СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          01 березня 2017 р.                                                              справа №818/163/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/163/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ"

до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа: ОСОБА_2

про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанов відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 14.05.2013 року ВП №36984580 про арешт майна боржник та від 06.10.2014 року ВП №45006056 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження; а також про скасування постанови Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 18.01.2011 ВП №23720864 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що 26.06.2008 ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11365490000. За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. В забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 38049/1 від 26.06.2008 року, умовами якого передбачено, що ОСОБА_2, як Іпотекодавець передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами нерухоме майно – квартиру № 18, що знаходиться в м. Суми, вул. Кірова, буд. 36. 11.06.2012 АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу №4, свої права вимоги за зобов’язаннями Позичальника за кредитним договором. Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек. 24.11.2016 позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.06.2008 накладено арешти:

-          постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 45006056 від 06.10.2014 року, яку видав відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції;

-          постановою про арешт майна боржника ВП№ 36984580 від 14.05.2013 року, яку видав відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції;

-          постановою про відкриття виконавчого провадження № 23720864 від 18.01.2011 року, яку видав Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.

На думку позивача, данні арешти було накладено з порушення вимог п. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець, накладаючи арешт на нерухоме майно, не пересвідчився в існуванні заборони відчуження нерухомого майна та не повідомив позивача, як заставодержателя, про накладення такого арешту на предмет іпотеки, роз'яснивши йому право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Зарічний відділ державної виконавчої служби м.Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що на виконанні в Зарічному відділі державної виконавчої служби м.Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває зведене виконавче провадження №39129932 про стягнення заборгованості зі ОСОБА_2 на користь стягувачів. Для забезпечення виконання рішення суду, у відповідності до вимог ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 06.03.2013 та 06.10.2014 накладено арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження згідно виконавчих проваджень №36984580 та №45006056, які станом на 28.02.2017 перебувають на виконанні, оскільки заборгованість не сплачена.

Сумський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області також заперечує проти позову з тих підстав, що вказаним відділом не приймалася жодна з оскаржуваних постанов.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явилися, просили суд розглядати справу без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26.06.2008 ОСОБА_2 уклав з АКІБ «УкрСиббанк» кредитний договір № 11365490000. За умовами договору Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а Позичальник зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (а.с.8-14).

В забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором був укладений іпотечний договір № 38049/1 від 26.06.2008 року, умовами якого передбачено, що ОСОБА_2, як Іпотекодавець, передає в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами нерухоме майно – квартиру № 18, що знаходиться в м. Суми, вул. Кірова, буд. 36 (а.с.15-18).

11.06.2012 АКІБ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу № 4, свої права вимоги за зобов’язаннями Позичальника за кредитним договором (а.с.19-28).

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

Як вказує позивач, 24.11.2016 при зверненні до нотаріуса стало відомо, що на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.06.2008 накладено арешти:

-          постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 45006056 від 06.10.2014 року, яку видав відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції;

-          постановою про арешт майна боржника ВП№ 36984580 від 14.05.2013 року, яку видав відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції;

-          постановою про відкриття виконавчого провадження № 23720864 від 18.01.2011 року, яку видав Зарічний відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов’язання, тобто спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 33 вказаного Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За приписами ч. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

          Відповідно до положень ст. 14 зазначеного Закону якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

          Отже, враховуючи черговість реєстрації обтяжень, позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, визначеним Законом України "Про іпотеку" володіє першочерговим правом на задоволення своїх вимог щодо нерухомого майна.

          Суд також зазначає, що на момент винесення оскаржуванх постанов, діяльність державних виконавців врегульовувалася Законом України "Про виконавче провадження", який втратив чинність з 05.10.2016 року.

Так, згідно ч. 1 ст. 54 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

За приписами ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів та якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Накладення арештів органами державної виконавчої служби на предмет застави – квартиру АДРЕСА_1, переданої позивачу в іпотеку, в рамках виконавчого провадження, стягувачами за якими є інші особи, порушує права позивача, як кредитора та іпотекодержателя з найвищим пріоритетом, оскільки позбавляє товариство можливості задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна будь-яким із способів, передбачених Законом України “Про іпотеку” та іпотечним договором.

          Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 14.05.2013 року ВП №36984580 про арешт майна боржника ОСОБА_2; від 06.10.2014 року ВП №45006056 про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчудження, а також скасувати постанову Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 18.01.2011 ВП №23720864 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Сумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанов – задовольнити.

Скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 14.05.2013 року ВП №36984580 про арешт майна боржник; від 06.10.2014 року ВП №45006056 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження.

Скасувати постанову Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 18.01.2011 ВП №23720864 про відкриття виконавчого провадження в частині накладення арешту на майно, а саме: квартира АДРЕСА_1

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" (вул. Межигірська, 22, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 37825968) за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (вул. Гамалія, 31/а, м. Суми, 40000, 40211137) суму судового збору в розмірі 4800 грн. (чотири тисячі вісімсот грн.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    C.О. Бондар

Повний текст постанови складено 6 березня 2017 року.