­

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:[1]

головуючого Крижановського В.Я.,

суддів: Дембовського С.Г., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Холявчуку А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 23 лютого 2017 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 у кримінальному провадженні щодо засудженої

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянки України, не судимої,

за участю:

прокурора Цигана Ю.В.,

захисника ОСОБА_2,

встановив:

У касаційній скарзі захисник виклав вимогу про скасування судових рішень, постановлених щодо засудженої ОСОБА_3, із закриттям провадження. Вимогу мотивовано неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки на час вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, санкція якої передбачала штраф у максимальному розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що позбавляло суд права призначати більш суворе покарання, з огляду на зворотню дію закону, що пом'якшує відповідальність особи. Крім того, вказав на недотримання апеляційним судом при постановленні ухвали вимог ст. 419 КПК України, так як судом не було перевірено повною мірою доводи його апеляційної скарги, зокрема не спростовано твердження щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу злочинів, за які її засуджено через відсутність у останньої умислу на вчинення службового підроблення та заволодіння коштами.

Вироком Володарського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на один рік; за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_3 відповідно до контракту від 16 червня 2010 року призначена на посаду директора Комунального підприємства Київської обласної ради «Курсів» (далі - КП КОР «Курсів») та будучи службовою особою, була наділена відповідними повноваженнями.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці, директор КП КОР «Курсів» ОСОБА_3 склала завідомо неправдиві документи, а саме: контракт № 03/08-06 від 04 вересня 2006 року на будівництво топочної та ремонт опалення друкарні підприємства, згідно якого замовником є КПП «Курсив», в особі директора ОСОБА_3, а підрядником СФГ «Надросся», в особі голови ОСОБА_4 Контракт від імені замовника скріплено підписом ОСОБА_3 та засвідчений печаткою КП КОР «Курсів».

Однак, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Курсів» отримало найменування шляхом зміни назви Комунального поліграфічного підприємства «Курсив» (далі - КПП «Курсив») згідно рішення Київської обласної ради від 02 лютого 2007 року.

Отже, у вересні 2006 року існувало підприємство КПП «Курсив», а тому контракт не міг укладатися між СФГ «Надросся» з КП КОР «Курсів», а підпис директора не міг у 2006 році скріплюватися печаткою КП КОР «Курсів».

Таким чином, ОСОБА_3, обіймаючи посаду директора КП КОР «Курсів», склала завідомо неправдивий офіційний документ - контракт № 03/08-06 від 04 вересня 2006 року, який не міг на той час бути укладеним, оскільки на момент укладення контракту такого підприємства не існувало.

Крім того, ОСОБА_3 заволоділа чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Так, 18 листопада 2010 року директор КП КОР «Курсів» ОСОБА_3, знаходячись в приміщенні КП КОР «Курсів» по вул. Комсомольській, 6, м. Тетієва Київської області, відповідно до завідомо неправдивого офіційного документу - контракту № 03/08-06 від 04 вересня 2006 року, будучи наділеною правом першого підпису банківських документів, використовуючи своє службове становище, діючи всупереч інтересам служби, засвідчила своїм підписом та скріпила печаткою очолюваного нею підприємства платіжне доручення № 149 від 18 листопада 1910 року про перерахування СФГ «Надросся» 20 000 грн кредиторської заборгованості за будівництво топочної, в тому числі 3 334 грн ПДВ (за вироком суду встановлено, що у платіжному дорученні № 149 допущено помилку у написанні року перерахування коштів).

