 місяців 2011 року - 311559,37 грн.

Посилання позивача на те, що ФОП ОСОБА_1 не подавав виписок банку до податкового органу спростовується копією опису складеного особисто ОСОБА_1, а також наведеними вище поясненнями посадової особи відповідача.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб стало те, що останній, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, допустив у 2010 року перевищення встановленого законодавством граничного обсягу виручки від реалізації товарів 500 000 грн. та не сплатив із суми отриманого чистого доходу податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість.

При цьому, позивач стверджує, що ним не допущено перевищення встановленого законодавством граничного обсягу виручки від реалізації товарів, оскільки, на його думку, сума коштів, що надійшли згідно укладеного договору перевезення на розрахунковий рахунок позивача, не відповідає зазначеній сумі в акті перевірки та не є виручкою у розумінні Указу Президента України № 727 від 03.07.1998 р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва». При цьому Позивач не надав суду на відповідні вимоги будь-які докази у підтвердження своїх доводів,зокрема це стосується інформації стосовно руху коштів на рахунках у банківських установах та інших первиних документів, які б спростовували встановлені у відповідачем спірному акті перевірки обставини.

Суд не може погодитись з такою думкою позивача, виходячи з наступного.

Так, Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі - Указ № 727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу № 727/98, під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому, у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу).

З аналізу вищезазначеного слідує, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме: 500000 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Крім того, судова практика в адміністративних справах Верховного суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема у постанові від 19 січня 2010 року (справа № 21-1966во09) викладено висновок про те, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку, здійснення операцій або укладення угод на суму, що перевищує допустимий розмірі для підприємців-платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання норми розрахунків-передбачають перереєстрацію платнику єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

У той же час, Указ № 727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.

За результатами перевірки встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_1 в 2010 року склав 542256,20 грн., що перевищує граничний обсяг виручки, передбачений Указом № 727, на 42256,20 грн.

Враховуючи наведене вище та вимоги діючого законодавства, доходи отримані ФОП ОСОБА_5, які перевищують 500000 грн. у розмірі 42256,20 грн., оподатковуються за загальними правилами відповідно до Декрету № 13-92.

Оскільки, перевищення виникло у 4 кварталі 2010 року, то починаючи з І квартала 2011 року оподаткування доходів здійснюється відповідно до Декрету № 13-92 та Податкового кодексу України.

Згідно пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (оплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам., протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис.грн. (без урахування податку на додану вартість).

П.9.3 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст.2 цього Закону зобов'язані зареєструватися, як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживанням).

Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особа, що не надсилає заяву у випадках та у строки, передбачені цією статтею, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Також, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом, що не було дотримано позивачем.

В зв'язку з перевищенням граничного розміру обсягу виручки 500,0 тис.грн. в 2010 року ФОП ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість у терміни визначені п.9.4 ст.9 Законом України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість позивач до Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області податкової служби не подавав.

За результатами перевірки встановлено, що за період з 20.01.2011 р. до 30.09.2011р. на розрахунковий рахунок підприємця надійшли грошові кошти у розмірі 315000,0 грн. від надання послуг з перевезень вантажів по території України, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в т.ч. по періодам: з 20 січня 2011р. - 21934,17 грн.; за лютий 2011р. - 66734,45 грн.; за березень - 35867,48 грн.; за квітень - 73406,70 грн.; за травень 2011р. - 17369,30 грн.; за червень 2011р. - 43547,87 грн.; за липень 2011р. - 23522,76 грн.; за серпень 2011р. - 0 грн.; за вересень 2011р. - 7921,27 грн.

Відповідно до п. п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка податку на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.73.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 58061,0 грн.

Крім того, в ході перевірки встановлено неподання ФОП ОСОБА_1 податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року, що є порушенням п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що, згідно з приписами п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника, зокрема, за неподання декларацій з податку на додану вартість, ненарахування і несплату цього податку.

Згідно п. 7 розділу підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відповідно до п. 120. 1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, штрафні (фінансові) санкції за несплату податку на додану вартість та неподання декларації з податку на додану вартість склали 2938,25 грн., що підтверджується розрахунками штрафної санкції по податку на додану вартість в акті від 09.12.2011 р.

