ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2017 р.Справа № 924/23/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Магера В.В., розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз”, м. Київ в особі філії Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз”, м. Київ;

до Хмельницького колективного підприємства - проектний інститут „Цивільпромбуд”, м. Хмельницький;

про стягнення авансу у розмірі 10 523,40 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №2-466 від 28.12.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - згідно Договору №03/17 від 17.01.2017р.

Рішення приймається 28.02.2017р., оскільки в засіданні суду 14.02.2017р. оголошувалась перерва.

В засіданні суду 28.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача авансу в сумі 10 523,40 грн. відповідно до договору на проведення проектно-вишукувальних робіт №45 від 04.04.2001р.

В обґрунтування позову позивач вказує, що „04” квітня 2001р. між Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (правонаступником якої є ПАТ „Укртрансгаз”) в особі Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” (позивач) та Хмельницьким колективним підприємством - проектним інститутом „Цивільпромбуд” (відповідач) укладено договір №45 на проведення проектно-вишукувальних робіт.

При цьому, згідно п.1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе проведення наступних проектно-вишукувальних робіт: розробка робочого проекту адмінбудинку в м. Красилів по вул. Компресорній.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що не пізніше 15 днів з дня погодження проекту Замовник зобов'язаний перерахувати Виконавцю аванс у розмірі 50% від кошторисної вартості робіт у сумі 10 523,40 (десять тисяч п'ятсот двадцять три грн. 40 коп.) грн.

„06” червня 2001 року на виконання зобов'язання за Договором Замовником перераховано Виконавцю аванс у сумі 10 523,40 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 01.07.2009р.

Відповідно до п.3.1. вказаного Договору про закінчення виконання кожного етапу робіт, а також роботи в цілому, Виконавець повинен повідомити Замовника, після чого сторони складають двосторонній акт приймання та здачі.

Позивач вказує, що виконавцем не проведено виконання робіт, двосторонній акт приймання та здачі не складено, а також не повернуто аванс замовнику, що є свідченням невиконання умов договору та порушення прав та інтересів Замовника.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов Договору.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями чинного в Україні законодавства авансом є грошова сума, яку перераховують відповідно до договору наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари і роботи, послуги), які має бути отримано (виконано, надано). Тобто в разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, аналогічна теза міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23 липня 2014 року, винесеній у справі № 910/24568/13.

Оскільки в п.6 договору зазначено, що даний договір дійсний на період проектування в обсязі фінансування, а строк виконання робіт не встановлений, 07.09.2016 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення авансу, але відповідач відмовився виконувати дану вимогу.

Відповідач у направленому суду письмовому відзиві від 14.02.2017р. із позовними ми вимогами не погоджується, вказує, що у позовній заяві позивач посилається на норми нині діючого ЦК України 2003 року, який набрав чинності 01.01.2004р., однак відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

При цьому на момент укладення договору на проведення проектно-вишукувальних робіт від 04.04.2001р. діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, а відтак в даному випадку слід керуватися саме цим Кодексом, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ч.1 ст.347 ЦК УРСР якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Однак правом на відмову від договору, передбаченим даною нормою, замовник (позивач) не скористався, доказів протилежного ним не надано.

Відповідно до ст.165 ЦК УРСР якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Вказує, що якщо навіть виходити з того, що строк виконання зобов'язання договором на проведення проектно-вишукувальних робіт встановлений не був, як стверджується в позовній заяві, то позивачем у справі не надані докази пред'явлення ним вимоги (вимог) до відповідача про виконання цього зобов'язання в натурі (до позовної заяви додано лише вимогу про повернення авансу в сумі 10523,40 грн., яка не містить вимоги про виконання обумовленого договором зобов'язання ХКП-ПІ „Цивільпромбуд” як виконавця.

Відповідно до ч.2 ст.344 ЦК УРСР при наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків.

Однак позивач із вимогою про розірвання договору із відшкодуванням збитків ані до відповідача, ані до суду не звертався. У зв'язку із цим є незрозумілими правові підстави для стягнення із відповідача авансу в сумі 10523,40 грн. за умови наявності діючого (як випливає з позовної заяви) та нерозірваного в установленому порядку договору від 04.04.2001 р.

Вказує, що згідно з ст.846 нині діючого ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

При цьому, після укладення договору від 04.04.2001р. минуло майже 16 років, що на думку відповідача, свідчить про те, що замовник не звертався із вимогою про виконання обумовлених цим договором робіт у розумні строки (з урахуванням суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту).

В зв'язку з викладеним, відповідач вважає позовні вимоги у даній справі безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити і позові.

Представник позивача в засідання суду 28.02.2017р. прибув, позовні вимоги підтримав. Надав суду письмове пояснення від 27.02.2017р., згідно якого не погоджується із позицією відповідача, що викладена у відзиві, оскільки умовами договору не передбачено строк на проведення проектно-вишукувальних робіт та не встановлено термін його дії, отже договір є чинним на сьогоднішній день.

Прикінцевими положеннями Цивільного кодексу ч.1 ст.4 передбачено, що цивільні відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Вказує, що правовідносини, які існують на сьогоднішній день між позивачем та відповідачем на підставі договору №45 від 04.04.2001р., регулюються нормами чинного Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказує також, що 07.09.2016р. позивач направив відповідачу вимогу №7368/10-05 щодо повернення авансу шляхом сплати в семиденний строк грошових коштів в сумі 10 523,40 грн. При цьому, відповідачем не було вчинено жодних дій для виконання вказаної вимоги та не повернуто Позивачу грошові кошти у загальній сумі 10 523,40 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідачем не проведено виконання робіт, двосторонній акт приймання та здачі робіт не складено, а також не повернуто аванс Позивачу, що є свідченням невиконання умов договору та порушення прав та інтересів Позивача.

Відповідно до ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, під якими Позивач розуміє попередню оплату (аванс) по Договору. Аналогічні висновки викладені в мотивувальних частинах постанов Вищого господарського суду України, наприклад, Постанова ВГС України від 19.01.2010р. у справі №19/149, Постанова ВГС України від 20.10.2009 року у справі №13/014-09, Постанова ВГС України від 23.07.2014р. у справі №910/24568/13.

Представник відповідача у засідання суду 28.02.2017р. прибув, із позовними вимогами не погодився. Подав заяву від 28.02.2017р. про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Відповідач вказує, що згідно із положеннями ст.ст.256, 257 чинного ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (аналогічний строк позовної давності був передбачений ЦК УРСР 1963 року).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням обставин справи та наявних документів, зокрема акту звірки взаєморозрахунків від 01.07.2009р., відповідач стверджує, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо заявлених ним вимог за договором від 04.04.2001 р., що є ще одною підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Відповідач стверджує, що документи, які вказані у договорі №45 від 04.04.2001 р. як його невід'ємна частина (кошторис роботи, яка виконується, та календарний план роботи) з невідомих причин позивачем суду надані не були.

          Відтак, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити у позові.

           Розглядом матеріалів справи встановлено:

„04” квітня 2001р. між Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (правонаступником якої є ПАТ „Укртрансгаз”) в особі Красилівського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії „Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” (Замовник) та Хмельницьким колективним підприємством - проектним інститутом „Цивільпромбуд” (виконавець) укладено Договір №45 на проведення проектно-вишукувальних робіт.

Згідно п.1.1 договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе проведення наступних проектно-вишукувальних робіт: розробка робочого проекту адмінбудинку в м. Красилів по вул. Компресорній,1.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3. договору передбачено, що зміст та обсяг роботи з цілому та по етапах (розділах) визначаються узгодженим сторонами кошторисом та календарним планом, що додається до договору, і складає його невід'ємну частину. Робота за даним Договором виконується у відповідності до узгодженою сторонами технічного завдання, технічних, наукових, економічних та інших вимог.

Вказаним договором сторони не передбачили термін виконання всього обсягу робіт (графа п. 1.4 не заповнена), натомість передбачено, що термін виконання окремих етапів (розділів, частин) роботи визначається календарним планом (додаток). У випадку дострокового виконання роботи Виконавцем, сторони визначають порядок приймання та оплати виконаних робіт. Якщо в процесі виконання роботи з'ясовується недоцільність подальшого її проведення, Виконавець мас право призупинити її, поставивши про це до відома Замовника у триденний термін після зупинки. У цьому випадку сторони зобов'язані у 5-денний термін розглянути питання про доцільність продовження робіт та у випадку необхідності ввійти з клопотаннями до відповідних організацій про зупинення робіт. (п.п. 1.4, 1.5, 1.6 договору).

Згідно п.п.1.6, 2.1 договору передбачено, що всі витрати, пов'язані з погодженням проектно-вишукувальних робіт оплачуються безпосередньо Замовником у встановленому порядку згідно з договором. За виконані роботи, зазначені в п. 1 договору, Замовник сплачує Виконавцю 21 046,60 грн.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що не пізніше 15 днів з дня погодження проекту Замовник зобов'язаний перерахувати Виконавцю аванс у розмірі 50% від кошторисної вартості робіт у сумі 10 523,40 (десять тисяч п'ятсот двадцять три грн. 40 коп.) грн.

Відповідно до п.3.1. вказаного Договору про закінчення виконання кожного етапу робіт, а також роботи в цілому, Виконавець повинен повідомити Замовника, після чого сторони складають двосторонній акт приймання та здачі.

Згідно наявного в матеріалах справи Акта звірки взаєморозрахунків від 01.07.2017р. вбачається, що станом на 01.07.2009р. у відповідача перед позивачем наявний борг в сумі 10 523,40 грн.

07.09.2016р. позивач направив на адресу відповідача вимогу за вих.№7368/10-05, згідно якої просить на протязі 7-ми днів від дати отримання останньої повернути аванс в сумі 10 523,40 грн., посилаючись на норми ст. ст.526, 530 ЦК України.

Відповідач в добровільному порядку суму авансу не виплатив, відповіді на претензію позивачу не направив. Докази сплати коштів відповідачем на суму 10 523,40 грн. в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Як вбачається із аналізу правовідносин, які виникли між сторонами щодо укладення договору на проведення проектно-вишукувальних робіт №45 від 04.04.2001р., останній за своєю юридичною природою є договором підряду, згідно якого сторони передбачили взаємні права та обов’язки по ньому.

За ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Статтею 849 ЦК України визначено права замовника під час виконання роботи. Відповідно до вказаної статті замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судом також встановлено, що на момент укладення договору на проведення проектно-вишукувальних робіт від 04.04.2001р. діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року, а тому позивач в порядку вимог ч.1 ст.347 ЦК УРСР міг би скористатись наступною нормою Закону, а саме: якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків.

Із матеріалів справи слідує, що позивач на підтвердження оплати ним авансу 06.06.2001р. в сумі 10 523,40 грн. саме на виконання Договору на проведення проектно-вишукувальних робіт №45 від 04.04.2001р. надав суду копію акта звірки взаєморозрахунків від 01.07.2009р.

Натомість, вказаний акт звірки не може слугувати належним та допустимим доказом сплати авансу в сумі 10 523,40 грн. саме по договору №45 від 04.04.2001р., оскільки копія цього акту такої інформації не містить.

Суд ухвалою від 26.01.2017р. зобов’язував позивача надати, крім іншого, документи, які підтверджують факт перерахування позивачем 06.06.2011р. коштів на суму 10 523,40 грн. (платіжне доручення, банківська виписка тощо). Проте, вказані документи суду не надавались.

Посилання позивача на невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору №45 від 04.04.2001р. судом не може бути прийнято до уваги та матеріалами справи не підтверджується, оскільки згідно п.п.1.2 вказаного договору зміст та обсяг роботи в цілому та по етапах (розділах) визначаються узгодженим сторонами кошторисом та календарним планом, що додається до договору і складає його невід'ємну частину, а в п.1.4 договору термін виконання всієї роботи не вказано, однак зазначено, що термін виконання окремих етапів (розділів, частин) роботи визначається календарним планом (додаток).

Оскільки згаданих додатків до договору, що складають його невід'ємну частину, суду не було подано, строк виконання взятих відповідачем зобов’язань по договору певною датою або подією не визначено, тому і зобов’язання відповідача (розробка робочого проекту адмінбудинку в м. Красилів по вул. Компресорній,1) не порушені.

Судом також приймається до уваги, що ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, ст.165 ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладання договору) також містить норму про те, що у разі, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Натомість, позивач у порушення вказаним норм не надав суду доказів пред'явлення вимоги до відповідача про виконання ним зобов'язання в натурі, а саме: роботи по розробці робочого проекту адмінбудинку в м. Красилів по вул. Компресорній,1. Натомість, вимога позивача про повернення авансу в сумі 10 523,40 грн. не є вимогою про виконання обумовленого договором зобов'язання відповідачем як виконавцем.

Згідно ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому, докази про звернення до відповідача із вимогою про те, що виконання зобов’язань з боку відповідача втратило для позивача інтерес, і як наслідок – про повернення авансу, суду не було надано.

Із врахуванням вищевикладеного, належних та допустимих доказів на підтвердження позиції позивача, суду не було подано.

Щодо заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судом до уваги приймається таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який за ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

У випадку, коли суд, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності, оскільки, за відсутності порушення суб'єктивного права чи інтересу або ж за відсутності самого суб'єктивного права - позовна давність застосовуватись не може.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності.

Тобто, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього -у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Враховуючи, що встановлені вище обставини вказують на відсутність законних підстав для задоволення позову, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності по даній справі.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

          Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          За таких обставин, у позові необхідно відмовити. Витрати по оплаті судового збору згідно ст.ст. 44,49 ГПК України на відповідача не покладаються у зв’язку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

          У позові Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз”, м. Київ в особі філії Управління магістральних газопроводів „Київтрансгаз” Публічного акціонерного товариства „Укртрансгаз”, м. Київ до Хмельницького колективного підприємства - проектний інститут „Циваільпромбуд”, м. Хмельницький про стягнення авансу у розмірі 10 523,40 грн. відмовити.

Повне рішення складено 06.03.2017р., оскільки 05.03.2017р. - неробочий день.

Суддя                                                                                          В.В. Магера

Віддруковано 2 прим.

1– до матеріалів справи.

2 - позивачу (01021, м.Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1) – згідно заяви.