Справа № 758/11743/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.,

при секретарі - Томіленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави та зобов'язання передачі предмета застави, -

в с т а н о в и в:

20.10.2015р. представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» звернувся до суду з позовом, в якому просить: звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1, шляхом передачі у власність ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргових зобов'язань за кредитним договором №215/2007 від 10.10.2007р.; зобов'язати відповідача ОСОБА_1 передати ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» предмет застави - автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1 з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.2-3, 163-164).

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 10.10.2007року між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір №215/2007, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у сумі 89000,00грн. терміном з 10.10.2007 року по 10.10.2012 року, зі сплатою 18,0% річних, на покупку автомобіля. В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором, 10.10.2007 р. між банком та ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу відповідно до умов якого, предметом застави є належний заставодавцю автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2. Відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14 від 25.04.2014 року, укладено між ТОВ «Брокінвестгруп», яке діє від імені АКБ «Східно-Європейський банк», та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», первісний кредитор відступає за плату, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, а також відповідно до договору забезпечення, в тому числі право вимоги за кредитним договором №215/2007 від 10.10.2007р. У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 виконання умов кредитного договору №215/2007 від 10.10.2007 року, сформувалась заборгованість в розмірі 117329,91грн., з яких сума кредиту в розмірі 89000,00грн. та сума відсотків у розмірі 24947,91грн. Отже, позивач набув прав кредитора відносно ОСОБА_2 та прав нового заставодержателя відносно предмета застави - вищевказаного автомобіля. Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, 28.03.2013 року АКБ «Східно-Європейський банк» зареєстроване обтяження відносно заставного автомобіля - марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2. Однак, в процесі вчинення позивачем дій передбачених чинним законодавством для захисту свої прав, як кредитора, стало відомо про зняття предмета застави з обліку та перереєстрацію за номерними знаками НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано за новим власником ОСОБА_5, а з 12.12.2015р. перереєстрований на ОСОБА_1.

Представник позивача «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити. Подала письмові пояснення (т.2, а.с.14-15, 43-44), в яких зазначила, що рішенням Староміським районним судом Вінницької області від 31.10.2011р. задоволено позовну заяву АКБ «Східно-Європейський Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 168158,96грн. та судового збору у розмірі 1820,00грн. На підставі цього рішення було видано виконавчі листи. 04.03.2015р. за результатами розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, ухвалою суду змінено сторону виконавчого провадження - стягувача АКБ «СЄБ» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Станом на теперішній час виконавче провадження №52514120 відкрито, проте рішення не виконане. Отже, позивач в праві звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави. Вважає, що перебіг позовної давності починається з моменту виконання рішення Староміського районного суду Вінницької області від 30.10.2011року по справі 2-1310/10 в повному обсязі. Крім того, термін дії обтяження встановлений до 28.03.2018 року. Крім того, стороною відповідача не доведено того, що останній є добровільним набувачем. Перереєстрація заставного автомобіля з однієї особи на іншу, як форма переходу майна у власність не впливає на збереження застави, а відповідачем не надано належних доказів набуття ним автомобіля у власність за відплатним правочином. Направлення банком вимоги боржнику не є встановленням нового терміну повернення кредиту, оскільки вимога стосується лише усунення порушень щодо виконання договору - погашення простроченої заборгованості, строки виконання зобов'язання не змінювались. Тому вважає необґрунтованими твердження сторони відповідача про сплив строків позовної давності, оскільки рішення суду не виконане. Додатково представник пояснила, що виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості був неодноразово повернутий, наразі виконавче провадження триває. Вважає, що порушення прав позивача почалось з того часу, коли в судовому засіданні представник позивача дізнався про зміну власника автомобіля. Та коли відповідач за договором набув право вимоги. - 25.04.2014р.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити у позові. Подав письмові заперечення проти позовної заяви (т. 2, а.с.3-6), в яких просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову. В запереченнях зазначено, що позивач не довів належним та допустимими доказами наявність в державному реєстрі відомостей про обтяження автомобіля марки Daihatsu Sirion 1.3 LT, кузов НОМЕР_4 ні станом на момент придбання відповідачем автомобіля за відплатним договором, ні станом на момент подачі позову. Отже, відсутні підстави вважати відповідача недобросовісним набувачем рухомого майна. Посадовими особами відповідних підрозділів МВС України, допущено порушення Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1388. Позбавлення відповідача права власності на автомобіль шляхом звернення стягнення на нього є непропорційним втручанням у його право на мирне володіння своїм майном. ОСОБА_2 у 2008 році перестала виконувати свої зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим банком 12.06.2008р., 02.07.2008р. та 24.07.2008р. були направлені на її адресу повідомлення про необхідність погашення кредитної заборгованості. В останньому повідомленні боржника повідомлено, що у випадку не погашення заборгованості в термін до 03.08.2008р. банком буде розпочато звернення стягнення на предмет застави. Отже банк, або інший кредитор мав право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави лише до 03.08.2011р. Крім того, рішення суду про стягнення з боржника заборгованості набрало законної сили 10.11.2011р. Крім того, позивач, будучи стороною виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2, звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави лише в жовтні 2015 року. Отже, звертаючись до суду 19.10.2015р. з вимогою про звернення стягнення на предмет застави, позивач допустив пропущення строків позовної давності, що унеможливлює задоволення його позовних вимог. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях та додатково пояснив, що навіть первісний кредитор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з пропуском строків позовної давності. Відповідач кредит не брав, є четвертим власником автомобіля. В 2011 році автомобіль було вперше знято з реєстрації. МВС допустило зняття з реєстрації арештованого майна, яке перебувало у розшуку. Просив обраховувати стоки позовної давності з 03.08.2008 року.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання неодноразово не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, заяв чи клопотань до суду не подали.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний крім повернення позикодавцеві позики, сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 10.10.2007 р. між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №215/2007, відповідно до умов якого банк надає останній кредит з урахуванням його платоспроможності в сумі 89000,00грн. на купівлю автомобілів марки Daihatsu, модель Sirion, терміном з 10.10.2007р. по 10.10.2012р., із сплатою 18,0% річних (т.1, а.с.6-8).

Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає, серед іншого, на підставі договору (ч.1 ст.574 ЦК України).

10.10.2007р. між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу, згідно умов якого цим договором забезпечується виконання заставодавцем зобов'язань перед заставодержателем, що випливають з укладеного між ними 10.10.2007 року кредитного договору №215/2007 про надання кредиту в сумі 8900,00грн. строком з 10.10.2007 року по 10.10.2012 року. Предметом застави є автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1, а.с.9-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 525 ЦК України встановлена неприпустимість односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов.

Відповідно до частини 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31.10.2011р. (справа №2-1310/11) стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного банку «Східно - Європейський банк» заборгованість за кредитним договором №215/2007 від 10 жовтня 2007 року в розмірі 168158,96 грн., яка складається із: 89000,00грн. - борг по кредиту; 9332,49грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 690,00грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 54459,31грн. - борг по відсоткам; 7021,37грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків; 535,79грн. - штраф за несвоєчасну сплату відсотків; 7120,00 грн. - борг по комісії (т.1, а.с.212-213). Згідно відмітки на копії рішення, воно набрало законної сили 11.11.2011р.

Розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором бо законом. (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України)

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

13.12.2013р. між АКБ «Східно-Європейський банк» в особі ліквідатора (установник управління) та ТОВ «Брокінвестгруп» (управитель) укладено договір №32-Л про передавання в управління непроданих активів, згідно загальних положень якого, установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору (т.2, а.с.46-49).

25.04.2014 року між ТОВ «Брокінвестгруп» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено договір купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14, відповідно до якого предметом цього договору є відступлення права вимоги, що випливає з контракту, укладеного між АКБ «Східно-Європейській банк» та боржником, а також Договорами забезпечення (у разі їх наявності) (т.1, а.с.11-14, т.2 а.с.50-51).

Відповідно до п. 2.7 Договору купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14, до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах. Що існувало на дату відступлення, зокрема, але не обмежуючись, до нового кредитора переходять усі права вимоги, що пов'язані з правом вимоги (зокрема, але не обмежуючись, право вимоги відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення; витрат на утримання і збереження предмета обтяження; витрат на страхування; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов Договору забезпечення), передбачені Контрактом, Договором забезпечення та чинним законодавством.

Відповідно до Додатку №2 до Договору купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14 від 25.04.2014 року - Перелік боржників та контрактів відносно яких виникло право вимоги, та права вимоги за якими відступаються до нового кредитора, під №113 містяться відомості про відступлення права вимоги із зазначенням даних про укладення з ОСОБА_2 договору №215/2007 зі строком дії з 10.10.2007р. по 10.10.2012р., станом на 25.04.2014р. загальна сума заборгованості становить 117329,91грн., з яких сума кредиту - 89000,00грн., сума відсотків по кредиту 24947,91грн. (т.1, а.с.18-зворот).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2015р. замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1310/11, виданого 07.02.2012 року Староміським районним судом м. Вінниці на виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці у справі №2-1310/11 за позовом АКБ «Східно-Європейський банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 168158,96грн. та судових витрат, а саме: сторону виконавчого провадження - стягувача Акціонерний комерційний банк «Східно-Європейський банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», у зв'язку з переходом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» прав кредитора відповідно до договору купівлі-продажу права вимоги №23/ФК-14 від 25.04.2014 року (т.2, а.с.52-53).

Відповідно до інформації про виконавче провадження, на виконанні у Староміському відділі державної виконавчої служби м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області перебуває виконавчий лист від 07.02.2012року, виданий Староміським районним судом м. Вінниця щодо стягнення коштів з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в сумі 168158,96грн. 04.10.2016р відкрито виконавче провадження №52514120 (т.2, а.с.16).

Згідно повідомлення Управління ДАІ у Вінницькій області Управління МВС України від 17.07.2015р., згідно бази даних АІС «Автомобіль» УДАІ УМВС України у Вінницькій області, автомобіль Daihatsu Sirion, номерний знак НОМЕР_2, у 2008р. було оголошено в розшук відповідно до постанов «Про розшук майна боржника» державної виконавчої служби. В подальшому, у 2011 році державною виконавчою службою розшук припинено. Також повідомлено, що згідно бази даних АІС «Автомобіль» УДАІ УМВС України у Вінницькій області на «НАІС» ДДАІ МВС України, на громадянку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, транспортних засобів не зареєстровано (т.1, а.с.24).

