Справа № 415/1008/17

Провадження № 2/415/686/17

УХВАЛА

23 лютого 2017 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Краснокутська М.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Розглянувши подану позовну заяву, вважаю за необхідне залишити її без руху з наступних підстав.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що до позовної заяви не додано копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, що суперечить вимогамч.1 ст. 120 ЦПК України.

Крім того, згідно з вимогами ч.4 ст.119 ЦПК України, позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Так у позовній заяві вказано, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19.12.1987 року, посвідченого нотаріусом ОСОБА_2 державної нотаріальної контори, реєстр № 2-5924, є власником будинку №44 по вул. Українській в м. Лисичанську Луганської області, право власності зареєстровано за нею в ЛКП «БТІ» м.Лисичанська.

У зв’язку з втратою оригіналу договору дарування, позивач ОСОБА_1 у позовних вимогах просить суд повторно визнати за нею право власності на вказаний будинок.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дій, яка порушує права; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності та зазначаючи в якості відповідача ОСОБА_2 міську раду, позивач не вказує, якими саме діями чи рішеннями відповідача було порушено, не визнано або оспорено його право власності.

Відповідно до положень ст. 256 ЦПК України  суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті . У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року звернуто увагу судів на те, що в порядку окремого провадження

розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням

спору про право. Наведений перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факт володіння будівлею на праві приватної власності.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

З урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають уточненню.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За таких обставин суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, слід залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків. В іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Керуючись ст.ст. 119-121, 208-210 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши йому час для усунення зазначених недоліків у п’ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз’яснити, що у випадку не усунення зазначених недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДЯ М.О. КРАСНОКУТСЬКА