Відповідно до п. 9.12.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Згідно з п.1.3. цієї статті Закону, дохід з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Ст. 3 вказаного Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Згідно зі ст. 2 вказаного Декрету, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, перевіряючими зроблений вірний висновок про те, що оскільки позивачем перевищено обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності у 3 кварталі 2010 року, встановлений статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», останній зобов'язаний сплатити податок на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV передбачено, що оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування проводиться відповідно розділу IV Декрету №13-92, з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону.

Статтею 13 Декрету №13-92 встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4 до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються при проведенні остаточного перерахунку по нормам у відсотках до валового доходу, визначеним Головною ДНІ України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємцям. Норми витрат наведені у додатку № 6 до Інструкції від 21.04.1993 № 12 "Про прибутковий податок з громадян" Згідно додатку № 6 норми витрат на надання послуг вантажним автотранспортом складають 55%.

Враховуючи, що згідно Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) включаються суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді, суд погоджується з доводами Відповідача про правомірність оподаткування суми перевищення фактично отриманого особою доходу над сумою максимально дозволеного доходу платника єдиного податку згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» за правилами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 за №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оскільки на момент перевірки були відсутні документи на підтвердження витрат, які б дали змогу обрахувати чистий дохід, ФОП ОСОБА_1 для перевірки не надані документи, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу в ІV кв. 2010 року.

Тому, за результатами перевірки за 2010 рік витрати враховуються по нормі 55 відсотків.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, що в порушення ст.13 Декрету №13-92 та п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід на суму 334015,29 грн., у тому числі по періодах: ІV квартал 2010 року - 19015,29 грн.; 9 місяців 2011 року - 315000,00 грн.

Податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, який донараховується за результатами перевірки складає 54708,49 грн., в т.ч. по періодах: IV квартал 2010р. на суму перевищення - 2852,29 грн. (19015,29 грн. * 15%); 9 місяців 2011р. - 51856,20 грн. (9410*9=84690 * 15% = 12703,50; 315000 - 84690 = 230310 * 17% = 39152,70 грн.; 12703,50+39152,70=51856,20 грн.)

Згідно п. 7 розділу підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, штрафні (фінансові) санкції за несплату податку з доходів фізичних осіб склали 4322,35 грн., що підтверджується розрахунком штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб до акту перевірки від 09.12.2011.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004311701 від 11.01.2012 року на суму 60996, 25 грн. та податкового повідомлення-рішення № 00043331701 від 11.01.2012 року на суму 59030,84 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

ФОП ОСОБА_1 в перевіряємому періоді при здійсненні підприємницької діяльності використовував транспортні засоби (п.1.9 акту перевірки). Для роботи автотранспортних засобів підприємцем використовувався газ.

Згідно п. 2.1. "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999р. №162/379 (далі Інструкція №162/379) ФОП ОСОБА_1 є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища, як особа, яка здійснює на території України викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище пересувними джерелами забруднення.

Податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2009р., з 01.01.2010р. по 30.03.2010р., з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. ФОП ОСОБА_1 до Південної МДПІ у м. Кривому Розі надавались не своєчасно.

Зазначені вище твердження не спростовані позивачем належними доказами під час розгляду справи, натомість підтверджені відповідачем розрахунком збору за забруднення навколишнього природного середовища в акті перевірки у таблиці №15 за 2009р., І півріччя 2010р., 2010р.

Отже, в порушення ст.9 Постанови КМУ від 01.03.1999 № 303 „Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору" та ст.7 "Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" № 162/379, ФОП ОСОБА_1 не надано до контролюючого органу податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2009 рік, І квартал 2010 року, 2010 рік.

Пп. 54.3.1 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно п.120.1 п.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 00043221701 від 11.01.2012 року щодо нарахування штрафних санкцій позивачу за неподання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 510 грн. 00 коп. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки порушень норм чинного законодавства з боку Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області не встановлено, а повідомлення-рішення № 0004311701 від 11.01.2012 року на суму 60996, 25 грн., № 00043221701 від 11.01.2012 року на суму 510,00 грн., № 00043331701 від 11.01.2012 року на суму 59030,84 грн. є правомірними та не підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень. Отже, суд робить висновок, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.Б. Ляшко