КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.04.2007                                                                                           № 35/401

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Пономаренко О.А. – представник (дов. №1-213 від 14.03.2007);

 від відповідача - Селіфонов В.В. – представник (дов. №8/А від 11.04.2007),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Київмлин”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.01.2007

 у справі № 35/401  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства „Київмлин”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпреза+”

             

                       

 про                                                  усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.01.2007 у справі №35/401 в позові Закритого акціонерного товариства „Київмлин” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпреза+” про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що: відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача в порядку ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України про припинення дії договору оренди нежилих приміщень № 16 від 16.09.2003, укладеного між сторонами; посилання позивача на те, що він належним чином повідомив відповідача про припинення договору оренди шляхом надання листа № 1-524 від 24.07.2006, не були прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки з наданого позивачем листа не вбачається, якою саме посадовою особою відповідача він був отриманий; крім того, особа, яка підписала вищезазначений лист при його отриманні, взагалі не є працівником ТОВ „Імпреза+”, що підтверджується наказом № 060103/Ш-1 про призначення штатного розкладу ТОВ „Імпреза+” на 2006 рік; враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.01.2007 у справі № 35/401 повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник зазначає, що листом № 1-524 від 24.07.2006 відповідно до п. 4.2 договору оренди № 16 від 16.09.2003 попередив відповідача про неможливість продовження строку дії договору оренди, вказаний лист був отриманий відповідачем 25.07.2006.

Тобто, у зв’язку із закінчення строку дії договору та наявністю заперечень позивача на продовження строку його дії, договір оренди № 16 відповідно до п. 11.3 договору припиняється.

Разом з тим, всупереч положенням ст. 785 Цивільного кодексу України, станом на 15.10.2006 спірне приміщення власнику (позивачу) передано не було, а отже відповідач користується спірним приміщенням без достатньої правової підстави.

Заявник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про ненадання ним доказів відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України в обґрунтування вимог позовної заяви, враховуючи той факт, що постійне ігнорування відповідачем вимог позивача про звільнення спірного приміщення, змусило позивача в строки, встановлені ст. 764 Цивільного кодексу України, звернутись до суду з позовною заявою № 1-875, яка, на думку заявника, і є вираженням заперечення орендодавця (позивача) проти пролонгації договору оренди № 16 від 16.09.2003.

Крім того, місцевий господарський суд не прийняв до уваги той факт, що відповідач не знаходиться за юридичною адресою, керівник відповідача є одночасно і керівником іншої юридичної особи – ТОВ „Мансарди міста”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20 (довідка ЄДРПОУ надана позивачем для залучення до матеріалів справи), саме з цієї причини керівник юридичної служби позивача 25.07.2006 особисто відвіз лист № 1-524 за вказаною адресою та вручив його секретарю ТОВ „Мансарди міста” Діденко К.О., про що свідчить її підпис та дата його отримання (копія листа наявна в матеріалах справи).

Також заявник посилається на порушення місцевим господарським судом його процесуальних прав, оскільки, залишивши без розгляду клопотання позивача № 1-10 від 11.01.2007 про виклик до суду визначених осіб для дачі пояснень по суті спору, суд тим самим позбавив позивача можливості довести в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги та просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2007 у справі № 35/401 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що: позивачем не були надані суду докази повідомлення відповідача про закінчення терміну дії договору оренди та про відсутність наміру пролонгувати договір на майбутнє; лист № 1-524 від 24.07.2006, на який посилається позивач як на належний доказ повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди, не може бути прийнятий до уваги, оскільки позивачем не надано доказів його надсилання та вручення відповідачу; твердження позивача про вручення зазначеного листа Діденко К.О. з метою подальшої його передачі директору ТОВ „Імпреза+” є безпідставним, оскільки фізична особа Діденко К.О. не є працівником ТОВ „Імпреза+”, що підтверджується наданим до залучення до матеріалів справи штатним розкладом ТОВ „Імпреза+”, крім того, відповідачем було надано суду інформацію щодо виданих, діючих та скасованих довіреностей, що видавались фізичним особам на представлення інтересів відповідача, однак, серед них немає жодної, яка була б видана Діденко К.О.; також відповідач зазначає, що на примірнику листа № 1-524 від 24.07.2006 відсутній вхідний номер та печатка ТОВ „Імпреза+”.

