Справа   № 1-373/09

  В И Р О К

                           І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 вересня 2009 р. Тячівський районний суд Закарпатської області в особі                         головуючого  судді                                              Гримут В.І.  

при секретарі                                        Тиводар В.І.

з участю прокурора                                      Роман В.М

законного представника неповнолітнього підсудного                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів справу про обвинувачення,                                                                                    

                                                                                ОСОБА_2 01.10.1991  

р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,  

мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Тячівського райсуду від 20.03.2008 року за ст. 289 ч.2 КК України  до позбавлення волі на три роки з іспитовим строком на 2 роки, в злочині передбаченому ст. 296 ч.1  КК України,

                                     В С Т А Н О В И В:

27.05.2009 року близько 16-ї години, перебуваючи на території стадіону ім. Л. Бийреша в м. Тячів, по вулиці Червоноармійській, підсудний ОСОБА_2 знаходячись у стані алкогольного сп’яніння,  грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства безпричинно, з хуліганських спонукань, у присутності сторонніх осіб, не зважаючи на їхні зауваження ходив по трибунних кріслах та бив по них ногами. Потім, продовжуючи свої хуліганські дії, почав руками та ногами бити по дверях службового приміщення розташованого під трибуною в результаті чого розбив на них скло чим спричинив Тячівській міській раді  матеріальну шкоду на суму 150 грв..

    В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав. Пояснив, що 27.05.2009 року приблизно о 16-й годині він зайшов на територію стадіону ім. Л. Бийреша в м. Тячів. До цього вживав спиртні напої. Будучи у поганому настрої через сварку із своєю співмешканкою ОСОБА_3 він ходив по трибунних кріслах і бив по них ногами, але не поламав їх. Потім він підійшов до дверей приміщення яке знаходиться під трибуною і декілька разів ударив по них руками та ногами. Від ударів скло на дверях розбилося. У цей час на стадіоні проходило тренування юнацької футбольної команди і йому робили зауваження з приводу його дій, однак  він на них не реагував. На даний час завдану шкоду його батько відшкодував.

    Розглянувши матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні хуліганських дій  доведена повністю. Крім його визнання це стверджується наступними доказами.

    Так свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він працює директором стадіону ім. Л. Бийреша у м. Тячів. 27.05.2009 року приблизно о 16-й годині на території стадіону проходило тренування юнацької футбольної команди. У цей час там з’явився підсудний і почав чіплятися до юнаків які там тренувалися. Потім, незважаючи на його зауваження, він почав ходити по стільцях на трибуні, і знову підходив до дітей. Бачачи що ОСОБА_2 неможливо заспокоїти він зателефонував у міську раду і попросив щоб вони викликали міліцію. Через деякий час почувся звук розбитого скала і він зрозумів, що підсудний розбив скло на вхідних дверях адмінкорпусу стадіону. Після цього ОСОБА_2 намагався вийти з території стадіону, але він взяв його за руку і утримував до приходу працівників міліції.

    Законний представник неповнолітнього підсудного ОСОБА_1 ствердив, що підсудний є хорошою людиною, і цей злочин він вчинив на ґрунті сварки зі своєю співмешканкою. Просить суворо його не карати.

    Представник цивільного позивача ОСОБА_5 показав, що про злочин йому відомо лише  зі слів директора стадіону ОСОБА_4. Матеріальна шкода яка заподіяна підсудним відшкодована повністю. Претензій до підсудного міська рада не має.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні  показав, що критичного дня приблизно о 16-й годині він прийшов на міський стадіон де побачив підсудного, який був у стані алкогольного сп’яніння . Також він бачив як ОСОБА_1 приставав до дітей які тренувалися і бив по них м’ячем.  Коли він забрав від нього м’яча підсудний намагався його наздогнати і він змушений був тікати аж за межі стадіону. Через кілька хвилин, повернувшись, він побачив як ОСОБА_1 бігає по трибунних стільцях і б’є по них ногами. Потім він спустився з трибуни і почав бити руками і ногами по дверях службового приміщення стадіону. Від цих ударів розбилося скло на дверях і ОСОБА_1 поранив собі руку.

              З показань свідка  ОСОБА_7 вбачається, що 27.05.2009 р. біля 16-ї години він бачив, як ОСОБА_1, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння, на Тячівському міському стадіоні приставав до молодших хлопців. Також бачив, як він руками та ногами бив по дверях приміщення яке розташоване під трибунами. Від цих ударів скло на дверях розбилося і у підсудного з руки пішла кров.

              Таким чином, на підставі наведених доказів суд приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 безпричинно, тобто з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив грубе порушення громадського порядку.

Дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 296 КК України по кваліфікуючій ознаці – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю. Під особливою зухвалістю у відповідності з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.06 р. «Про судову практику у справах про хуліганство» суд розуміє умисне пошкодження майна, та ігнорування підсудним зауважень директора стадіону про припинення хуліганських дій.

Обираючи міру покарання підсудному суд враховує обставини, які пом’якшують його покарання: свою вину визнав повністю і розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану злочином шкоду; а також обставини, які обтяжують покарання: вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, допустив рецидив злочинів.

При обранні міри покарання суд враховує ту обставину що ОСОБА_2  вчинив  злочин під час іспитового строку, а згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» з подальшими змінами, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину  повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив злочин під час іспитового строку суд вважає за необхідне призначити йому покарання за сукупністю вироків, повністю приєднавши до покарання призначеного за цим вироком попереднє покарання. Беручи до уваги ту обставину, що ч. 1 ст. 296 КК України передбачені покарання менш суворі ніж позбавлення волі їх складання слід провести на підставі ст. 72 КК України.

За таких обставин керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,

                    З А С У Д И В :

  ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України  і призначити йому покарання у виді трьох місяців арешту

На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком повністю приєднати покарання призначене вироком  Тячівського районного суду від 20.03.2008 року у виді трьох років позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і три місяці.

  Обрати  щодо   ОСОБА_2  з апобіжний захід у виді тримання під вартою і взяти його під варту у залі судового засідання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 24.09.2009 р.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення через Тячівський районний суд.

Головуючий:                                         Гримут В.І.