ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 2а-5979/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2009 року                                                                                  м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді - Дем'яновського Г.С.

при секретарі судового засідання -  Хома Ю.Р

.з участю перекладача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України та продовження терміну затримання ,

в с т а н о в и в :

Позивач Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 про примусове видворення за межі України.

Позов обґрунтовує тим, що відповідач, будучи громадянином Російської Федерації, 17 вересня 2009 року о 12 год. 30 хв. вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща поза пунктами пропуску через державний кордон. Того ж дня його було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи.

21.09.2009 року, постановою Мостиського районного суду Львівської області, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204 - 1 КУпАП.

В подальшому начальником Мостиського прикордонного загону відносно ОСОБА_2 прийнято рішення про видворення за межі території України в добровільному порядку та зобов'язано відповідача покинути територію України у термін до 30.09.2008 року.

Просить надати згоду на примусове видворення відповідача за України,і продовження затримання відповідача, оскільки ОСОБА_2 повторно протягом року незаконно перетинав державний кордон з України в Республіку Польща поза пунктами пропуску, в добровільному порядку не виїжджає з території України, немає родинних зв'язків на території України, не має коштів, щоб добровільно повернутись на батьківщину, натомість має намір потрапити в країни Західної Європи з метою пошуку кращого життя та працевлаштування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач в судовому засідання позов визнав, простив  видворити його з України,передавши органам державної влади Англїї. оскільки у нього  немає коштів на повернення додому.

Заслухавши доводи позивача,  пояснення відповідача, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії тимчасового документа, що посвідчує особу видане компетентним органом Республіки Молдова, відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження є громадянином Російської Федерації.

Згідно документальних доказів у справі, відповідач двічі, 16.06.2009 р. та 17.09.2009р.  р., був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч.2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки протягом року двічі затримувався прикордонною службою за спробу незаконного перетину державного кордону з України.

Так, як вбачається з Постанови Сокирянського районного суду Чернівецької області по справі №3-532/09 від 16 червня 2009 року, ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204 та ч.1 ст.203 КУпАП та призначено стягнення у виді адміністративного арешту строком на сім діб з утриманням його в ізоляторі тимчасового тримання Сокрирянського РВ УМВС України у Чернівецькій області.

Зазначене стягнення було застосовано до ОСОБА_2, оскільки  11.06.2009 року ОСОБА_2 в районі прикордонного знаку №0101/014 на території Сокирянської міської ради Чернівецької області незаконно перетнув в пішому порядку державний кордон України з Республіки Молдова поза пунктом пропуску, чим порушив ст.9 та ст.12 Закону України «Про державний кордон України»вiд 04.11.1991 № 1777-XII вiд 04.11.1991 № 1777-XII, крім того 12.06.2009 року перебував у с.Братанівка Сокирянського району Чернівецької області без паспорту та міграційної картки, чим порушив п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» від 29 грудня 1995 р. N 1074. ОСОБА_2 свою вину визнав.

21.09.2009 року, постановою Мостиського районного суду Львівської області по справі №3-1053/09, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204 - 1 КУпАП иа призначено стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб.

Як вбачається з рішення ОСОБА_2, будучи на протязі року притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП, повторно намагався незаконно перетнути державний кордон Україниз Республікою Польща поза пунктом пропуску через державний кордон України, однак був затриманий прикордонним нарядом на відстані 4000 метрів від лінії державного кордону України в районі 519 прикордонного знаку, на ділнці відділу прикордонної служби «Шегині» Мостиського прикордонного загону, Що на території Мостиського району Львівської області. ОСОБА_2 провину визнав і пояснив, що намагався перетнути державний кордон України з Республікою Польща з метою працевлаштування в країнах Європи.

Дані постанови суду набрали законної сили і згідно частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  Відповідно до частини 4 цієї ж статті постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи воно вчинене цією особою.

Рішенням начальника Мостиського прикордонного загону від 21.09.2009 року, було вирішено видворити добровільно за межі України громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 та зобов'язано його покинути територію України у термін до 30.09.2009 року.   

Відповідно до статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України.

Відповідно до цієї ж статті вказаного Закону України та п. 44 Постанови Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.

Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.

Згідно ч. 4 статті 50 КАС України іноземці чи особи без громадянства  можуть бути відповідачами лише за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.

Вивчаючи матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в   Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, використовуючи при цьому міжнародні злочинні угруповання.

З практики Європейського суду з прав людини випливають три умови, що є обов'язковими для визначення посягання на особисту свободу. Правомірними є законність, мета, підстава позбавлення свободи.

В першу чергу є законність, вищевказані нормативні акти підтверджують законність утримання іноземної особи.

Друге: Мета здійснення затримання особи, це запобігання вчинення правопорушень (можливо в деяких випадках і злочинів) затриманого особою.

Трете: Підставою є законне тримання особи для здійснення з мстою запобігання її спроби незаконного перетинання державного кордону та вжиття заходів з метою видворення (депортації) або екстрадиції. Даний пункт він прочитаний з п. 1, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 1950 року.

На даний час відповідач документів, що посвідчують особу не має, кошти для виїзду з території України у нього відсутні. Працевлаштуватись па території України не має змоги, родичів на території Україні не має, до міграційної служби з заявою про набуття статусу біженця не звертався.

Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яке затверджено наказом МВС України 16.10.2007 року № 390, іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж на 6 місяців. Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців. Аналогічна норма міститься в п. 3.1.1, 3.І.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом МВС України 16.10.2007 року № 390.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» затримання і примусове видворення з України іноземця може бути здійснене  органом охорони державного кордону тільки на підставі постанови адміністративного суду, яка приймається судом, якщо іноземець ухиляється від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави  вважати,  що  він  буде ухилятися від виїзду.

Встановлені судом обставини, а саме: відсутність у громадянина Російської Федерації ОСОБА_2  близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, незаконне перетинання ним державного кордону з метою подальшого транзитного пересування без належним чином оформлених проїзних документів по території України з ціллю виїзду до Республіки Польща, свідчать про те, що ним порушені вимоги ст. 25, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без і громадянства», тому згідно вимог ч.2, ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає примусовому видворенню за   межі території України.

Крім, того як свідчать надані суду письмові докази відповідач визнає факт незаконного   перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та порушення норм чинного законодавства України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню.

            Керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», Постановою Кабінету Міністрів України № 1110 від 17.07.2003 року «Про затвердження Типового п оложення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні », ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143,  158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

              Позов задовольнити.  Примусово видворити громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження за межі України.

      Продовжити термін затримання на період необхідний для видворення за межі території України в примусовому порядку, але не більше шести місяців з дня затримання, з 17 вересня 2009 року. Помістити громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови суду і подання після цього протягом 20-днів апеляційної скарги з поданням її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя:підпис-з оригіналом звірено.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя:                                                                                                                                   Дем'яновський Г.С.