Під час розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні 17.04.2007 представник позивача з метою підтвердження вручення листа № 1-524 від 24.07.2006 відповідачу, подав письмове клопотання про виклик до суду для отримання пояснень: керівника юридичної служби ЗАТ „Київмлин” Мартисенка В.В., бухгалтера першої категорії ЗАТ „Київмлин” Кирієнко Л.А. та фізичної особи Діденко К.О.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення в зв’язку з тим, що відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тобто позивач, посилаючись на належне повідомлення відповідача листом № 1-524 від 24.07.2006, повинен надати докази його надсилання на адресу відповідача – чек поштового відділення зв’язку, а у випадку, коли лист був вручений під розписку, то особа, яка його приймає, повинна мати на це повноваження (керівник, секретар, юрист), зробити на другому примірнику розписку про прийняття листа і поставити печатку товариства, таким чином, посилаючись на вручення листа під розписку Діденко К.О., позивач повинен надати в якості доказу примірник листа з дотриманням вищевказаних вимог. Враховуючи викладене, пояснення осіб, зазначених позивачем в клопотанні, не можуть вплинути на вирішення спору по суті, оскільки відповідно до норм ГПК України не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, що підтверджують обставини, на які йде посилання в апеляційній скарзі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

16.09.2003 між ЗАТ „Київмлин”, за договором орендодавець, та ТОВ „Імпреза+”, за договором орендар, було укладено договір оренди нежилих приміщень № 16, за умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах строкового платного користування приміщення кафе виробничо-торговельного комплексу ЗАТ „Київмлин” загальною площею 161,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Оболонська, 12.

На виконання умов договору, сторонами був складений та підписаний акт здачі-приймання об’єкту оренди за договором від 16.09.2003, що підтверджує факт передачі спірного приміщення в орендне користування відповідачу.

Пунктом 4.1 договору № 16 закріплено, що термін оренди складає три роки з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом здачі-приймання.

01.11.2006 ЗАТ „Київмлин” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ „Імпреза+” про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що листом № 1-524 від 24.07.2006 відповідно до п. 4.2 договору № 16 повідомив відповідача про неможливість продовження терміну дії договору оренди. У зв’язку із закінченням строку дії договору та наявністю заперечень позивача на його продовження, договір оренди відповідно до п. 11.3 договору припиняється, а тому відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач зобов’язаний негайно повернути спірне приміщення позивачу.

Місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки встановлено, що відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача в порядку ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України про припинення дії договору оренди нежилих приміщень № 16 від 16.09.2003, укладеного між сторонами, у зв’язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками господарського суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Пунктом 4.2 договору № 16 закріплено, що якщо жодна сторона в термін два місяці до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується кожний раз на строк, аналогічний строку, який був встановлений при укладенні договору.

Як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивач посилається на повідомлення відповідача листом № 1-524 від 24.07.2006 (а.с. 7) про припинення строку дії договору оренди та про відсутність наміру позивача, як орендодавця, продовжувати договірні відносини сторін на майбутнє. При цьому позивач посилається на те, що оскільки відповідач не знаходиться за юридичною адресою, а керівник відповідача є одночасно і керівником іншої юридичної особи – ТОВ „Мансарди міста”, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 20 (довідка ЄДРПОУ надана позивачем для залучення до матеріалів справи), саме з цієї причини керівник юридичної служби ЗАТ „Київмлин” Мартисенко В.В. 25.07.2006 особисто відвіз лист № 1-524 за вказаною адресою та вручив його секретарю ТОВ „Мансарди міста” Діденко К.О., про що свідчить її підпис та дата його отримання (копія листа наявна в матеріалах справи).

Однак апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги в якості доказу належного повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди вручення листа № 1-524 секретарю ТОВ „Мансарди міста” Діденко К.О. з огляду на наступне. У випадку, коли лист здається під розписку, то особа, яка його приймає, повинна мати на це повноваження (керівник, секретар, юрист), зробити на другому примірнику розписку про прийняття листа і поставити печатку товариства, проте, як вбачається з копії листа № 1-524, наявної в матеріалах справи, на його лицьовій стороні міститься напис: „25.07.2006 отримано Діденко підпис”. Тобто, з аналізу даного напису не можна прийти до висновку, що даний лист був отриманий повноважним представником відповідача, оскільки не зазначено, яку посаду займає гр. Діденко К.О. у товаристві відповідача або у випадку відсутності трудових відносин з відповідачем не зазначено довіреність, якою дана особа була уповноважена відповідачем на вчинення певних дій, зокрема, отримання вхідної кореспонденції, а також підпис гр. Діденко К.О. не скріплено печаткою товариства відповідача. Крім того, сам позивач в апеляційній скарзі зазначає, що лист був переданий саме секретарю ТОВ „Мансарди міста” Діденко К.О., а не відповідачу у справі.

