Справа № 22ц-230/2007 р.                                                       Головуючий у 1 інст.- Бечко Є.М.

Доповідач - Литвиненко І.В.

       УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 лютого 2007 року                                                                                                  м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:                   ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                                 НЕЧАСНОГО Л.А., МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.

при секретарі:                    Рачовій І.І.

з участю:                             Відповідачки ОСОБА_2, представника

позивачкиОСОБА_3, представника відповідачки ОСОБА_4 розглянувши   у   відкритому  судовому  засіданні     апеляційну   скаргу  ОСОБА_1на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2006 року по    справі ОСОБА_1   до ОСОБА_2про визнання недійсним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та необгрунтоване і ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.

Рішенням суду було відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні позову про визнання договору дарування квартири на ім'я ОСОБА_2 від 27.03.2002 року недійсним так як згідно висновків судової почеркознавчої експертизи підпис у договорі виконаний самою ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд однобоко підійшов до розгляду справи, не взяв до уваги її бажання приймати участь у судовому засіданні, зробив свої висновки лише на підставі висновків судової почеркознавчої експертизи і не розглянув її доводів стосовно того, що при підписанні договору вона знаходилась у тяжкому хворобливому стані і не усвідомлювала значення своїх дій.

В судовому засіданні представник апелянтаОСОБА_3 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а відповідачка та її представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги .

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з тексту позовної заяви (а.с.6), доповнень до позовної заяви (а.с.132), пояснень прокурора Єреп В.В., що представляв інтереси позивачки у судовому засіданні,(а.с.179), ОСОБА_1 підставами визнання договору дарування квартири називала як те, що вона договір не підписувала, так і те, що договір укладено в результаті шахрайства, обману з боку відповідачки ОСОБА_2, що вона в момент підписання договору була в хворобливому стані і не усвідомлювала значення своїх дій, що підписала договір під впливом тяжкої обставини і вкрай невигідних умовах. 

Проте суд першої інстанції обґрунтував своє рішення лише відносно однієї підстави визнання договору дарування недійсним, а саме вказав на те, що позивачка підписувала договір власноручно, решта підстав залишилась поза увагою суду, суд ці питання не досліджував і не розглядав.

Таким чином, суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції так як позивачка та її представник не давали з заявлених підстав своїх пояснень, а тому рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.5 ч.І ст.309, ст. ст.311, 315,319,325 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2006 року скасувати, а справу направити до того ж суду для нового розгляду в іншому складі суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.