ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.                                                    Справа № 809/1606/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кишинського М.І.,

за участю секретаря судового засідання: Дмитрашко О.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2,

до відповідача: Головного архітектора Калуського району ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування висновку №616 від 14.09.2016 року та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного архітектора Калуського району ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування висновку №616 від 14.09.2016 року та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в зв’язку із відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на будівлі (свідоцтва на власність, будівельний паспорт на забудову). Враховуючи, що будівництво запланованих будівель позивачем відноситься до ІІ категорії складності, то у відповідності до приписів статті 50 Закону України «Про землеустрій» до такої категорії будівель копії правовстановлюючих документів в проекті землеустрою не вимагаються. Просить суд визнати протиправним та скасувати висновок №616 від 14 вересня 2016 року головного архітектора Калуського району ОСОБА_3 щодо відмови у погодженні проекту землеустрою та зобов'язати головного архітектора Калуського району ОСОБА_3 погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2, що знаходиться в с. Бережниця, вул. Довбуша, 1, на території Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, який розроблено TOB «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр».

Представник позивача вимоги викладені в адміністративному позові підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про розгляд справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.82) та відміткою на розписці (а.с.86).

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 29 липня 2016 р. № 236 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2І.» позивачу дано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,25 га, що розташована по вул. Довбуша, 1, в с. Бережниця (а.с.8).

За замовленням позивача, TOB «Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр» розроблено проект землеустрою щодо відведення зазначеної у вищевказаному рішенні сільської ради земельної ділянки (а.с.7-29).

З метою погодження проекту землеустрою позивач звернулася до головного архітектора Калуського району, проте висновком №616 від 14 вересня 2016 року позивачу відмовлено у погоджені проектної документації із землеустрою, так як відсутні правовстановлюючі документи на будівлі (свідоцтво на право власності, будівельний паспорт) (а.с.32).

Не погоджуючись із вказаним висновком, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV та Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про землеустрій», погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 123 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об’єкт будівництва або планується розташування такого об’єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Судом встановлено, що відмову у погодженні проекту землеустрою відповідачем мотивовано відсутністю правовстановлюючих документів на будівлі (свідоцтва на власність, будівельний паспорт на забудову) (а.с.32).

Однак, суд не може погодитися із висновком відповідача із наступних міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 25 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Абзацом 1 частини 6 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно із абзацом 1 частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Положеннями частини третьої ст. 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, серед іншого, копії правовстановлюючих документів на об’єкти нерухомого майна для об’єктів будівництва III-V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці.

Судом встановлено, що на відведеній позивачу земельній ділянці відсутні об'єкти будівництва III-V категорії складності, а розміщені будівлі відносяться до ІІ категорії, тому правовстановлюючих документів в проекті землеустрою позивача непотрібно. Віднесення до ІІ категорії складності будівель позивача підтверджується розрахунком класу наслідків (відповідальності) та категорії складності індивідуального житлового будинку площею 250 м2. Будівництво в Івано-Франківській області, в якому зазначено, що індивідуальні житлові будинки, площею 250 м2, збудовані в Івано-Франківській області, належать до II категорії складності (а.с.35-36).

Окрім того, в оскаржуваному висновку всупереч приписам ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України взагалі не міститься жодних посилань на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

За таких обставин, відмова відповідача погодити проект землеустрою, є незаконною. Проаналізувавши додані до матеріалів справи докази, судом встановлено, що позивачем було подано усі необхідні для погодження проектної документації документи, що встановлені статтею 50 Закону України «Про землеустрій», тому суд приходить до переконання про необхідність зобов’язання відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до переконання, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином слід стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Калуської районної державної адміністрації в розмірі 1102,42 грн, відповідно до квитанції позивача 0.0.650941404.1 від 14.11.2016.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок №616 від 14 вересня 2016 року головного архітектора Калуського району ОСОБА_4 щодо відмови у погодженні проекту землеустрою.

Зобов'язати головного архітектора Калуського району ОСОБА_4 погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2, що знаходиться в с.Бережниця, вул.Довбуша, 1, на території Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, який розроблено ТОВ "Прикарпатський інформаційно-кадастровий центр".

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Калуської районної державної адміністрації в розмірі 1102,42 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                         /підпис/                     ОСОБА_5

Постанова складена в повному обсязі 27.02.2017 року.