Твердження позивача стосовно того, що відповідач не знаходиться за юридичною адресою та не веде ніякої господарської діяльності і керівник  його також є керівником й ТОВ „Мансарди міста”, а тому позивач звернувся до останнього з письмовою вимогою про звільнення приміщення, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відповідно до положень ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України та пункту 4.2 договору оренди орендодавець зобов’язаний повідомити орендаря (сторону за договором) про припинення дії договору оренди. Однак будь-яких доказів, які б свідчили про надсилання (вручення ) листа (заяви) про припинення договору оренди саме відповідачу (орендарю) у справі в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що відповідач заперечує наявність повноважень гр. Діденко К.О. на отримання вхідної кореспонденції відповідача та зазначає, що дана особа не перебуває у трудових відносинах з відповідачем, підтвердженням чого є наданий відповідачем для залучення до матеріалів справи наказ № 060103/Ш-1 від 03.01.2006 про затвердження штатного розкладу ТОВ „Імпреза+” на 2006 рік (а.с. 51), апеляційний господарський суд підтримує висновок місцевого господарського суду, що відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України позивач не надав доказів належного повідомлення відповідача в порядку ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України про припинення дії договору оренди нежилих приміщень № 16 від 16.09.2003, якими можуть бути чек поштового відділення зв’язку про направлення листа відповідачу за адресою його місцезнаходження (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 16) або докази вручення його особі, яка наділена відповідним обсягом повноважень.

Твердження позивача, що звернення з позовом до суду є вираженням заперечення орендодавця (позивача) проти пролонгації договору оренди № 16 від 16.09.2003, не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, виходячи з того, що підставою звернення з позовом про виселення (усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном) є припинення договірних відносин сторін,  однак як встановлено вище, позивачем не було надано суду доказів надсилання (вручення) відповідачу заяви про припинення договору оренди відповідно до норм чинного законодавства та умов договору, так само як і доказів припинення договору оренди за рішенням суду, що дає підстави колегії суддів прийти до висновку про неприпинення договірних відносин сторін. Звернення з позовом до суду не може вважатися повідомленням позивача (орендодавця) про припинення договору оренди в розумінні ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України, оскільки законодавець чітко визначив форму, в якій має бути виражено волевиявлення однієї із сторін у випадку відсутності наміру продовжувати договірні відносини на майбутнє, якою є заява, надіслана (вручена) іншій договірній стороні. Натомість, звернення з позовом відповідно до ст. 1 ГПК України, є правом позивача, яке виникає у випадку порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, з огляду на що, звернення з позовом в порядку ст. 1 ГПК України та з заявою в розумінні ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України мають на меті досягнення різних правових наслідків. Передбачене статтею 56 ГПК України надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов’язком позивача як учасника судового процесу, а тому надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві не може вважатися вимогою про припинення договору оренди в розумінні ч. 4  ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі позивач також посилається на порушення місцевим господарським судом його процесуальних прав, оскільки, залишивши без розгляду клопотання позивача № 1-10 від 11.01.2007 про виклик до суду визначених осіб для дачі пояснень по суті спору, суд тим самим позбавив позивача можливості довести в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, апеляційний господарський суд встановив, що клопотання, на яке йде посилання в апеляційній скарзі, в матеріалах справи відсутнє, в протоколі судового засідання від 11.01.2007 зазначено, що заяви, клопотання у сторін відсутні. Відповідно до ч. 4 ст. 81-1 ГПК України сторони та особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п’яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу; зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивач зауваження на протокол від 11.01.2007 не подавав.

Крім того, під час розгляду спору апеляційним господарським судом, який відповідно до ст. 101 ГПК України не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, було розглянуто клопотання позивача про виклик до суду для отримання пояснень, визначених в клопотанні осіб, за результатами розгляду якого відмовлено в його задоволенні, підстави відмови зазначені колегією суддів вище.

З огляду на викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Господарський суд міста Києва вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2007 у справі №35/401 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 35/401 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 23.04.07 (відправлено)