СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №306/392/17

Провадження №6/306/23/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року м.Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі

головуючої: судді - Тхір О.А.,

за участю секретаря  -        Мигович В.В.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Свалява подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

    Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області ОСОБА_2 (далі державний виконавець) просить тимчасово обмежити у праві виїзду боржника  ОСОБА_1 за межі України, мотивуючи подання тим, що боржник має невиконане зобов’язання відповідно до вимоги № Ф45/05-06 зі сплати заборгованості (недоїмки) на користь Свалявського відділення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області районі у розмірі 1265, 78 грн., майна у боржника, на яке можна звернути стягнення, не має, рішення суду на даний час не виконано. На думку державного виконавця боржник ухиляється від виконання вказаного рішення суду про стягнення з нього заборгованості і не вживає заходів щодо його виконання, а тому вважає, що вказані обставини є підставою для задоволення подання з метою забезпечення примусового виконання зобов’язання.

У судове засідання державний виконавець не з'явилася про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала заяву про розгляд подання за її відсутності, подання підтримує у повному обсязі.

У зв'язку з наведеним розгляд справи проводиться відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з таких підстав.

Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього ж Закону громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у праві виїзду за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Згідно зі ст. 377-1 Цивільного процесуального Кодексу (далі ЦПК України) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

П. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" надано право державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням, звертатись до суду з таким поданням.

Ст. 33 Конституції України кожному гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання, з чого випливає, що питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України повинно порушуватися державним виконавцем у виняткових випадках, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, за умови вжиття державним виконавцем всіх інших можливих та передбачених чинним законодавством заходів для виконання рішення.

Відповідно до положення ч. 2 ст.10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні в державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції Закарпатської області перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 відповідно до вимоги № Ф45/05-06 від 05.02.2015 р. зі сплати заборгованості (недоїмки) на користь Свалявського відділення Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області районі у розмірі 1265, 78 грн. (постанова про відкриття виконавчого провадження а.с. 6, вимога а.с.4). Державним виконавцем встановлено, що майна за боржником не зареєстровано, доходів вона не отримує, зобов’язання боржником не виконано.

Заявник, звертаючись до суду із зазначеним поданням та вимагаючи тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України, посилається на невиконання боржником зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Разом з тим, в самому поданні, заявником не наведено жодних обставин та не надано доказів, які б дійсно свідчили про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання покладених на нього судовим рішенням грошових зобов'язань та його намір вибути за межі України з такою метою, дані про наявність чи відсутність у боржника закордонного паспорту, а також повідомлення боржника про направлення цього подання до суду.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов’язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов’язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з’являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Однак, у наданих державним виконавцем матеріалах відсутні будь-які дані, які б свідчили про ухилення боржника від виконання судового рішення, відсутні докази які б підтверджували ці обставини.

Саме по собі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку не свідчить про ухилення його від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду.

Наявність заборгованості по виконанню рішення суду без встановлення обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення, тобто дій або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному або іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків, не є підставою для застосування таких санкцій як обмеження у праві виїзду за кордон.

Крім того, інформації, що боржник ОСОБА_1 перетинала державний кордон України і виїжджав за межі України немає.

Суд також враховує, що статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Всупереч вимогам ч.2 ст.10 ЦПК України, доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон з метою ухилення від виконання зобов’язань, та, які б свідчили, що він ухиляється від виконання зобов’язань, має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин, суду не надано.

Керуючись ст. 33 Конституції України, п.5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п. 19 ч. 3 ст. 18   Закону України «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

     У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Свалявського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 за кордон - відмовити.

    Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали

Головуюча:

Суддя Свалявського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_3.А.Тхір