справа № 2-3257/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2009 Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого – судді Бондаренко Г.М., при секретарі Пархоменко М.В., за участю прокурора Новожилової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялти цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гурзуфської селищної ради та ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішень Гурзуфської селищної ради та визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до Гурзуфської селищної ради та вточнивши у судовому засіданні свої вимоги, позивачка просить (а. с. 112-113) :
- визнати незаконним та скасувати рішення Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року № 18 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66»,
- визнати незаконним та скасувати пункт 5 рішення Гурзуфської селищної ради від 26 вересня 2008 року № 31 «Про затвердження проекту відведення та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0070 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража»,
- визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЖ № 972241 на право власності на земельну ділянку площею 0,0070 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66, виданий 7 квітня 2009 року на ім’я ОСОБА_2
Позовні вимоги мотивовані тим , що ухвалюючи рішення про надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність, Гурзуфська селищна рада діяла без дотримання принципу рівності перед законом, без урахування всіх обставин та з порушенням законодавства. На думку позивачки, такі дії місцевої ради призвели до грубого порушення її права на землю.
Представник Гурзуфської селищної ради позов не визнав та пояснив, що приймаючи оскаржувані рішення, рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Земельним кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на виникнення у неї на підставі державного акта охоронюваного законом права власності на землю.
Вислухавши сторони , вивчивши матеріали справи, вислухавши свідків, суд вважає , що позовна заява підлягає задоволенню по наступних підставах.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов’язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів влади.
Стаття 118 ч. 11 ЗК України регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, у разі відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Таким чином, ця справа є спором, на який поширюється компетенція загальних судів, оскільки в силу частини 1 ст. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із земельних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.
У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Гурзуфської селищної ради з заявою про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66.
Рішенням Ялтинського міського суду АРК від 12 жовтня 2006 року, ухваленим у цивільній справі № 2-3070/2006, селищну раду зобов’язано розглянути заяву ОСОБА_1 на найближчий сесії (а. с. 12).
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 29 грудня 2006 року № 36 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки.
Постановою Ялтинського міського суду АРК від 16 квітня 2007 року, ухваленою в адміністративній справі № 2а-225/07, рішення Гурзуфської селищної ради від 29 грудня 2006 року № 36 скасовано. Селищну раду зобов’язано надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (а. с. 10).
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 27 червня 2007 року № 31 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки (а. с. 14).
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року № 18 дозвіл на складання проекту відведення тієї ж земельної ділянки надано ОСОБА_2 (а. с. 15).
Рішенням Гурзуфської селищної ради від 26 вересня 2008 року № 31 затверджено проект відведення, виконаний на замовлення ОСОБА_2 Передано у її власність земельну ділянку загальною площею 0,0070 га, розташовану за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража із земель селищної ради (а. с. 114).
7 квітня 2009 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 972241 (а. с. 116).
В силу ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Основним Законом України.
Відповідно ч.2 ст. 19 та частина 1 ст. 144 Конституції України органи публічної адміністрації, зокрема органи місцевого самоврядування, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 ст. 143 Конституції України майном, що є в комунальній власності, управляє територіальна громада, здійснюючи це безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Це положення закріплено в частині 2 ст. 327 ЦК України, зі змісту якої вбачається, що управління комунальним майном здійснюють територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні підприємства, здійснюють відповідні місцеві ради. Зазначена позиція розвинута приписами ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності».
Ст. 186 ЗК України встановлює, що проекти відводу земельної ділянки із земель комунальної власності затверджуються органами місцевого самоврядування. У відповідності до ст. 12 ЗК України до виключної компетенції селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність фізичних і юридичних осіб. Такі норми кореспондують зі змістом частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Підстави набуття права власності на землю встановлені ст. 116 ЗК України, яка передбачає, що однією з таких підстав є одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Частина 1 ст. 121 ЗК України, визначаючи розмір земельних ділянок, які можуть передаватися фізичним особам у власність в порядку приватизації, встановлює, що громадянин України має право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва індивідуального гаража у розмірі не більше 0,01 га.
Суд дійшов висновку, що при ухваленні рішення від 27 червня 2007 року № 31 про надання позивачці дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, Гурзуфська селищна рада діяла на виконання постанови суду, що набрала законної сили, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд знаходить прийняття селищною радою рішення від 26 липня 2007 року № 18, яким надано дозвіл на складання проекту відведення тієї ж самої земельної ділянки ОСОБА_2, передчасним, оскільки зі змісту частини 7 ст. 118 ЗК України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення) вбачається, що місцева рада надає дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки лише в разі згоди на подальшу передачу її у власність.
Таким чином, ухваливши рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення, рада, на думку суду, втратила право на подальше самостійне розпоряджання земельною ділянкою до остаточного вирішення питання про надання ділянки у власність позивачці або повернення її територіальній громаді (у комунальну власність).
Суд бере до уваги, що в силу частини 8 ст. 118 ЗК України та ст.ст. 27, 28 Закону України «Про землеустрій» рішення місцевої ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення ділянки є підставою для замовлення особою, на користь якої таке рішення ухвалено, відповідного проекту, що виконується організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, на платній основі.
Відмова місцевої ради у затвердженні проекту землеустрою з причини передання іншій особі ділянки, дозвіл на складання проекту відведення щодо якої спочатку було надано заявнику, призводить до нанесення йому матеріальної шкоди.
Суд знаходить такі дії органу місцевого самоврядування протиправними.
Суд вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень, селищна рада діяла з порушенням чинного законодавства, без урахування всіх обставин, без дотримання принципу рівності перед законом.
З огляду на вищевикладене з урахуванням ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд вважає за необхідне визнати незаконними та скасувати рішення Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року № 18 та пункт 5 рішення від 26 вересня 2008 року № 31.
Оскільки ухвалення рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, питання щодо якої вже було вирішено на користь ОСОБА_1, призвело до затвердження проекту відведення, зробленого на замовлення ОСОБА_2, та отримання нею державного акта на право власності на земельну ділянку, отриманий акт також підлягає скасуванню у судовому порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 55, 124, 140, 143, 144 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року, ст.ст. 15, 16, 327 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 116, 118, 121, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 10, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 27, 28 Закону України «Про землеустрій», ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», ст.ст. 4, 6, 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Гурзуфської селищної ради від 26 липня 2007 року № 18 «Про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража за адресою: смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66».
Визнати незаконним та скасувати пункт 5 рішення Гурзуфської селищної ради від 26 вересня 2008 року № 31 в частині затвердження проекту відведення та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0070 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66 для будівництва та обслуговування індивідуального гаража.
Визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЖ № 972241 на право власності на земельну ділянку площею 0,0070 га, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, в районі будинку № 66, виданий 7 квітня 2009 року на ім’я ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги у порядку передбаченому ст.ст. 294-296 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
С у д д я –