Згідно зазначеного платіжного доручення 18 листопада 2010 року відділенням банку з розрахункового рахунку КП КОР «Курсів» на розрахунковий рахунок СФГ «Надросся» перераховано 20 000 грн кредиторської заборгованості за будівництво топочної, в тому числі 3 334 грн ПДВ. Внаслідок неправомірних дій директора КП КОР «Курсів» ОСОБА_3 підприємству завдано матеріальної шкоди на суму 20 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5 липня 2016 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок суду від 30 березня 2016 року в частині призначеного покарання змінено. Прийнято рішення вважати засудженою ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на один рік. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного і додаткового покарань. Прийнято рішення вважати засудженою ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на два роки. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного і додаткового покарань. Виключено з резолютивної частини вироку посилання на призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі статті 70 КК України та на звільнення від відбування покарання на підставі статті 75 КК України. В решті вирок суду залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника частково - просив змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, визначивши його у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на один рік, та на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування основного і додаткового покарань,перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Висновки суду про винуватість у вчиненні злочинів, за які засуджено ОСОБА_3, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, встановлених судами.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Апеляційним судом доводи апеляційної скарги захисника, аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, перевірені повною мірою та спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Так, всі дії ОСОБА_3 як службової особи, яка наділена певними повноваженнями з управління та розпорядження майном підприємства, по складанню неправдивого офіційного документу - контракту з неіснуючими на той час підприємствами, використання його для заволодіння майном КП КОР «Курсів» шляхом перерахування за платіжним дорученням № 149 від 18 листопада 2010 року 20 000 грн кредиторської заборгованості за виконання будівельних робіт, за відсутності належних документів про виконання будівельних робіт для КП КОР «Курсів» та кредиторської заборгованості підприємства перед СФГ «Надросся», оскільки останнє було зареєстровано у 2000 році та як наслідок заподіяння матеріальної шкоди підприємству на суму 20 000 грн, дали судам підстави дійти правильного висновку про вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень з прямим умислом.

Разом з тим, доводи касаційної скарги захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання за ч. 1 ст. 366 КК України з огляду на неврахування зворотної дії закону, що пом'якшує покарання, є слушними.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 статті 5 Кримінального кодексу України передбачено, що якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

За вироком суду, відповідно до обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_3 вчинено службове підроблення контракту № 03/08-06 від 04 вересня 2006 року який не міг на той час бути укладеним, оскільки на момент підписання такого контракту, що був ОСОБА_3 скріплений печаткою КП КОР «Курсів», хоча підприємства із такою назвою на той час ще не існувало. Цю назву після 02 лютого 2007 року КП КОР «Курсів» отримало шляхом зміни попередньої назви даного підприємства згідно рішення Київської обласної ради від вказаної дати. Точної дати вчинення ОСОБА_3 службового підроблення після 02 лютого 2007 року органом досудового слідства не встановлено. Водночас, суди, застосовуючи до засудженої строки давності притягнення до кримінальної відповідальності встановили, що службове підроблення було вчинено до 18 листопада 2010 року, коли нею вже було використано підробний контракт для вчинення заволодіння коштами (засвідчення платіжного доручення та перерахування коштів того ж дня).

Після 02 лютого 2007 року і до 11 червня 2009 року (внесені зміни Законом України № 1508-VI від 11.06.2009 р.) діяла редакція частини 1 статті 366 КК України від 05 квітня 2001 року, санкція якої передбачала максимальне покарання у виді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В подальшому, законодавець неодноразово змінював та викладав в новій редакції вказану частину статті, зокрема, змінюючи і санкцію, яка після чого щодо максимального розміру штрафу вже не змінювалась і передбачала призначення штрафу до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (Закони України №№ 3207-VI, 222-VII, 1261-VII від 07 квітня 2011 року, 18 квітня 2013 року, 13 травня 2014 року відповідно).

З огляду на наведені положення Конституції України, закону України про кримінальну відповідальність, встановлені судами обставини кримінального провадження, суд, зважаючи на зворотню дію закону, що пом'якшує відповідальність особи, вважає за необхідне судові рішення щодо засудженої ОСОБА_3 змінити в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України і пом'якшити до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в решті залишивши судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 376, 434, 436, 438 КПК України, суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Володарського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 липня 2016 року щодо засудженої ОСОБА_3 в частині призначеного покарання змінити. ОСОБА_3 вважати засудженою за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, строком на один рік.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнити від відбування основного і додаткового покарань.

В решті вирок Володарського районного суду Київської області від 30 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 липня 2016 року щодо засудженої ОСОБА_3 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

____________________ ____________________ _________________

В.Я. Крижановський   С.Г. Дембовський  М.А. Мороз

Провадження за касаційною скаргою № 5-6363км16 Категорія: ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України

Головуючий в суді першої інстанції: Яковенко О.М.

Доповідач в суді апеляційної інстанції: Костенко І.В.

Доповідач в касаційній інстанції: КрижановськийВ.Я.