Листом №31/26-14142вх від 20.10.2016р. регіонального сервісного центру в м.Києві МВС України, повідомлено, що згідно даних автоматизованої інформаційної систем МВС автомобіль Daihatsu Sirion 1.3 LT, кузов НОМЕР_4, синього кольору, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 мав наступних власників: у період з 12.10.2012р. по 17.04.2013р. власник - громадянка ОСОБА_4, підстава реєстрації - довідка-рахунок ДПІ №724172 від 09.10.2012 року, яка була видана СПД ОСОБА_6; у період з 24.04.2013р. по 15.09.2015р. власник - ОСОБА_5, підстава реєстрації - довідка-рахунок ААВ №087519 від 17.04.2013 року, яка була видана ТОВ «Автокорпорація»; з 12.12.2015 року по теперішній час власник - ОСОБА_1, підстава реєстрації - довідка-рахунок ААЕ №528678 від 18.11.2015 року, яка видана ТОВ «Валентина» (т.1, а.с.166).

Листом №31/211029 від 24.11.2016р. територіальним сервісним центром регіонального сервісного центру у Вінницькій області МВС України повідомлено, що відповідно до бази даних АІС «ДАІ 2000», УДАІ України у Вінницькій області та Єдиного державного реєстру МВС, за громадянкою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований транспортний засіб марки Daihatsu Sirion 1.3 LT, 2007р., з 10.10.2007р. (поставлений на облік) по 16.11.2011р. (знятий з обліку) (т.1, а.с.180).

З відповіді №31/26-14142вх від 20.10.2016р. регіонального сервісного центру в м.Києві МВС України (т.1 а.с.166) та довідки-рахунку Серії ААЕ №528678 від 18.11.2015р. вбачається, що ОСОБА_1 придбано і видано автомобіль марки Daihatsu Sirion, кузов НОМЕР_4, вартістю 14000,00грн. (т.1 а.с.167), реєстрація даного ТЗ за відповідачем здійснена 18.11.2015р. (т.2 а.с.2).

Відповідно до п. п. 12, 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час придбання відповідачем автомобіля), довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Статтею 589 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає правомірними вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави та зобов'язання передачі предмета застави.

Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.

Письмові заперечення проти позовної заяви (т.2, а.с.3-6), в яких представник відповідача просить застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову, фактично містять заяву про застосування строків позовної давності.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Відповідно до п. 7.4. кредитного договору №215/2007 від 10.10.2007р., строк дії кредитного договору починається з дня надання кредиту і діє до повного виконання позичальником умов цього договору.

Згідно договору застави транспортного засобу (п.7.4.), він зберігає свою силу до повного виконання всіх зобов'язань за кредитним договором.

Разом з тим, як убачається зі змісту кредитного договору (п.1.1., 3.3.1.), ним встановлено кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше 10.10.2012р.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору №215/2007 від 10.10.2007р., якщо виникла і триває подія невиконання зобов'язань, сума кредиту, відсотки за користування кредитом, а також інші суми нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню згідно з повідомленням, яке банк надає позичальнику. Позичальник повинен сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення. У випадку порушення зазначеного строку сплати, банк набуває право звернути стягнення вищевказаної суми на предмет забезпечення зобов'язань позичальника. Це право існує і регулюється на підстав договору застави/іпотеки.

Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з частиною 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з частиною 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з частиною 2 статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова кредитного договору № 215/2007 від 10.10.2007р. про те, що він діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором та аналогічна умова в договорі застави не є встановленим строком дії кредитного договору та договору застави, в розумінні ст. 252 ЦК України.

Отже, кінцевим строком виконання договору є 10.10.2012р.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31.10.2011р., яке набрало законної сили 11.11.2011р., встановлено, що ОСОБА_2, проведена лише часткова оплата відсотків у розмірі 11679,65грн., остання сплата проведена 27.06.2008р.

Також, даним рішенням суду встановлено, що 12.06.2008р., 02.07.2008р., 24.07.2008р. на адресу ОСОБА_2 були надіслані претензії про необхідність погашення кредитної заборгованості, але заборгованість не погашена.

Долучені до матеріалів справи вищевказані вимоги, відправлені на адресу ОСОБА_2 містять попередження про те, що у випадку не погашення вказаної в них заборгованості у визначені в цих вимогах терміни, буде розпочато звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки Daihatsu, модель Sirion, тип легковий комбі-В, 2007 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_4, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.2 а.с.8-10).

Позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет застави та зобов'язання передачі предмета застави до суду 20.10.2015 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (ч.1 ст.514 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави та зобов'язання передачі предмета застави не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача у сплаченому при подачі позову розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 14-16, 251-255, 256-258, 261, 267, 512, 514, 516, 517, 526, 546, 572, 576, 590, 610, 615, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет застави та зобов'язання передачі предмета застави - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :