Справа № 22ц-320/2007 року Головуючий у Іінст. - Семенченко О.М.
Доповідач - Литвиненко І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ПОЗІГУНА М.І.
суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В., МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.
при секретарі Рачовій І.І.
з участю сторін, представника позивачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на заочне рішення Варвинського районного суду від 30 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про повернення автомобіля,
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як прийняте передчасно, без дослідження всіх обставин справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, і повернути автомобіль йому.
Заочним рішенням суду позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд передав ОСОБА_2для здійснення права власності автомобіль марки „Ford Scorpio", 1990 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходився у неї на зберіганні після вилучення у відповідача, який користувався на підставі довіреності, анульованої позивачкою. Суд виходив з того, що позивачка є власницею цього автомобіля і може здійснювати своє право власності відповідно до норм ЦК України, тобто давати довіреність на управління та розпорядження автомобілем, анулювати довіреність, а особа, яка здійснювала управління та розпорядження автомобілем повинна повернути автомобіль власнику після скасування довіреності. В задоволенні вимог позивачки про зобов'язання відповідача повернути свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу суд відмовив виходячи з того , що відповідач його втратив.
Ухвалою Варвинського районного суду від 21 грудня 2006 року заява ОСОБА_1 про скасування заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд не взяв до уваги і не дослідив його доводів про те, що він з позивачкою проживав однією сім'єю з 1999 року, спірний автомобіль, який купував він, був зареєстрований на позивачку у зв'язку зі складнощами при проходженні техогляду, а також тієї обставини, що це майно є спільною сумісною власністю і розпоряджатися нею можна за згодою всіх співвласників. Крім того, апелянт зазначає, що суд при забезпеченні позову шляхом вилучення у нього автомобіля, порушив норми процесуального права, оскільки передавати автомобіль на зберігання можливо іншим особам, а суд передав позивачці.
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а позивачка та її представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власницею спірного автомобіля і 25.04.2006 року вона видала відповідачу довіреність на право розпорядження автомобілем. 02.10.2006 року позивачка відізвала довіреність , але відповідач відмовився їй повернути автомобіль, у зв'язку з чим вона звернулась до суду. За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідно до положень ст.ст.248, 249, 317, 321, 391 ЦК України , власник автомобіля має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, повернення майна в разі скасування довіреності.
Доводи апелянта стосовно того, що цей автомобіль є спільною сумісною власністю, безпідставні, оскільки відповідно до ст.ст. 57, 59, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ці обставини, на які вона посилається, відповідними доказами. Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували незаконність володіння позивачкою автомобілем або припиняли її право власності на автомобіль.
Посилання апелянта на порушення судом п.7 ч.І ст. 152 ЦПК України, зокрема на те, що автомобіль був переданий на зберігання позивачці, а не третім особам, не впливають на законність судового рішення, тим більш, що спору про право власності на автомобіль не було, оскільки зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним судом був повернутий.
За таких обставин, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Заочне рішення Варвинського районного суду від ЗО листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.