П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/72/17

27 лютого 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: Мужика І.І.

секретаря: Дмитрук С.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Гринюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_1 позов підтримав і просить його задоволити та визнати дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області неправомірними та зобов»язати вчинити певні дії щодо перерахунку розміру пенсії.

Представник відповідача-Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області Гринюк Н.М. позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторони по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.55 Конституції України, ст.ст.2, 6 КАС України.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктіву сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення вяку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було реальним.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі з 24.10.2001 року перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру»(в редакції що діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

26.07.2016 року позивач звернувся із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про перерахунок пенсії за вислугою років в розмірі 90% від суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 та надав довідку прокуратури Івано-Франківської області № 18-369 вих-16 від 08.07.2016 року про збільшення посадових окладів та заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013(ас.8-9).

Однак, листом Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області за №143/Ю-15 від 05.08.2016 року позивачу по справі ОСОБА_1 відмовлено у такому перерахунку, мотивуючи тим, що чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку пенсії працівників прокуратури, відсутній механізм здійснення такого перерахунку, а також з тих підстав, що з 01.06.2015 року на підставі п.5 прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213 пенсії, призначені в порядку Закону України «Про прокуратуру» не перераховуються(ас.10-11).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними з наступних підстав.

Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-XII у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1789-ХІІ), Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У ч. 1, 12, 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії, визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Отже, статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було регламентовано його право на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури. Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадянина на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року у справах № 21-348а13 та № 21-420а13, а у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Також, суд відзначає й те, що якщо пенсіонер набуває право на підвищення його пенсії за минулий час, то граничним періодом перерахунку і виплати відповідної різниці пенсії є 12 місяців, які слід рахувати з дня його звернення до управління ПФУ з відповідною заявою, тобто у даному випадку з 01.11.2016 року.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 01 березня 2016 року, від 25 травня 2016 року у справах №№ 161/20170/14-а, 164/1904/14-ц.

Крім того, з огляду на те, що на момент призначення позивачу пенсії законодавством було регламентовано його право на її перерахунок у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, то позивач, звернувшись до відповідача з вимогою здійснити перерахунок його пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівника прокуратури на підставі відповідної довідки прокуратури Івано-Франківської області від 08.07.2016 року №18-369 вих-16, діяв на виконання вимог законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми та обставини справи, суд погоджується з приводу того, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії в розмірі та порядку, визначеному в статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на момент призначення йому пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення.

Доводи представника відповідача про те, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01.06.2015 року, зокрема скасовані норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, призначались, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", суд вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначена правова норма підлягає застосуванню лише щодо призначення нових пенсій.

Аналогічний правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі № 463/2228/15-а.

Доводи представника відповідача щодо необґрунтованості вимог позивача в частині перерахування пенсії позивача у розмірі 90% заробітної плати без обмеження максимальним розміром, суд вважає безпідставними, оскільки, як відзначалось вище, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що станом на момент призначення позивачу пенсії, стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" діяла в редакції, чинній до вступу в силу Закону від 08.07.2011 року № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким були внесені зміни, зокрема до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо порядку обчислення пенсії.

Також суд враховує при цьому висновки Верховного Суду України, зокрема, в постановах від 10 грудня 2013 року у справах №21-348а13 та №21-420а13, Верховний Суд України зазначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії.

Разом з тим, у рішеннях Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп/2008 наголошено на тому, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, всі наведені представником відповідача доводи не спростовують з цього приводу висновків суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 року №911-УІІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року максимальний розмір пенсії (з усіма надбавками) не може перевищувати 10740 грн. Отже, норма ст. 43 з урахуванням вимог Закону України від 24.12.2015 року №911 поширюється на всі пенсії, призначені до і після січня 2016 року.

З 01.01.2017 року максимальний розмір пенсії визначено окремим Законом, прийнятим 06.12.2016 року та згідно якого розмір пенсії не може перевищувати 10740 грн.

Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 року, згідно з яким норми частини 7 ст.43 Закону щодо обмеження граничного розміру пенсії 10740 грн., визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), набрало чинності з 20.12.2016 року, а тому застосовується тільки до тих пенсій, які вперше призначаються з цієї дати( з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року), оскільки згідно із ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили.

Оскільки пенсію позивачу призначено з 24.10.2001 року, а тому з врахуванням вищевикладених законодавчих актів тимчасово, до 31.12.2017 року загальна сума пенсії позивача по справі обмежується розміром 10740 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, яка діяла на час призначення пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку зазначеного у довідці прокуратури Івано-Франківської області №18-369вих-16 від 08.07.2016 року, без обмеження граничного розміру пенсії починаючи з 05.02.2016 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивачу є неправомірними, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України- адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Позивачу відмовлено в перерахунку пенсії згідно листа Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області №143/Ю-15 від 05.08.2016 року, а з позовом до суду звернувся 16.01.2017 року, тобто в межах строку, а тому з врахуванням положення ст. 99 КАС України слід зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління ПФУ Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії відповідно з 05.02.2016 року, а в решті позовних вимог слід відмовити.

А тому суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України,рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", Закону України «Про прокуратуру», керуючись ст. ст. 163,167,186,254 КАС України, суд,-

Постановив:

Позов ОСОБА_1 - задоволити частково.

Визнати неправомірнимидії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку розміру його пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії та здійснювати її виплату ОСОБА_1 за вислугу років у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ у редакції від 27.07.2001 року, у розмірі 90% від місячної заробітної плати зазначеної у довідці, виданій прокуратурою Івано-Франківської області від 08 липня 2016 року № 18-369 вих-16, без обмежень її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 з 05.02.2016 року, а також виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов»язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2017 року.