Справа № 2-414/09

                                              РІШЕННЯ

                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    09 жовтня 2009 року.                                           Царичанський районний суд Дніпропетровської області в складі:

    головуючого – судді Ритова В.І.

    при секретарі Бережній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОРЛА ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

                                                        В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому просить стягнути з неї на його користь борг в сумі 80 000 грн.

    На обґрунтування позовних вимог вказав, що 23 лютого 2009 року відповідачка позичила у нього гроші в сумі 80 000 грн., які зобов’язувалася віддати протягом місяця, тобто до 23 березня 2009 року. Оскільки боржниця кошти не повернула, він змушений був звернутися до Царичанського районного суду із заявою про видачу судового наказу, який був і виданий 6 липня 2009 року. Цей наказ відповідачка оскаржила у суд його скасував.

    У відповідності до ст.. 625 ЦК України окрім суми боргу просить стягнути 3 % річних від простроченої суми, які становить сума в 1000 грн. Загалом просить стягнути 80 000 грн. боргу, 1 000 грн. – 3% річних та судові витрати 843 грн. 75 коп., а всього 81 843 грн. 75 коп.

    В судовому засіданні позовні вимоги збільшив, пояснив, що судових витрат він сплатив не 843 грн. 75 коп., як зазначено у позовній заяві, а 930 грн., що підтверджується квитанціями. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 80 000 грн. основного боргу, 1 000 грн. річних та 930 грн. судових витрат, а всього 81 930 грн.

    Відповідачка позовні вимоги не визнала, пояснила, що вона гроші у ОСОБА_3 не позичала, а позичала ОСОБА_4, яка позичала не 80 000 грн., а 40 000 грн. Її ж попросили написати розписку про те, що вона позичила у ОСОБА_3 80 000 грн. При цьому їй ніхто не погрожував і не примушував силоміць писати розписку. Чому вона написала розписку, пояснити не може.

    Вислухавши пояснення сторін, перевіривши справу, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Як у позовній заяві, так і в судовому засіданні позивач ОСОБА_3 зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 23 лютого 2009 року позичила у нього гроші в сумі  80 000 грн., про що власноручно написала розписку, у якій зобов’язувалася повернути борг 23 березня 2009 року.

    Вказана обставина підтверджується розпискою, згідно якої ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_3 80 000 грн. ( вісімдесят тисяч гривень) і гроші зобов’язується віддати 23.03.2009 року (а. с. 2).

    В судовому засіданні відповідачка пояснила, що дана розписка написана нею і підпис на розписці виконано також нею, але гроші від ОСОБА_3 вона не отримувала, а отримала ОСОБА_4

    ОСОБА_3 наполягає на тому, що він передав гроші ОСОБА_2, а вона написала розписку.

    За вказаних обставин, даючи в сукупності оцінку поясненням сторін та розписці, суд приходить до впевненості, що відповідачка ОСОБА_2  позичила 23 лютого 2009 року у позивача ОСОБА_3 80 000 грн. і зобов’язувалася повернути борг 23 березня 2009 року.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    ОСОБА_2 до цього часу борг не повернула, а тому з неї на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути 80 000 грн.

    Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора  зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

    У розписці розмір процентів не встановлений, а тому він повинен становити 3 % відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, і, оскільки позивач ставить вимогу про стягнення проценту, суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 повинно бути стягнуто 3 % річних з простроченої суми боргу, тобто ( 80 000 х 3 : 12 х 5 = 1 000 грн.), де 80 000 грн. – сума боргу, 3 % - процент річних, 12 – кількість місяців у році та 5 – кількість місяців, протягом яких прострочено виконання грошового зобов’язання: з 24 березня 2009 року по 31 серпня 2009 року (до дня звернення позивача до суду з позовом).

    Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 80 000 грн. основного боргу та 1 000 грн. – процент річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

    Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    Квитанціями позивача підтверджено, що ОСОБА_3 сплатив і при подачі заяви про видачу судового наказу і при подачі позовної заяви судового збору 810 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а тому ці суми підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

    На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                         В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОРЛА  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОРЛА ОСОБА_1 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. боргу, 1 000 грн. річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, 810 грн. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього  81 930 (вісімдесят одна тисяча дев’ятсот тридцять) грн.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області  протягом десяти днів з подачею апеляції через районний суд або шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з послідуючою подачею протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення апеляційної скарги через районний суд.

    Головуючий                                                                     В.І.Ритов.