Справа № 654/3971/16-ц

Провадження №2/654/294/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року Голопристанський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Данилевського М.А.

за участю секретаря Друговин В.М.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

третя особа ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гола Пристань Херсонської області в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей Голопристанської райдержадміністрації Херсонської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.12.2016 року звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Позов мотивований тим, що сторони мають спільних малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7, які після розірвання шлюбу проживають з позивачем у його власному помешканні. Мати дітей тривалий час, з 2014 року, життям сина та доньки не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватися з дітьми та приймати участь у їх вихованні.

У сина і доньки немає ніяких почуттів до матері, оскільки мати вони бачили кілька разів з 2015 року. Позивачем створені дітям належні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, діти відвідують дошкільний заклад, між позивачем та дітьми склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дітей, їх повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей. Позивач на даний час проживає однією сім'єю з ОСОБА_8, яка має намір усиновити дітей позивача, що неможливо без позбавлення батьківських прав відповідача. На підставі викладеного просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що вказані у позові, та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Відповдач пояснила, що рідко спілкується з дітьми, оскільки позивач та його сім'я чинить їй у цьому перешкоди. Після припинення шлюбних відносин з позивачем залишила дітей проживати з батьком та його матір'ю, оскільки не має власного житла, житло наймає, працює по найму у людей. Мешкає разом зі старшою дочкою - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка спілкується з молодшими дітьми. У грудні 2016 року зверталася до голови Бехтерської сільської ради з заявою у сприянні в спілкуванні з дітьми. Проти позбавлення її батьківських прав заперечує, просила відмовити у задоволенні позову. Обіцяла змінити своє ставлення до виховання дітей.

Представники третьої особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки та сина.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29.04.2013 сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому Голопристанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану (актовий запис №5). Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

В судовому засіданні встановлено, що малолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом з батьком - ОСОБА_1 АДРЕСА_1

Із особистих непорозумінь з 2015 року шлюбні відносини між сторонами були припинені, а 14.12.2016 рішенням Голопристанського районного суду шлюб між ними розірвано.

Згідно статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жеребкування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно п. 16 постанови особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили твердження позивача, що відповідач протягом тривалого часу рідко спілкується з дітьми, не відвідує дошкільний дитячий заклад, де виховуються діти, не приймає участі у їх виховані.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_12 показали, що відповідачка спиртними напоями не зловживає, старшу доньку виховує в нормальних умовах, скаржилася свідкам, що позивач перешкоджав їй у спілкуванні з молодшими дітьми.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 - інспектор по роботі з незахищеними верствами населення, показав, що проводив обстеження умов проживання ОСОБА_2 у січні 2016 року та у листопаді 2016 року, зазначив, що умови проживання покращилися.

Посилання позивача на те, що він проживає однією сім'єю з ОСОБА_8, яка бажає усиновити його сина ОСОБА_7 та доньку ОСОБА_6, суд вважає необґрунтованими, оскільки позивач не перебуває в шлюбі з ОСОБА_8, фактичні шлюбні відносини тривають незначний час (з серпня 2016 року), та намір останньої усиновити дітей не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина та доньки.

Таким чином, обмежене спілкування відповідачки з донькою та сином суд не може розцінити як свідоме ухилення від виконання батьківського обов'язку по вихованню дитини і як підставу для позбавлення батьківських прав.

Суд критично ставиться до висновку від 29.11.2016 року за N 01-22/848 служби у справах дітей Голопристанської районної державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача щодо її малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки при складанні висновку не були з'ясовані належним чином усі суттєві обставини. Суд не може погодитися з висновком, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, оскільки такий висновок винесений без достатніх правових підстав, немотивований, не містить обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В порушення зазначених вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків. Також позивачем не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дітей в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Проаналізувавши всі надані докази по справі у їх сукупності, виходячи із конкретних обставин даної справи, суд дійшов до висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, не буде відповідати меті такого заходу: захисту інтересів дитини та стимулювання матері щодо належного виконання своїх обов'язків. Разом з тим, судом встановлено, що відповідачу необхідно приймати більш активну участь у вихованні та утриманні дітей.

Суд вважає, що сам факт звернення позивача до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав, є достатнім стимулюючим заходом щодо спонукання відповідача змінити ставлення до виховання дітей, піклування про їх фізичний і духовний розвиток, спілкування з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі та більш активної участі матері у їх вихованні.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до ст.89 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 11, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 164, 165 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей і покласти на орган служби у справах дітей Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. А. Данилевський